Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Руйнація міфів

Originally posted by ihorhulyk at Руйнація міфів
1
І виконав Діоніс захцянку Мідаса...
Міфи давньої Греції

Щойно на Майдані полягла Небесна сотня, як філософи та аналітики заговорили про формування нової міфології України. Тоді казали, що досі ми послуговувалися архаїкою на кшталт козаччини, січового стрілецтва, УПА, аж ось нарешті з’явилися постаті - точки відліку модерної вітчизняної ідентичності.
Війна на Сході лише додала до сонму героїв нові імена. Не тільки полеглих, а й таких, до яких можна діткнутися рукою, послухати, почитати. Час од часу довкола цих – живих – спалахували цілі дискусії у соціальних мережах, але що вдієш, - доба така, неоднозначна, підхід до «справжності» диверсифікований, жорсткий. Утім, що злого в тому, коли нація може обговорювати своїх кумирів, а не тільки молитися на них…
Однак вибори внесли свої корективи у процес новітньої міфотворчості. Ба більше, - поява потенційних моральних авторитетів у списках розмаїтих політичних сил спричинила зворотну тенденцію – деструкції ідеалів. Звісно, це однозначно не негатив, позаяк ліпше мати повне уявлення про тих, кого пропонують у герої, аніж просто бездумно поклонятися їм.
Зізнаюся, - сам не підозрював, наскільки розвинутим серед нашого поспільства є прагнення влади. Причому, сліпе, нічим не підтверджене, страшне своєю самовпевненістю і легковажністю. У фейсбуку прочитав добру репліку одного із знайомих – був на Майдані чолов’яга, що дуже вправно готував борщ, тож ті політичні сили, які прогавили козака Гаврилюка, сотника Парасюка чи комбата Семенченка, цілком сміливо можуть розмістити цього пана на чолі свого виборчого списку…
Я розумію усю контраверсійність цих міркувань у сучасному українському контексті. Але мушу сказати, що подивляю переконаності славних наших героїв у тому, що вони здатні писати закони, адекватні нинішнім українським потребам. Зрештою, може, вони й не усвідомлюють, що погодилися на роль своєрідної завіси, гарної вивіски на доволі сумнівному фасаді вітчизняної політики. Бо вона такою і є, і її звичні мешканці, - щось на кшталт відомого царя Мідаса. Тільки з тією різницею, що торкнувшись будь-чого, - у нашому випадку, - народжених Майданом ідеалів, вони перетворюють їх у, далебі, не золото… Утім, чому б "новобранцям" не згадати досвід "папєрєдніків", які теж брали у свої списки відомих осіб на кшталт Таї Повалій... Згадати і зважити рівнозначність вчинків.
Сузір’я героїв у коронах старих персонажів, яким не вперше вирушати на вибори і не звикати до бруду та популізму, не надихає. Поодинокий виборець, можливо, й купиться на них, як папуас на скляні брязкальця, але навзамін отримає лише безальтернативне розчарування. Ні, він, звісно не віритиме тим, кого упродовж років звик бачити на екрані телевізора, але втратить віру в людей, які справді щиро бажали змін і задля цього готові були покласти життя. Бо це ж вони говорили на барикадах – «На фіг влада, ми мусимо змінити систему». Натомість система, змонтована вправними маніпуляторами, перемеле їхні чисті помисли, залишивши лише те, що підходить саме їй.
Чому б когорті громадянських діячів, волонтерів, добровольців не спробувати зламати монстра зовні. Чому б Парасюку, Гаврилюку, Семенченку etc. не обрати шлях «вічних опозиціонерів», шлях непідкупної і справедливої опозиції на громадських засадах? І залишитися при цьому справді моральними авторитетами для нації.
Відповіді на це запитання отримаємо дуже швидко. Після перших голосувань у новому парламенті. Боюся, що для багатьох вони стануть тестом, важчим за бої на Майдані чи під Карлівкою.
Ігор Гулик. Ілюстрація: nibler.ru
Разрушение мифов
И исполнил Дионис желание Мидаса...
Мифы древней Греции

Как только на Майдане полегла Небесная сотня, философы и аналитики заговорили о формировании новой мифологии Украины. Тогда размышляли о том, что до сих пор мы пользовались архаикой вроде казачества, сечевых стрельцов, УПА, и вот наконец появились фигуры - точки отсчета современной отечественной идентичности.
Война на Востоке только добавила к сонму героев новые имена. Не только павших, но и таких, которых можно коснуться рукой, послушать, почитать. Время от времени вокруг этих - живых - вспыхивали цели дискуссии в социальных сетях, но что делать, - время такое, неоднозначное, подход к «подлинности» - диверсифицированный, жесткий. Впрочем, что плохого в том, когда нация может обсуждать своих кумиров, а не только молиться на них...
Однако выборы внесли свои коррективы в процесс нового мифотворчества. Более того, - появление потенциальных моральных авторитетов в списках разнообразных политических сил привела к обратной тенденции - деструкции идеалов. Конечно, это не однозначно негатив, поскольку лучше иметь полное представление о тех, кого предлагают в герои, чем просто слепо поклоняться им.
Признаюсь, - сам не подозревал, насколько развито среди нашего простонародья стремление к власти. Причем, слепое, ничем не подтвержденное, страшное своей самоуверенностью и легкомыслием. В фейсбуке прочитал хорошую реплику одного из знакомых - был на Майдане мужчина, очень ловко готовящий борщ, поэтому те политические силы, которые упустили казака Гаврилюка, сотника Парасюка или комбата Семенченко, вполне смело могут разместить этого господина во главе избирательного списка...
Я понимаю всю контраверсионность своих соображений в современном украинском контексте. Но должен сказать, что удивлен убежденностью славных наших героев в том, что они способны писать законы, адекватные нынешним украинским потребностям. Впрочем, может, они и не осознают, что согласились на роль своеобразной завесы, хорошей вывески на довольно сомнительном фасаде отечественной политики. Потому что она такая и есть, и ее привычные жители, - нечто вроде известного царя Мидаса. Только с той разницей, что прикасаясь к чему-то, - в нашем случае, - к родившимся на Майдане идеалов, они превращают их в, отнюдь, не золото... Впрочем, почему бы упомянутым людям не вспомнить опыт "папередников", которые тоже брали в свои списки известных персонажей типа Таи Повалий. Вспомнить и взвесить равнозначность поступков.
Созвездие героев в коронах старых персонажей, которым не впервые отправляться на выборы и не привыкать к грязи и популизму, не вдохновляет. Кто-то из избирателей, возможно, и купится на них, как папуас на стеклянные погремушки, но взамен получит только безальтернативное разочарование. Нет, он, конечно, не будет верить тем, кого годами привык видеть на экране телевизора, но разуверится в людях, которые действительно искренне желали изменений и за это готовы были отдать жизнь. Ибо это они говорили на баррикадах - «На фиг власть, мы должны изменить систему». Теперь система, смонтированная ловкими манипуляторами, перемелет их чистые помыслы, оставив только то, что подходит именно ей.
Почему бы когорте общественных деятелей, волонтеров, добровольцев не попробовать взломать систему снаружи. Почему бы Парасюку, Гаврилюку, Семенченко не избрать путь «вечных оппозиционеров», стать неподкупной и справедливой оппозицией на общественных началах? И остаться при этом подлинно нравственными авторитетами для нации.
Ответы на этот вопрос получим очень быстро. После первых голосований в новом парламенте. Боюсь, что для многих они станут тестом, посложнее боев на Майдане или под Карловкой.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments