desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

Categories:

ПИТАННЯ ЦІНИ

ПИТАННЯ ЦІНИ

Недавно в інтернеті опублікували отаку статистику: виявляється, офіційні втрати радянської армії при взятті Савур-Могили влітку 1943 р., під час Другої світової - 23238 військових. У той же час загальна чисельність особового складу сил АТО орієнтовно оцінюється в 30-50 тисяч людей.

Війна – це велетенський рентген, який однаково безжально просвічує окремих людей, цілі народи, а також цілком нематеріальні речі: звичні ідеологічні формули, зашкарублі історичні міфи і навіть підтверджені, безперечні факти – в останньому випадку виявляючи причинно-наслідковий зв'язок, що привів до конкретної події.

Вже пішов у безвість поганий жарт про братні народи, сильно підтопталося твердження про безумовно проросійські Донбас, Одесу і Дніпропетровськ. Тепер настала черга однієї з найбільш монументальних ідеологем – про перемогу в Другій світовій.

Думаю, багатьох нервує і навіть дратує повільність, із якою сили АТО звільняють захоплені сепаратистами території. Облоги тривають тижнями й місяцями, просування вперед гальмується, передчасні повідомлення про повернення того чи того населеного пункту змінюються болісними спростуваннями.

Водночас, наскільки я пам’ятаю з дитинства, в оповідях про славетний шлях Радянської армії нікому не різала око одноманітна хронологія: місто за містом звільнялися в результаті важких боїв у одні й ті самі дати: 6 або 7 листопада, або наприкінці квітня – на початку травня. Всі розуміли, і це не приховувалося – міста брали до святкових дат: річниці Жовтневого перевороту або Дня міжнародної солідарності трудящих. "Солдатів не шкодувати! Баби нових понароджують" – цього маршал Жуков, скоріше за все, не говорив, але цим принципом, як і все сталінське керівництво, явно керувався. Брали міста, проривали фронти, форсували ріки, не рахуючись з утратами, завалюючи позиції ворога десятками тисяч тіл, аби тільки встигнути до призначеного керівництвом дня. Згодом по всій країні побудували однотипні пам’ятники відомим і невідомим солдатам, доволі успішно замаскувавши безсмачними меморіалами й пропагандистською балаканиною жахливе жертвоприношення на славу партії.

Зараз, коли в нас ідуть бої, причому подекуди точно в тих самих місцях, що і 70 років тому, стає зрозуміло, наскільки масштабний злочин скоїв Сталін за допомогою своїх братів-нацистів.

Штурмувати до святкової дати. Яка все ж таки дикість. Сподіваюся, зразковий штурм Донецька до Дня незалежності – лише чутки й дезінформація. Краще зайвий раз забаритися і зберегти людей, аніж втопити власну перемогу в крові. За останні 100 років жодне покоління українців не жило без війни. Пора вже навчитися цінувати життя.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments