Ізоляція Путіна
Originally posted by 
ihorhulyk at Ізоляція Путіна
Загибель майже трьох сотень мирних пасажирів малазійського «Боїнга» від потрапляння російської ракети ЗРК 9К37М1 "Бук" і бравада з цього приводу неадекватних «хлопчиків», які «недобавилися у війну», поставила руба питання про божевілля російської верхівки.
На фото: ЗРК 9К37М1 "Бук"
Так було вже не раз. Смерть колишнього спецагента, полковника ФСБ Алєксандра Літвіненка в шпиталі університетського комплексу Лондона спричинила чимало вбивчих реплік на адресу Кремля. Вишукане, я б навіть сказав, іміджеве отруєння "зрадника" рідкісним ізотопом покликало до життя аналогії з двома атентатами на Анну Політковскую, останній з яких закінчився загибеллю журналістки у під'їзді власного будинку.
Тоді, як і тепер, захищаючись від атак закордонної преси, російські спецслужби витягнули на світ Божий згадку про вбивство Степана Бандери, переконуючи спільноту, що українець Сташинський був останнім виконавцем замовленої у Москві ліквідації політичних опонентів. Зараз же пробують перевести стрілки на некерованого борця за незалежність Донбасу "Стрєлкова". А йому, здається, це тільки гріє самолюбство.
Поза газетними шпальтами та телевізійними коментарями на декількох мережних ресурсах (серед них – і російські) з'явилася версія, що, не заперечуючи кремлівського сліду, окреслює цілком відмінний підхід до проблеми політичного терору. Її автори, можливо (наголошую, можливо!), намагаючись дистанціювати Путіна від "мокрих справ", зауважують, що загибель Боїнга організовано силами, вкрай зацікавленими в усуненні ВВХ зусиллями міжнародної спільноти або ж самими росіянами, здатними ще аналізувати наслідки майбутньої національної катастрофи.
Узявши до уваги ймовірну замовність таких публікацій, розгляньмо резони їхніх авторів, що, на нашу думку, все ж не позбавлені сенсу. Насамперед, звертає на себе увагу час реалізації масового вбивства пасажирів Боїнга. "Облом" з Обамою та Меркель, які довго, надто довго бавилися з Путіним у «добрих» і «поганих» поліцейських. Санкції незрозуміло якого «рівня», між тим, здатні зруйнувати російську економіку не гірше, ніж випущена з Тореза ракета. А статус союзника США для України означає цілком новий за якістю етап технологічної складової війни на Сході.
Інша річ, чи справа тільки в ізоляції Путіна. Представник доблесних спецслужб, він випустив кадебістського джина з пляшки. Добір кадрів, якими переповнені владні кабінети не тільки Кремля, але й загумінкових районних дум, наштовхує на думку, що Вищу школу ФСБ (КДБ) слід перейменувати на Академію державного управління. Для її випускників не треба очікувати вказівок зверху, – головне, що там сидить "своя" людина, а, отже, особистий інтерес завжди можна видавати за політику державного гатунку.
Ці люди не розуміли колишніх вдаваних зусиль Путіна дотримати демократичних процедур, знайти собі спадкоємця і тихенько відійти за лаштунки. Їх не влаштовував хай всемогутній, але "тіньовий" Путін. Їм був потрібен ідол, жупел, втілення спецслужбіста при владі, – реальній, відчутній та ефективній. Їм потрібен був диктатор, вождь, "цар-батюшка", слово якого буде беззаперечним, а кара – невідворотньою.
І вони «зліпили» з ВВХ такого президента. Дуже просто і водночас складно. Йому обмежили коло його спілкування з лідерами інших держав, ізолювали його у рамках своєї країни, загнали до "берлоги". Кілька гучних політичних убивств, кілька жорстоко придушених демонстрацій неформалів, спалах ксенофобських, фашистських настроїв, анексія Криму, війна зУкраїною, – і Путіна вже не бажають бачити у колі порядних демократичних лідерів (Меркель й Олланд до таких не належать). Він не зможе розраховувати на спокійну пенсію, на товариство нинішніх партнерів, на візити увічливості з лекціями в європейських університетах. Перед Путіним постав вибір – або залишатися довічно правителем Росії, або відповісти перед власним народом і перед світовою спільнотою за злочини свого режиму.
Як ВВП вимальовує своє власне майбутнє – його особиста справа. Але те, що за його борцівською фігурою процвітає державний тероризм і вседозволеність, – це справа усіх, кому випало жити з такою Росією. Насамперед – Україні. Урешті-решт, - можливо, після вчорашнього варварства сусідів, - наші лідери таки змушені вичавити із себе прикре і гірке, зате влучне слово – ВІЙНА. Забувши дивну абревіатуру "АТО", яка,між іншим, відгонить "реконструкщиною" Гіркіна. Війна, - вітчизняна, гібридна, національно-визвольна, Третя світова - назовіть її як завгодно, бо це не міняє суті. І дійте відповідним чином.
Ігор Гулик Ілюстрація: x-top.org
Изоляция Путина
Гибель почти трех сотен мирных пассажиров малазийского «Боинга» от попадания российской ракеты ЗРК 9К37М1 "Бук" и бравада по этому поводу неадекватных "недоигравшихся в войнушки мальчиков», ставит ребром вопрос о сумасшествии российской верхушки.
На фото: ЗРК 9К37М1 "Бук"
Так было уже не раз. Смерть бывшего спецагента, полковника ФСБ Александра Литвиненко в больнице университетского комплекса Лондона вызвала убийственных реплик в адрес Кремля. Изысканное, я бы даже сказал, имиджевое отравления "предателя" редким изотопом вызвало к жизни аналогии с двумя покушения на Анну Политковскую, последнее из которых закончился гибелью журналистки в подъезде собственного дома.
Тогда, как и теперь, защищаясь от атак зарубежной прессы, российские спецслужбы вытащили на свет Божий память об убийстве Степана Бандеры, убеждая общество, что именно украинец Сташинский был последним исполнителем заказанной в Москве ликвидации политических оппонентов. Сейчас же пытаются перевести стрелки на неуправляемого "борца за независимость Донбасса" Стрелкова. А ему, кажется, это только греет самолюбие.
Вне газетных полос и телевизионных комментариев, на нескольких сетевых ресурсах (среди них - и российские) появилась версия, что, не отрицая кремлевского следа, определяет вполне другой подход к проблеме политического террора. Ее авторы, возможно (подчеркиваю, возможно!), пытаясь дистанцировать Путина от "мокрых дел", отмечают, что гибель Боинга организована силами, крайне заинтересованными в устранении ВВХ усилиями международного сообщества или же самими русскими, способными еще анализировать последствия будущей национальной катастрофы.
Принимая во внимание вероятный заказной характер таких публикаций, рассмотрим резоны их авторов, что, по нашему мнению, все же не лишены смысла. Прежде всего, обращает на себя внимание время реализации массового убийства пассажиров Боинга. "Облом" с Обамой и Меркель, долго, слишком долго играющих с Путиным в «добрых» и «плохих» полицейских. Санкции непонятно какого «уровня», между тем, способны разрушить российскую экономику не хуже, чем выпущенная из Тореза ракета. А статус союзника США для Украины означает совершенно новый по качеству этап технологической составляющей войны на Востоке.
Но разве дело только в изоляции Путина? Представитель доблестных спецслужб, он выпустил кагэбистского джина из бутылки. Подбор кадров, которыми переполнены кабинеты не только Кремля, но и захолустных районных дум, наталкивает на мысль, что Высшую школу ФСБ (КГБ) следует переименовать в Академию государственного управления. Для ее выпускников не надо ожидать указаний сверху, - главное, что там сидит "свой" человек, а, следовательно, личный интерес всегда можно выдавать за политику государственного уровня.
Эти люди не понимали прежних мнимых усилий Путина соблюсти демократические процедуры, найти себе преемника и тихонько отойти за кулисы. Их не устраивал пусть всемогущий, но "теневой" Путин. Им был нужен идол, жупел, воплощение спецслужбиста у власти, - реальной, ощутимой и эффективной. Им нужен был диктатор, вождь, "царь-батюшка", слово которого безоговорочно, а наказание - неотвратимо.
И они «слепили» из ВВХ такого президента. Очень просто и одновременно сложно. Ограничили круг его общения с лидерами других государств, изолировали его в рамках своей страны, загнали в "берлогу". Несколько громких политических убийств, несколько жестко подавленных демонстраций неформалов, вспышка ксенофобских, фашистских настроений, аннексия Крыма, война с Украиной, - и Путина уже не желают видеть в кругу порядочных демократических лидеров (Меркель и Олланд не в счет). Теперь он не может рассчитывать на спокойную пенсию, на общество нынешних партнеров, на визиты вежливости с лекциями в европейских университетах. Перед Путиным встал выбор - либо оставаться пожизненно правителем России, или ответить перед собственным народом и перед мировым сообществом за преступления своего режима.
Как ВВП рисует свое собственное будущее - его личное дело. Но то, что за его ботоксно-борцовской фигурой процветает государственный терроризм и вседозволенность, - это дело всех, кому выпало жить с такой Россией. Прежде всего - Украины. В конце концов, - возможно, после вчерашнего варварства соседей, - наши лидеры все-таки выжмут из себя досадное и горькое, зато меткое слово - ВОЙНА. Забыв странную аббревиатуру "АТО", которая, между прочим, отдает "реконструкщиной" Гиркина. Война, - отечественная, гибридная, национально-освободительная, Третья мировая - назовите ее, как хотите, не важно. Потому что это не меняет сути. И действуйте соответствующим образом.
Игорь Гулык
ihorhulyk at Ізоляція ПутінаЗагибель майже трьох сотень мирних пасажирів малазійського «Боїнга» від потрапляння російської ракети ЗРК 9К37М1 "Бук" і бравада з цього приводу неадекватних «хлопчиків», які «недобавилися у війну», поставила руба питання про божевілля російської верхівки.
На фото: ЗРК 9К37М1 "Бук"
Так було вже не раз. Смерть колишнього спецагента, полковника ФСБ Алєксандра Літвіненка в шпиталі університетського комплексу Лондона спричинила чимало вбивчих реплік на адресу Кремля. Вишукане, я б навіть сказав, іміджеве отруєння "зрадника" рідкісним ізотопом покликало до життя аналогії з двома атентатами на Анну Політковскую, останній з яких закінчився загибеллю журналістки у під'їзді власного будинку.
Тоді, як і тепер, захищаючись від атак закордонної преси, російські спецслужби витягнули на світ Божий згадку про вбивство Степана Бандери, переконуючи спільноту, що українець Сташинський був останнім виконавцем замовленої у Москві ліквідації політичних опонентів. Зараз же пробують перевести стрілки на некерованого борця за незалежність Донбасу "Стрєлкова". А йому, здається, це тільки гріє самолюбство.
Поза газетними шпальтами та телевізійними коментарями на декількох мережних ресурсах (серед них – і російські) з'явилася версія, що, не заперечуючи кремлівського сліду, окреслює цілком відмінний підхід до проблеми політичного терору. Її автори, можливо (наголошую, можливо!), намагаючись дистанціювати Путіна від "мокрих справ", зауважують, що загибель Боїнга організовано силами, вкрай зацікавленими в усуненні ВВХ зусиллями міжнародної спільноти або ж самими росіянами, здатними ще аналізувати наслідки майбутньої національної катастрофи.
Узявши до уваги ймовірну замовність таких публікацій, розгляньмо резони їхніх авторів, що, на нашу думку, все ж не позбавлені сенсу. Насамперед, звертає на себе увагу час реалізації масового вбивства пасажирів Боїнга. "Облом" з Обамою та Меркель, які довго, надто довго бавилися з Путіним у «добрих» і «поганих» поліцейських. Санкції незрозуміло якого «рівня», між тим, здатні зруйнувати російську економіку не гірше, ніж випущена з Тореза ракета. А статус союзника США для України означає цілком новий за якістю етап технологічної складової війни на Сході.
Інша річ, чи справа тільки в ізоляції Путіна. Представник доблесних спецслужб, він випустив кадебістського джина з пляшки. Добір кадрів, якими переповнені владні кабінети не тільки Кремля, але й загумінкових районних дум, наштовхує на думку, що Вищу школу ФСБ (КДБ) слід перейменувати на Академію державного управління. Для її випускників не треба очікувати вказівок зверху, – головне, що там сидить "своя" людина, а, отже, особистий інтерес завжди можна видавати за політику державного гатунку.
Ці люди не розуміли колишніх вдаваних зусиль Путіна дотримати демократичних процедур, знайти собі спадкоємця і тихенько відійти за лаштунки. Їх не влаштовував хай всемогутній, але "тіньовий" Путін. Їм був потрібен ідол, жупел, втілення спецслужбіста при владі, – реальній, відчутній та ефективній. Їм потрібен був диктатор, вождь, "цар-батюшка", слово якого буде беззаперечним, а кара – невідворотньою.
І вони «зліпили» з ВВХ такого президента. Дуже просто і водночас складно. Йому обмежили коло його спілкування з лідерами інших держав, ізолювали його у рамках своєї країни, загнали до "берлоги". Кілька гучних політичних убивств, кілька жорстоко придушених демонстрацій неформалів, спалах ксенофобських, фашистських настроїв, анексія Криму, війна зУкраїною, – і Путіна вже не бажають бачити у колі порядних демократичних лідерів (Меркель й Олланд до таких не належать). Він не зможе розраховувати на спокійну пенсію, на товариство нинішніх партнерів, на візити увічливості з лекціями в європейських університетах. Перед Путіним постав вибір – або залишатися довічно правителем Росії, або відповісти перед власним народом і перед світовою спільнотою за злочини свого режиму.
Як ВВП вимальовує своє власне майбутнє – його особиста справа. Але те, що за його борцівською фігурою процвітає державний тероризм і вседозволеність, – це справа усіх, кому випало жити з такою Росією. Насамперед – Україні. Урешті-решт, - можливо, після вчорашнього варварства сусідів, - наші лідери таки змушені вичавити із себе прикре і гірке, зате влучне слово – ВІЙНА. Забувши дивну абревіатуру "АТО", яка,між іншим, відгонить "реконструкщиною" Гіркіна. Війна, - вітчизняна, гібридна, національно-визвольна, Третя світова - назовіть її як завгодно, бо це не міняє суті. І дійте відповідним чином.
Ігор Гулик Ілюстрація: x-top.org
Изоляция Путина
Гибель почти трех сотен мирных пассажиров малазийского «Боинга» от попадания российской ракеты ЗРК 9К37М1 "Бук" и бравада по этому поводу неадекватных "недоигравшихся в войнушки мальчиков», ставит ребром вопрос о сумасшествии российской верхушки.
На фото: ЗРК 9К37М1 "Бук"
Так было уже не раз. Смерть бывшего спецагента, полковника ФСБ Александра Литвиненко в больнице университетского комплекса Лондона вызвала убийственных реплик в адрес Кремля. Изысканное, я бы даже сказал, имиджевое отравления "предателя" редким изотопом вызвало к жизни аналогии с двумя покушения на Анну Политковскую, последнее из которых закончился гибелью журналистки в подъезде собственного дома.
Тогда, как и теперь, защищаясь от атак зарубежной прессы, российские спецслужбы вытащили на свет Божий память об убийстве Степана Бандеры, убеждая общество, что именно украинец Сташинский был последним исполнителем заказанной в Москве ликвидации политических оппонентов. Сейчас же пытаются перевести стрелки на неуправляемого "борца за независимость Донбасса" Стрелкова. А ему, кажется, это только греет самолюбие.
Вне газетных полос и телевизионных комментариев, на нескольких сетевых ресурсах (среди них - и российские) появилась версия, что, не отрицая кремлевского следа, определяет вполне другой подход к проблеме политического террора. Ее авторы, возможно (подчеркиваю, возможно!), пытаясь дистанцировать Путина от "мокрых дел", отмечают, что гибель Боинга организована силами, крайне заинтересованными в устранении ВВХ усилиями международного сообщества или же самими русскими, способными еще анализировать последствия будущей национальной катастрофы.
Принимая во внимание вероятный заказной характер таких публикаций, рассмотрим резоны их авторов, что, по нашему мнению, все же не лишены смысла. Прежде всего, обращает на себя внимание время реализации массового убийства пассажиров Боинга. "Облом" с Обамой и Меркель, долго, слишком долго играющих с Путиным в «добрых» и «плохих» полицейских. Санкции непонятно какого «уровня», между тем, способны разрушить российскую экономику не хуже, чем выпущенная из Тореза ракета. А статус союзника США для Украины означает совершенно новый по качеству этап технологической составляющей войны на Востоке.
Но разве дело только в изоляции Путина? Представитель доблестных спецслужб, он выпустил кагэбистского джина из бутылки. Подбор кадров, которыми переполнены кабинеты не только Кремля, но и захолустных районных дум, наталкивает на мысль, что Высшую школу ФСБ (КГБ) следует переименовать в Академию государственного управления. Для ее выпускников не надо ожидать указаний сверху, - главное, что там сидит "свой" человек, а, следовательно, личный интерес всегда можно выдавать за политику государственного уровня.
Эти люди не понимали прежних мнимых усилий Путина соблюсти демократические процедуры, найти себе преемника и тихонько отойти за кулисы. Их не устраивал пусть всемогущий, но "теневой" Путин. Им был нужен идол, жупел, воплощение спецслужбиста у власти, - реальной, ощутимой и эффективной. Им нужен был диктатор, вождь, "царь-батюшка", слово которого безоговорочно, а наказание - неотвратимо.
И они «слепили» из ВВХ такого президента. Очень просто и одновременно сложно. Ограничили круг его общения с лидерами других государств, изолировали его в рамках своей страны, загнали в "берлогу". Несколько громких политических убийств, несколько жестко подавленных демонстраций неформалов, вспышка ксенофобских, фашистских настроений, аннексия Крыма, война с Украиной, - и Путина уже не желают видеть в кругу порядочных демократических лидеров (Меркель и Олланд не в счет). Теперь он не может рассчитывать на спокойную пенсию, на общество нынешних партнеров, на визиты вежливости с лекциями в европейских университетах. Перед Путиным встал выбор - либо оставаться пожизненно правителем России, или ответить перед собственным народом и перед мировым сообществом за преступления своего режима.
Как ВВП рисует свое собственное будущее - его личное дело. Но то, что за его ботоксно-борцовской фигурой процветает государственный терроризм и вседозволенность, - это дело всех, кому выпало жить с такой Россией. Прежде всего - Украины. В конце концов, - возможно, после вчерашнего варварства соседей, - наши лидеры все-таки выжмут из себя досадное и горькое, зато меткое слово - ВОЙНА. Забыв странную аббревиатуру "АТО", которая, между прочим, отдает "реконструкщиной" Гиркина. Война, - отечественная, гибридная, национально-освободительная, Третья мировая - назовите ее, как хотите, не важно. Потому что это не меняет сути. И действуйте соответствующим образом.
Игорь Гулык