Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

14 літ життя

Originally posted by ihorhulyk at 14 літ життя
1
„Всі умирають, та не всі живуть”, – цей вислів, здається, шотландського борця за незалежність, чомусь спав на думку у дні, коли згадуємо Георгія Ґонґадзе. Чи то загальний мінорний настрій ЗМІ, чи, може, цілком невиправдано розставлені акценти, але чомусь контекст річниці загибелі Гії викликає у мене спротив. Я не кажу вже про розмаїті передвиборчі акції, посередництвом яких намагаються використати ім’я найбільшої реальної офіри вітчизняної журналістики на вівтарі свободи. Я кажу про те, що свідомо чи ні нагнітається враження, що за 14 років без Ґонґадзе у нас нічого не змінилося.
Чи то на потребу моменту, чи від одвічної звички українців публічно применшувати власні здобутки, плакатися і скаржитися на життя, але на передньому плані чомусь завжди у нас матеріальні нестатки мас-медій, а від цього – партійна, смакова чи ще якась заангажованість. Ми говоримо про зневажливе ставлення до журналістів з боку пихатих чиновників аж до перших осіб держави, про нагінки на ЗМІ, до яких вдаються ображені їхніми публікаціями правоохоронці, фіскали та схожа публіка, про суди як інструмент укоськування неслухняної преси, про редакційну цензуру і таке інше. Одне слово, негараздів у нас більш ніж достатньо, тож не на часі, здавалося б, казати про певний поступ.
Я міркую собі, що справа виглядає дещо інакше, що 16 вересня 2000 року замордований Георгій дивним чином продовжив своє життя, оскільки смерть дала йому велике право й надалі змагати за ідеї, що, яка великим рахунком, складала суть його земного існування. До цього стрижня прагнули долучитися чимало прилипал, ім’ям Ґонґадзе прикривали чимало справ не надто чистих, – але то все брудна політика, минуща і невартісна.
Залишалося і, вочевидь, залишається інше: „четверта влада”, на відміну від трьох буцімто „важливіших”, саме завдяки Георгію, завдяки тим, хто вважає себе його однодумцями, уникла страшної руїни і дискредитації. Зуміла, за поодинокими винятками, вберегти і право журналістів на професію, і стандарти фаху, і, якщо бажаєте, головні сенси свого призначення.
Зважуся висловити думку, чому так трапилося. Вітчизняні владці отримали країну і усю повноту влади над тереном волею випадку. Більшість з них, – із чинними політиками включно, – жодним чином не долучилися до факту творення самого феномену незалежності; влада направду упала їм до ніг, як стиглий плід, і вони не здали собі справи, що це не манна небесна, а предмет дотику неймовірних зусиль, усієї життєвої енергії, результат віковічних офір, смертей, горя. Тому їхнє ставлення до випадково набутих повноважень було легковажним та безвідповідальним, а їхнє бажання змінюватися, як того вимагає час і ситуація, не сягало далі перспективи оновлення гардеробу чи купівлі коштовних авт.
„Четверта влада” в особі Георгія Ґонґадзе, а відтак Ігоря Александрова, сотень зламаних доль провінційних газетярів, склала свої жертви, і дала спільноті розуміння того, що режим, якими б проукраїнськими гаслами він не прикривався, залишається, у першу чергу, апаратом насильства, він може бути підлим та ницим, і аж ніяк не зосередженим на вирішенні насущних питань народу. Завдяки Ґії влада нарешті заговорила зі своїми громадянами справжньою мовою, пересипаною матюками і брутальщиною, і якщо це й шокувало публіку, то шок був лікувальним, – правителі позбулися ореалу небожителів, і виявилися почасти дрібними ошустами, почасти злопам’ятними свавільниками.
Тож критичний струмінь, яким з 2000 характеризується вітчизняна журналістика, має цілком реальні підстави, і що більше, – вже не раз і не двічі демонструє, що тільки таким чином можна вплинути на непривабливу ситуацію в країні і тих, хто дотичний до неї.
У цьому сенсі 14 літ, що минули від трагічної загибелі Ґонґадзе – це 14 літ подарованого ним нового життя вітчизняній журналістиці.
Ігор Гулик. Ілюстрація: lenta.ru
14 лет жизни
"Все умирают, но не все живут", - это высказывание, кажется, шотландского борца за независимость, приходит в голову в дни, когда вспоминаем Георгия Гонгадзе. Может, из-за общего минорного настроения СМИ, или, может, из-за вполне неоправданно расставленных акцентов, но почему-то контекст годовщине гибели Гии вызывает у меня неприятие. Я не говорю уже о разнообразных предвыборных акциях, посредством которых пытаются использовать имя крупнейшей реальной жертвы отечественной журналистики на алтаре свободы. Я говорю о том, что сознательно или нет нагнетается впечатление, что за 14 лет без Гонгадзе у нас ничего не изменилось.
То ли из-за потребности момента, или от вечной привычки украинцев публично преуменьшать собственные достижения, плакаться и жаловаться на жизнь, но на переднем плане всегда у нас материальные нужды масс-медиа, а от этого - партийная, вкусовая или еще какая ангажированность. Мы говорим о пренебрежительном отношении к журналистам со стороны своевольных чиновников, о гонениях на СМИ, к ​​которым прибегают оскорбленные их публикациями правоохранители, фискалы и похожая публика, о судах как инструменте обуздания непослушной прессы, о редакционной цензуре и т.д. Словом, проблем у нас более чем достаточно, поэтому не время, казалось бы, говорить об определенном прогрессе.
Я думаю себе, что дело обстоит несколько иначе, что 16 сентября 2000 года убитый Георгий странным образом продолжил свою жизнь, поскольку смерть дала ему большое право и в дальнейшем бороться за идею, которая большому счету, составляла суть его земного существования. До этого стержня стремились приобщиться немало прилипал, именем Гонгадзе прикрывали много дел не слишком чистых, - но это все - грязная политика, преходящая и дешевая.
Оставалось и, очевидно, остается другое: "четвертая власть", в отличие от трех якобы "важных", именно благодаря Георгию, благодаря тем, кто считает себя его единомышленниками, избежала страшной разрухи и дискредитации. Сумела, за редким исключением, уберечь и право журналистов на профессию, и стандарты профессии, и, если хотите, главные смыслы своего назначения.
Решусь высказать мнение, почему так случилось. Отечественные властители получали страну и всю полноту власти волей случая. Большинство из них - с действующими политиками включительно, - никоим образом непричастны к факту создания самого феномена независимости; власть действительно упала к их ногам, как спелый плод, и они не сдали себе дела, что это - не манна небесная, а предмет соприкосновения невероятных усилий, всей жизненной энергии, результат вековых жертв, смертей, горя. Поэтому их отношение к случайно приобретенным полномочиям было легкомысленным и безответственным, а их желание изменяться, как того требует время и ситуация, достигало не дальше перспективы обновления гардероба или покупки ценных авто.
"Четвертая власть" в лице Георгия Гонгадзе, а затем Игоря Александрова, сотен сломанных судеб провинциальных газетчиков, возложила свои жертвы, и дала обществу понимание того, что режим, какими бы проукраинскими лозунгами он не прикрывался, остается, в первую очередь, аппаратом насилия, он может быть подлым и низменным, и отнюдь не сосредоточенным на решении насущных вопросов народа. Благодаря Ґии власть наконец заговорила со своими гражданами настоящим языком, пересыпанным матом и брутальностью, и если это и шокировало публику, то шок был лечебным, - правители лишились ореола небожителей, и оказались отчасти мелкими жуликами, отчасти злопамятными беспредельщиками.
Поэтому критическая струя, которой с 2000-го характеризуется отечественная журналистика, имеет вполне реальные основания, и даже больше, - уже не раз и не два демонстрирует, что только таким образом можно повлиять на неприглядную ситуацию в стране и тех, кто причастен к ней.
В этом смысле 14 лет, прошедших после трагической гибели Гонгадзе - это 14 лет подаренной им новой жизни отечественной журналистики.
Игорь Гулык
Tags: r.i.p., колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments