desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

ЗДІЙСНЕНА УТОПІЯ (про фільм "Людина з кіноапаратом")

ЗДІЙСНЕНА УТОПІЯ



На днях стало відомо, що "Людина з кіноапаратом" Дзиґи Вертова (1929) посіла першу сходинку найавторитетнішого рейтингу найкращих документальних фільмів всіх часів, оприлюдненого Британським кіноінститутом.

Чому ж картина 85-річної давнини здобула таке визнання?

Задум належить оператору Михайлу Кауфману, який запропонував Дзидзі Вертову, що переїхав до відносно ліберальної України у пошуках порятунку від московської цензурної задухи, створити «щоденник кінооператора». Зйомки відбувалися здебільшого в Одесі, також у Харкові та Києві.

З перших кадрів зрозуміло, що це фільм-маніфест. З’являються титри:
БЕЗ ДОПОМОГИ НАПИСІВ
БЕЗ ДОПОМОГИ СЦЕНАРІЮ
БЕЗ ДОПОМОГИ ТЕАТРУ
і пояснення:
«Ця експериментальна робота скерована на створення дійсно міжнародної мови кіна на основі її повного відокремлення від мови театру і літератури».

Відповідно, Вертов позначає себе не «режисер», а «автор-керівник експерименту».

Фільм починається фантасмагоричним епізодом: на велетенську кінокамеру, наче на будівлю, видирається людина зі своїм апаратом на тринозі. Так стверджується масштаб наміру: кіноапарат є співтворцем (під кінець камера оживає і починає рухатися самостійно), не просто інструментом, а уважним і всемогутнім кінооком.

Спочатку Вертов окреслює місце дії. Порожні вулиці. Вітрини з застиглими манекенами. Сплячі люди. Поступово місто прокидається. Відкриваються жалюзі й двері, на вулиці виїздять машини, тротуари наповнюються пішоходами. Камера Кауфмана зазирає всюди – в магазини, в контору з реєстрації шлюбів та розлучень, на фабрики, на пляж, на стадіон, у парк розваг, ганяє наввипередки з кінними колясами, каретами швидкої та пожежними машинами, спостерігає за похоронами і пологами у сміливій навіть за сьогоднішніми мірками сцені, коли немовля виймають з породіллі на наших очах.

Життя міста передане з заворожливою винахідливістю. Це чиста насолода рухом, не тільки рухом у кадрі, а й рухом кадру – «Людина з кіноапаратом» - справжній посібник з монтажу і операторського ремесла. Віртуозно володіючи монтажними ножицями, Вертов пише свою візуальну поему. Фільм пронизаний потоком яскравих візуальних рим: ряд вікон – ряд ліжечок у пологовому будинку, процедура розлучення в ЗАГСі – і розділений навпіл кадр проїзду на трамваї, коли вулиця під кутом відбивається у вікні трамваю, потоки води – й робота станків тощо. Машини у Вертова хіба що не танцюють; блиск і рух деталей – це та індустріальна симфонія, яка вплітається ще одним потужним мотивом у його великий експеримент; свою власну роботу Вертов теж включає сюди – демонструючи не тільки пересування Кауфмана, але й процес монтажу стрічки. Завдяки такій побудові не лишається жодного незначущого кадру, а весь фільм як довершене ритмічне ціле захоплює і веде за собою. Це дійсно тотальна мова: її вистачає на Ерос (епізод з дівчиною, котра вдягає панчохи на початку, варта багатьох еротичних зйомок) і на індустрію, на цивілізацію та природу, на життя і смерть, на час і простір.

Зрештою виявляється, що все, що ми бачимо – то вже показ готового фільму в кінозалі; пролітають кадри з різноманітними реакціями глядачів. Інакше кажучи, авдиторія так само включена в твір як його частина. Отут ми повертаємося до маніфесту.

Вертов не був першопрохідцем кіномистецтва. Але він - перший, хто прямим текстом заявив про абсолют кіномови й досяг мети, віртуозно застосувавши всі доступні кінематографічні прийоми.

Якщо ми надаємо мові властивості абсолюту, це означає, що в такій мові кожне слово чи образ стає повноцінним аспектом реальності. Саме цього завжди безуспішно прагнули утопісти: спираючись на мову, створити нову, кращу реальність.

Вертову це вдалося. Він не просто змінив реальність за допомогою мистецьких образів. Він втілив її ідеальний, повноцінний варіант.

Згодом домогтися подібного вдалося хіба що настільки ж безстрашному експериментатору, генію французької «нової хвилі» Жан-Люку Годару (він навіть на деякий час відмовився від власного режисерського імені, підписуючись у титрах «група «Дзига Вертов»»); однак на це йому знадобилися десятки років і десятки фільмів. Вертов це зробив одним фільмом тривалістю трохи більше години. Перевершивши тим самим всіх теоретиків і практиків комунізму, яким безумовно вірив.

«Людина з кіноапаратом». Фільм-утопія. Триватиме вічно.

Дмитро Десятерик, «День»
Tags: Синема
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments