Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Дочасна війна

Originally posted by ihorhulyk at Дочасна війна
1
Те, що відбувається зараз в українській політиці, Нікколо Макіавеллі охарактеризував дуже давно і дуже просто: „Війни розпочинають, коли того хочуть, а закінчують – коли можуть”. Хоча дехто із аналітиків пропонує як найнеобхідніше і найактуальніше – роззброєння політики. «І революцію, і війну, і реформи ми мусимо пережити одночасно. Якщо хоча б в одному програємо – програємо в цілому.
Якщо не буде покарано злочинців і змінено депутатів Ради – чекаймо наступного рецидиву.
Якщо не буде виграно війну – прийде окупант.
Якщо не буде реформ – неефективність, корупція й немодерність зруйнує нас зсередини».
На відміну від апологетів обох таборів, які, відповідно, змальовують дочасні вибори як апокаліпсис і навпаки – як лікування задавненої вітчизняної недуги, – я не схильний до крайніх оцінок процесу. Зрештою, категоричність оцінок свідчить лише про острах головних гравців перед електоральними уподобаннями, нерішучість і невизначеність політиків перед вічно непрогнозованими сценаріями, на які може вплинути і перебіг АТО, і адмінресурс, і будь-який вправний політтехнолог, і зайва сотня у гаманці невибагливого виборця.
Утім, вибори – виборами, вони минуть, і найгіршим результатом, на мою думку, може стати такий. Українське суспільство вкотре переконається, що вірити своїм провідникам – все одно, що сподіватися на добру погоду у високосному році. Конфлікт між владою та громадою після кожного походу на виборчі дільниці природно вщухає, згладжується, набуває банальних рис побутової проблеми, на яку не варто зважати самодостатньому і послідовному загалу. І це – не проблема демократії як такої, це проблема розуміння демократії тими, хто найбільше галасує про неї. Справжнє народовладдя починається, на мою думку, тоді, коли пересічний мешканець країни може дати собі раду без втручання у його особисте життя державних чинників. І саме цього вчать нас, можливо, самі не підозрюючи наслідків, нинішні правителі України. Не тому, що вони легковірні, а тому, що поводяться як персонажі, змальовані ще Сократом: „Про найважливіші справи людські – про політику і управління державою – чомусь кожен вважає за потрібне висловитися і брати участь в них”.
Копієчка, у яку влетять нам чергові позачергові вибори, справді астрономічна, але лише для тих, хто порівнює свої злиденні статки з мільйонами. Ті ж, хто схильний міркувати масштабніше, добре розуміє, що за бажання кошти на вибори легко може викласти зі своєї кишені будь-хто з учасників електоральних перегонів. Бо, у принципі, гра вартує витрат: йдеться про країну, ресурс якої віддано її мешканцями кільком не надто чесним і не надто вмілим вождям.
Ігор Гулик. Ілюстрація: anekdot.ru
Досрочная война
То, что происходит сейчас в украинской политике, Никколо Макиавелли охарактеризовал очень давно и очень просто: "Войны начинают, когда того хотят, а заканчивают - когда могут". Хотя некоторые из аналитиков предлагают как самое необходимое и актуальное - разоружение политики. «И революцию, и войну, и реформы мы должны пережить одновременно. Если хотя бы в одном проиграем - проигрываем в целом.
Если не будет наказаны преступники и не произойдет смена депутатов Рады - ждем следующего рецидива.
Если не выиграем войну - придет оккупант.
Если не будет реформ - неэффективность, коррупция и устарелость разрушит нас изнутри».
В отличие от апологетов обоих лагерей, которые, соответственно, изображают досрочные выборы как апокалипсис, и наоборот - как лечение запущенного отечественного недуга, - я не склонен к крайним оценкам процесса. Впрочем, категоричность оценок свидетельствует лишь о боязни главных игроков перед электоральнымы предпочтениями, нерешительности и неопределенности политиков перед вечно непредсказуемыми сценариями, на которые может повлиять и течение АТО, и админресурс, и любой искусный политтехнолог, и лишняя сотня в кошельке непритязательного избирателя.
Впрочем, выборы - выборами, они пройдут, и худшим результатом, по моему мнению, может стать такой. Украинское общество еще раз убедится, что верить своим руководителям - все равно, что надеяться на хорошую погоду в високосном году. Конфликт между властью и обществом после каждого похода на избирательные участки естественно утихает, сглаживается, приобретает банальные черты бытовой проблемы, на которую не стоит обращать самодостаточному и последовательному обществу. И это - не проблема демократии как таковой, это проблема понимания демократии теми, кто больше всех кричит о ней. Подлинное народовластие начинается, по моему мнению, тогда, когда простой житель страны может справиться с проблемой без вмешательства в его личную жизнь государственных учреждений. И именно этому учат нас, возможно, сами не подозревая последствий, нынешние правители Украины. Не потому, что они легковерные, а потому, что ведут себя как персонажи, изображенные еще ​​Сократом: "О важнейших делах человеческих - о политике и управлении государством - почему-то каждый считает нужным высказаться и участвовать в них".
Копеечка, в которую влетят нам очередные внеочередные выборы, действительно астрономическая, но только для тех, кто сравнивает свое нищенское состояние с миллионами. Те же, кто склонен рассуждать масштабнее, хорошо понимает, что при желании средства на выборы легко может выложить из своего кармана любой из участников електоральной гонки. Потому, в принципе, игра стоит затрат: речь идет о стране, ресурс которой отдано ее жителями нескольким не слишком честным и не слишком умелым вождям.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments