Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Чи зупинили ми війну?

Originally posted by ihorhulyk at Чи зупинили ми війну?
1
Медіа сповнені звістками та коментарями того, що трапилося у ніч проти минулої суботи. Мовляв, Україна, а точніше, - її керівництво, уникли прямого вторгнення Росії під дуже шляхетним приводом «гуманітарної допомоги».
Але нам ніхто не скаже, скільки насправді схожих конвоїв уже доправлено на Донбас, як і того, скільки їх ще прорветься в Україну під покровом глупої ночі, а навіть – серед білого Божого дня. Ця війна – насамперед, війна фейків і гіпербол, війна за мізки пересічного обивателя, точніше, - за повне сум’яття цих мізків. Її головним завданням має бути повна зневіра до всіх і до кожного, і в результаті, - безваріантність виходу, окрім того, який потрібен стороні, що націлилася на перемогу.
Я не думаю, як от Піонтковскій, що Путін хоче виграти Третю світову. Я також не хотів би робити якихось особливих висновків з кадрових ротацій серед силовиків ерефії (фантазії юзерів соцмереж тут явно перебирають, змагаючись усвоїй нереальності), чи, до прикладу, із повідомлень про безвихідь ВВХ між партіями «війни» та «миру». Бо хіба можна прогнозувати щось у випадку із не надто адекватним полковником спецслужб, якому ось уже 15 літ видається, що світ довкола і всі довкола є наївними вегетаріанцями, і лиш він – агресивний хижак, безкарний у своїй агресивності хоча б через те, що екстравагантність і «безверхість» зачаровує жертву?
Рівно ж мені не хочеться постати перед читачами фаталістом чи, борони Боже, песимістом. Все, звісно, буде, як буде, а буде так, як Бог дасть. Я просто волію вважати, що переможні реляції є недочасними, і українцям, як, до прикладу, британцям, слід готуватися до свого Ольстера. Тобто до затяжної, неоголошеної війни без правил, незалежно від того, бовванітиме за однією з барикад постать недомірка ВВХ, чи ні. Навіть якщо Путін піде (його підуть, уб’ють, не переоберуть тощо), він випустив із російської пляшки страшного джина ненависті. Зробив це, добре знаючи настрої власних підданих, їхню ментальність і їхні найзаповітніші мрії. Його справа – у «надійних руках» російського охлосу, жадібного до халяви, до сусідського майна, до безпідставного возвеличення над ким завгодно – «хахламі», «чуркамі», «азерамі», «жидамі»...
Ми часто легковажно кажемо, що росіяни – народ, який звик коритися правителям, якому найзручнішою видається деспотія. Воно, може, й так, але жоден деспот до Путіна не пропонував своїм землякам чогось такого, що б не вписувалося у коло їхніх «зацікавлень». Російська імперія відрізняється від інших власне тим, що там важко відшукати «правителя-просвітителя», бо цей етап європейського розвитку Росія проскочила, мов якусь недомовку у листуванні Вольтера з Єкатєріной, завзятою прихильнецею кріпосництва, поневолення і, певна річ, - особистої вседозволеності самодержця.
Чи не єдиним, хто спробував не дослухатися до голосу «таємничої російської душі» був Ніколай ІІ, з його сентиментами до дружини-німкені та просто моральними засторогами чисто родинного характеру. Ми знаємо, чим завершилося таке «чистоплюйство»...
Я вже колись згадував вислів про те, що імперія є трасляцією певного взірця на весь підлеглий простір. У російсько-совєтському варіанті трансляцією дуже ефективною. Маємо на Донбасі яскравий приклад цієї ефективності у сфері суспільних настроїв і переконань. І хай нам показують тепер у новинах, як вчорашні «сепаратисти» каються у своїй непоінформованості та зазомбованості, - та все ж, на жаль, це лише покута перед сильним, перед звитяжцем, перед тим, у кого нині влада. Та й поодинокі на тлі загальної картини випадки такої чистосердечності.
Ми матимемо факти спротиву «бЕндеровцам» ще довго, навіть після того, як всі українці скинуться, аби відновити Донбас, аби зробити з нього зразково-показову «потьомкінську дєрєвню» для сусідських областей. Лише роки здатні будуть переформатувати спротив люмпенських традицій у більш цивілізовані форми, як це трапилося в Ольстері з ІРА та Шинн-Фейном.
Тому приготуймося до тривалої, виснажливої і безкомпромісної війни, яка, можливо, не буде схожою на те, що нам досі демонструють на телеекранах.
Ігор Гулик. Ілюстрація: ukrnews24.com
Остановили ли мы войну?
Медиа полны известиями и комментариями случившегося в ночь на прошлую субботу. Мол, Украина, а точнее - ее руководство, избежали прямого вторжения России под очень благородным предлогом «гуманитарной помощи».
Но нам никто не скажет, сколько на самом деле похожих конвоев уже доставлены на Донбасс, а также то, сколько их еще прорвется в Украину под покровом глубокой ночи, а также - среди белого дня Божия. Эта война - прежде всего, война фейков и гипербол, война за мозги рядового обывателя, точнее - за полное смятение в этих мозгах. Ее главной задачей должно быть полное разочарование во всем и в каждом, и в результате - безвариантность другого выхода, кроме того, который нужен стороне, нацелившейся на победу.
Я не думаю, как Пионтковский, что Путин хочет выиграть Третью мировую. Я также не хотел бы делать особых выводов из кадровых ротаций среди силовиков эрэфии (фантазии пользователей соцсетей здесь явно перегибают, соревнуясь в своей нереальности) или, к примеру, из сообщений о безысходности ВВХ между партиями «войны» и «мира». Разве можно прогнозировать что-то в случае с не слишком адекватным полковником спецслужб, которому вот уже 15 лет кажется, что мир вокруг и все вокруг являются наивными вегетарианцами, и только он - агрессивный хищник, безнаказанный в своей агрессивности, хотя бы потому, что экстравагантность и «безголовость» очаровывает жертву?
Но мне не хочется предстать перед читателями и фаталистом или, не дай Бог, пессимистом. Все, конечно, будет, как будет, а будет так, как Бог даст. Я просто предпочитаю считать, что победные реляции является несвоевременными, и украинцам, как, к примеру, британцам, следует готовиться к своему Ольстеру. Т.е. к затяжной, необъявленной войне без правил, независимо от того, будет стоять по противоположную сторону баррикад фигура коротышки ВВХ или нет. Даже если Путин уйдет (его уйдут, убьют, не переизберут и т.п.), он выпустил из российской бутылки страшного джинна ненависти. Сделал это, хорошо зная настроения собственных подданных, их ментальность и их самые заветные мечты. Его дело - в «надежных руках» российского охлоса, жадного к халяве, к соседскому имуществу, к произвольному возвеличиванию над кем угодно - «хахлами», «чурками», «азерами», «жидами»...
Мы часто легкомысленно говорим, что русские - народ, привыкший повиноваться правителям, народ, которому удобной представляется деспотия. Оно, может, и так, но ни один деспот до и включая Путина не предлагал своим землякам ничего такого, что бы не вписывалось в круг их «интересов». Российская империя отличается от других собственно тем, что там трудно найти «правителя-просветителя», так как этот этап европейского развития Россия проскочил, как некий намек в переписке Вольтера с Екатериной, убежденной поборницей крепостничества, порабощения и, конечно, - личной вседозволенности самодержца.
Едва ли не единственным, кто попытался не прислушиваться к голосу «таинственной русской души» был Николай ІІ, с его сантиментами к жене-немке и просто моральными оговорками чисто семейного характера. Мы знаем, чем завершилось такое «чистоплюйство»...
Я уже когда-то вспоминал высказывание о том, что империя является трасляцию определенного образца на все подчиненное пространство. В российско-советском варианте трансляцией очень эффективной. Имеем на Донбассе яркий пример этой эффективности в сфере общественных настроений и убеждений. И пусть нам показывают теперь в новостях, как вчерашние «сепаратисты» каются в своей неосведомленности и зазомбированности, - и все же, к сожалению, это лишь покаяние перед сильным, перед победителем, перед тем, у кого сейчас власть. И, кстате, очень исключительны на фоне общей картины случаи такой чистосердечности.
Мы должны быть готовыми к сопротивлению «бЕндеровцам» еще долго, даже после того, как все украинцы сбросятся, чтобы восстановить Донбасс, чтобы сделать из него образцово-показательную «потемкинскую деревню» для соседских областей. Только время способно переформатировать сопротивление люмпенских традиций в более цивилизованные формы, как это случилось в Ольстере с ИРА и Шинн-Фейном.
Поэтому приготовимся к длительной, изнурительной и бескомпромиссной войны, которая, возможно, не будет слишком похожей на то, что нам до сих пор демонстрируют на телеэкранах.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua апрель 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments