марш рут

вступаєш у річку прозору і чисту
де берег пологий і дно кам'янисте
і йдеш по воді якось так незумисно
і добре тримає вода
бо просто твій рік або день чи година
і ти забуваєш про те що людина
узята із глини і піде у глину
і те що довкола біда

і ти забуваєш про те що минаєш
що тіло вже тліє і дух витікає
бо річка – як стежка бо небо безкрає
і світ майже повністю твій
і дихаєш так ніби подих – молитва
й не наздожене тебе жодна гонитва
бо лезо оккама стинає мов бритва
війну з горизонту подій

до витоків вгору де нерест веселий
до зимних джерел у розколинах скелі
до білих снігів що біліші постелі
до самого сьомого дня
а там вже немає нічого по суті
велике ніщо як надійне майбутнє
і жде тебе там випадково забуте
твоє ненароджене Я