Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Спокуса „залізної руки”

Originally posted by ihorhulyk at Спокуса „залізної руки”
1
Ілюстрація: anekdot.ru
Нема нічого нового під сонцем. Ще Платон колись попереджав: «Тиранія виростає із демократії. Інакше кажучи, із крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокіше рабство», що відтак повторив Максиміліан Волошин: «Робесп'єр вірив у чесноти: він створив терор. Марат вірив у справедливість: він вимагав двісті тисяч голів», – все це ланки однієї і тієї ж історії різних людей, одержимих чудовою ідеєю рівності і братерства, однак з певними корекціями під час її втілення.
Я далекий від історичних алюзій нинішньої ситуації в Україні з тими подіями, про які казали античний філософ чи російський літератор. Однак направду мусимо визнати, що крізь ліберальну налаштованість нинішньої владної команди то там то сям пробиваються рецидиви „совка”, і годі говорити, що пристрасть до влади має якісь часові особливості. Вона однаково цинічна і дволична у конкретних проявах, і лише контекст тієї чи іншої епохи додають їй сучасного шарму. Її гасло: „Мета виправдовує засоби”, і з цього погляду усі союзи, блоки, домовленості, клятви на Святому письмі чи Конституції виглядають лише атрибутикою, необхідним інгрідієнтом поживи для загалу, – не більше.
Для мене особисто не є розчаруванням незграбність стосунків Президента та його опонентів, що теж «долали Януковича», сумнівності певних осіб з оточення Порошенка, – все це справа сумління конкретних персонажів. Мене більше переймають нотки ностальгії за практикою минулих років, утілені в „закликах” до гаранта запровадити в країні воєнний стан, організовані колони „трудящих” на мітингах у підтримку „курсу”, ненормативна, з огляду на демократичний контекст, лексика про „зрадників батьківщини”, „ворогів народу”, „недоукраїнців”.
Певна річ, я не маю сумніву, що архаїка „совєтчини” – тимчасова, що бажання покерувати „по-справжньому” – лише плід фантазій у запалених мізках декого з „державотворців”. Однак, якби воно не було, країні та її мешканцям занадто дорого гаяти час на схожі манівці. Кошт таких риторичних вправ – європейська перспектива, нормальне життя, якщо не сьогодні, то бодай завтра, чергова порція зневіри і апатії.
У цьому найбільша проблема, а не у каденціях конкретного діяча, форматі коаліцій, прем’єрських чи президентських повноваженнях. Бо, власне кажучи, держава, збудована на інфантильності та байдужості своїх громадян, навряд чи заслуговує бути визнаною за демократичну. Вона не має майбутнього, оскільки сумнівною є не тільки її перспектива, але й, що важливіше, – легітимність.
Ігор Гулик
Искушение "железной руки"
Нет ничего нового под солнцем. Еще Платон когда-то предупреждал: «Тирания вырастает из демократии. Иначе говоря, из крайней свободы возникает величайшее и жесточайшее рабство», что потом повторил Максимилиан Волошин: « обеспьер верил в добродетель: он создал террор. Марат верил в справедливость: он требовал двести тысяч голов», - все это звенья одной и той же истории разных людей, одержимых замечательной идеей равенства и братства, но с определенными коррекциями при ее воплощения.
Я далек от исторических аллюзий нынешней ситуации в Украине с теми событиями, о которых говорили античный философ или русский литератор. Однако действительно надо признать, что сквозь либеральную природу нынешней властной команды там то сям пробиваются рецидивы "совка", и нечего говорить, что страсть к власти имеет какие-то временные особенности. Она одинаково циничная и двуличная в конкретных проявлениях, и только контекст той или иной эпохи придают ей современного шарма. Ее лозунг: "Цель оправдывает средства", и с этой точки зрения все союзы, блоки, договоренности, клятвы на Священном Писании или Конституции выглядят только атрибутикой, необходимым ингредиентом пищи для общества, - не больше.
Для меня лично не стали разочарованием неуклюжесть отношений Президента и его оппонентов, что тоже «боролись с Януковичем», сомнительность определенных лиц из окружения Порошенко, - все это дело совести конкретных персонажей. Меня больше волнуют нотки ностальгии по практике прошлых лет, зафиксированные в "призывах " к гаранту ввести в стране военное положение, организованные колонны "трудящихся" на митингах в поддержку "курса", ненормативная, учитывая демократический дискурс, лексика об "изменниках родины", "врагах народа", "недоукраинцах".
Конечно, я не сомневаюсь, что архаика "советчины" - временная, что желание порулить "по - настоящему" - лишь плод фантазий в воспаленных мозгах некоторых "государственников". Однако, как бы оно ни было, стране и ее жителям слишком дорого тратить время на подобные вещи. Цена таких риторических упражнений - европейская перспектива, нормальная жизнь, если не сегодня, то хотя бы завтра, очередная порция разочарования и апатии.
В этом самая большая проблема, а не в каденциях конкретного деятеля, формате коалиций, премьерских или президентских полномочиях. Потому что, собственно говоря, государство, построенное на инфантильности и равнодушии своих граждан, вряд ли заслуживает быть признанным за демократическое. Оно не имеет будущего, поскольку сомнительна не только его перспектива, но и, что важнее, - легитимность.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments