Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Коротке есе про примирення

Originally posted by ihorhulyk at Коротке есе про примирення
1
"На Заході (України) це питання вирішили давно, але не в масштабах країни.
Зараз гарний час поставити питання про УПА, бо це воїни, які захищали свою країну"
Петро Порошенко на прес-конференції 25 вересня 2014 р.

В одному з недавніх виступів історик Ярослав Грицак, який сам уважає себе представником „ревізіоністської” школи, наполягає, що „найбільшим викликом для України є не є польсько-українське примирення, яке вже сталося, і не є українсько-російське, яке навряд чи в найближчі роки можливе, а примирення українсько-українське”. Навряд чи хтось із „неревізіоністів” візьметься заперечувати таку постановку проблеми. Принаймні, я не чув, щоб хтось з більш-менш авторитетних учених чи політиків серйозно заперечував таку потребу.
Але, попри загальне схвалення, навряд чи ми осилимо усі бар’єри – ідеологічні, конфесійні, ментальні, вікові, – аби насправді консолідувати українство довкола потреби мати міцну й стабільну державу. Принаймні, то виглядає нездійсненним найближчим часом. І справа не в тому, що ми – східноєвропейці, – розшарпані між Заходом і Сходом, річ у тім, що накинуті нам із-зовні „-ізми” (Ярослав Грицак особливо акцентує на „імпортованості” цих трендів) є надто живучими і, я б сказав, здатними до продуктивної генези.
Нині я не писатиму про конфлікти вищого гатунку, ті, що переслідують щодня пересічного телеглядача. Вони провокуються меркантильним інтересом політичних структур, владних угруповань. Мені ходить про конфлікт поколінь, який, до слова, всотує і чинники інших непорозумінь серед спільноти.
Мене можуть також потрактувати „ревізіоністом” у ставленні до людей похилого віку, бо чомусь нормальним у нас вважають поділ стариків на „наших” та „не наших”. Причому доволі часто не питають їх, до якого з таборів вони воліли б пристати. Я вважаю, що старість як така заслуговує на повагу, чисто побутову, без з огляду на трудовий стаж чи героїчні вчинки часів юності. Мені видається, що і ветерани червоної армії, і комбатанти „Галичини” й УПА мають ексклюзивне право оцінювати власні помилки чи, навпаки, шляхетні вчинки. Йдеться, зрозуміло, про тих, хто пізнав по горло „шанцеву правду”, не про тих, хто користав лихоліттям для втілення своїх не надто гуманних інстинктів чи зведення порахунків з кривдниками.
Я думаю, що примирення між таборами „пенсіонерів” можливе. Але воно не буде продуктом системи заохочення одних з боку влади (влада, зазвичай, роздає „призи” не з почуття альтруїзму, а з прицілом на підтримку). Це примирення відбудеться тоді, коли самі ветерани чи комбатанти поважатимуть власну старість і оцінять те, чого вони набули і що втратили на життєвому шляху. Коли усвідомлять, що не завжди були вільними у виборі (бо годі шукати вельми охочих лізти під кулі). Якщо ж не спрацює цей чинник, тоді, сподіваюся, їх помирять небеса.
Ігор Гулик. Ілюстрація: priluki.info
Короткое эссе о примирении
"На Западе (Украины) этот вопрос решили давно, но не в масштабах страны.
Сейчас хорошее время поставить вопрос об УПА, потому что это воины,
которые защищали свою страну"
Петр Порошенко на пресс-конференции 25 сентября 2014 г.

В одном из недавних выступлений историк Ярослав Грицак, который сам считает себя представителем "ревизионистской" школы, настаивает, что "самым большим вызовом для Украины не является польско-украинское примирение, которое уже произошло, и не украинско-российское, которое вряд ли в ближайшие годы возможно, а примирение украино-украинское". Вряд ли кто из "неревизионистов" возьмется отрицать такую постановку проблемы. По крайней мере, я не слышал, чтобы кто-то из более или менее авторитетных ученых или политиков серьезно возражал против такуй ​​потребности.
Но, несмотря на всеобщее одобрение, вряд ли мы осилим все барьеры - идеологические, конфессиональные, ментальные, возрастные, - чтобы на самом деле консолидировать украинство вокруг потребности иметь прочное и стабильное государство. По крайней мере, это выглядит невыполнимым на ближайшее время. И дело не в том, что мы - восточноевропейцы, - разорванные между Западом и Востоком, дело в том, что навязанные нам извне "-измы" (Ярослав Грицак особо акцентирует на "импортности" этих трендов) слишком живучи и, я бы сказал, способны к продуктивному генезису.
Сейчас я не буду писать о конфликтах высшего порядка, преследующих ежедневно простого телезрителя. Они провоцируются меркантильным интересом политических структур, властных группировок. Мне важен конфликт поколений, который, к слову, впитывает и факторы других недоразумений среди сообщества.
Меня могут также трактовать "ревизионистом" в отношении к старикам, почему-то нормальным у нас считают разделение стариков на «наших» и «не наших». Причем зачастую не спрашивают их, к какому из лагерей они предпочли бы пристать. Я считаю, что старость сама заслуживает уважения, чисто бытового, без учета трудового стажа или героических поступков времен юности. Мне кажется, что и ветераны красной армии, и комбатанты "Галичины" и УПА имеют эксклюзивное право оценивать собственные ошибки или, наоборот, благородные поступки. Речь идет, разумеется, о тех, кто узнал по горло "окопную правду", а не о тех, кто пользовался бедой для воплощения своих не слишком гуманных инстинктов или сведения счетов с обидчиками.
Я думаю, что примирение между лагерями "пенсионеров" возможно. Но оно не будет продуктом системы поощрения одних со стороны власти (власть, как правило, раздает "призы" не из чувства альтруизма, а с рассчетом на поддержку). Это примирение произойдет тогда, когда сами ветераны или комбатанты станут уважать собственную старость и оценят то, что они приобрели и потеряли на жизненном пути. Когда осознают, что не всегда были свободными в выборе (ибо попробуй найти весьма желающих лезть под пули). Если же не сработает этот фактор, тогда, надеюсь, их помирят небеса.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment