Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Бійці невидимих фронтів

Originally posted by ihorhulyk at Бійці невидимих фронтів
1
Ілюстрація: pikabu.ru

На початку ХХІ століття дуже легко бути на всі руки майстром. Телевізійна реклама зробить з тебе лікаря, правда, не гарантуватиме результат (аби не летальний). Популярні кулінарні шоу – чудова підмога домогосподаркам, щоб тільки під рукою завжди в хаті були антидіарейні засоби. Я вже не кажу про Facebook та інші популярні соціальні мережі, що, як на мене, почали перетворюватися на своєрідну школу життя з усіма його чудовими і непривабливими відтінками.
Все це було б ок, якби не одне але. І це «але…» поволі роз’їдає наші душі, вселяє у них паніку та страх. Це «але» полягає в тому, що країна фактично живе війною, і на війні варто було б поводитися адекватно ситуації.
Я вже колись писав, чому не розвиваю у своїх коментарях тему війни. Вважаю це справою професіоналів, які, принаймні, орієнтуються у поняттях «офензиви» й «дефензиви», знають структуру війська і тактику розмаїтих воєнних дій. Тож аналізувати маневри в зоні АТО для мене виглядало б так, якби ось зараз мене змусили ретельно вимивши руки і вдягнувши стерильні рукавички, переступити поріг операційної, аби рятувати хворого з апендицитом.
Схід – справа тонка, - фраза, якою чомусь не переймаються «красно баї й баламути» з ФБ, коли мова йде про війну на українському сході. Я розумію, що втрати під Зеленопіллям особливо болять галичанам, бо там, десь у донецьких степах, під залпами «Градів» загинули і наші теж. Але ж, любі мої (без алюзій з ЮВТ), гляньте бодай на мапу, додаючи до й без того сумнівних жахливих цифр втрат Зеленопілля ще й статистику «боїв під Ровеньками». Адже мова йде про один і той же терен. Невже Гуглз-меп важчий для опанування ніж та чи інша соцмережа?
Звісно, можемо кивати на військові комунікації, коли Нацгвардія рахує лише своїх, вважаючи прикордонників чужими, а МВС взагалі користується бозна-якими критеріями. Можемо сумувати за «совінформбюро», яке монолітним голосом Лєвітана подавало відомості з фронтів з єдиного і безальтернативного джерела. Але при всьому тому мусимо втямити одну річ: у гібридній війні акурат про те і йдеться: про дезорієнтацію, дезінформацію, застрашування противника, намагання сіяти в його лавах (і тилу теж) паніку і страх. Якщо це робить Кісєльов і підвідомчі йому структури – то одна справа. Якщо ж їм сприяють військові медіа-центри рідних силовиків, то, мабуть, треба покласти цьому край. Якщо ж ми ведемося на інформаційні вкидання – то є два виходи: або дорослішати, взявшись до аналізу, або… складати зброю і капітулювати перед власним невіглаством.
У всякому випадку, як на мене, не перебирати на себе ролі військових стратегів, маючи у хатній шухлядці диплом філолога або агронома.
Ситуація ускладнюється ще й виром інформаційної війни «між своїми», яка спалахнула акурат під час певного затишшя в зоні АТО. Я не бажаю ставати у цій ситуації на той чи інший бік, позаяк у цих фейсбучно-віртуальних перепалках задіяно і поважних журналістів. Але зі сумом констатую, що час, обраний для медіакілерства, - однозначно дуже невдалий. Ми ж, у принципі, не були присутніми під час приватних олігархічних розмов, не тримали, даруйте, «свічку» над ложем, на якому намагаються «зачати нову Україну». Чому ж тоді нам бракує терпцю і мудрого розуміння, що будь-яке шило та вилізе із мішка, як би ретельно того не бажали якійсь там інтригани? Навіть маючи певні підозри у нешляхетності дій тих чи інших осіб, хіба не варто поміркувати тверезо: нам вистачить часу, аби розібратися з ними після того, як в Україні вщухне війна. І досвід, здається, маємо, і на Майдані нам не бракувало витримки, хоча всі розуміли, що ті, хто виходять на його сцену, намагаються вести свою гру. Тоді, навіть прощаючись із хлопцями з Небесної сотні, ми не забували про головне. Про те, за що вони впали.
Чи тепер нам затуманило виднокола?
Ігор Гулик
Бойцы невидимых фронтов
В начале XXI века очень легко быть на все руки мастером. Телевизионная реклама сделает из тебя врача, правда, не гарантирует результат (только бы не летальный). Популярные кулинарные шоу - отличная подмога домохозяйкам, если только под рукой в доме антидиарейные средства. Я уже не говорю о Facebook и других популярныъ социальных сетях, которые, по-моему, начали превращаться в своеобразную школу жизни со всеми ее замечательными и непривлекательными оттенками.
Все это было бы ок, если бы не одно но. И это «но...» медленно разъедает наши души, вселяет в них панику и страх. Это «но» заключается в том, что страна фактически живет войной, и на войне стоило бы вести себя адекватно ситуации.
Я уже когда-то писал, почему не муссирую в своих комментариях тему войны. Считаю это делом профессионалов, которые, по крайней мере, ориентируются в понятиях «наступления» и «оборона», знают структуру войска и тактику разнообразных военных операций. Поэтому анализировать маневры в зоне АТО для меня выглядело бы так, если бы вот сейчас меня заставили, тщательно вымыв руки и надев стерильные перчатки, переступить порог операционной, чтобы спасать больного с аппендицитом.
Восток - дело тонкое, - фраза, над которой почему-то не думают «краснобаи и баламуты» в ФБ, когда речь идет о войне на украинском востоке. Я понимаю, что потери под Зеленопольем особенно болят галичанам, там, где-то в донецких степях, под залпами «Градов» погибли и наши тоже. Но, дорогие мои (без аллюзий с ЮВТ), посмотрите хотя бы на карту, добавляя к и без того сомнительным ужасным цифрам потерь Зеленополья еще ​​и статистику «боев под Ровеньками». Ведь речь идет об одном и том же. Неужели Гуглз-мэп тяжелее для овладения чем та или иная соцсеть?
Конечно, мы можем попрекать военные коммуникации, когда Нацгвардия считает только своих, а пограничников чужими, а МВД вообще пользуется неизвестно каким критериям. Можем скучать по «совинформбюро», которое монолитным голосом Левитана подавало сведения с фронтов из единого и безальтернативного источника. Но при всем том должны понять одну вещь: в гибридной войне аккурат в том-то и суть: в дезориентации, дезинформации, устрашении противника, попытках сеять в его рядах (и тыла тоже) панику и страх. Если это Киселев и подведомственные ему структуры - это одно дело. Если же им способствуют военные медиа-центры родных силовиков, то, наверное, надо положить этому конец. Если мы ведемся на информационные вбросы - то есть два выхода: либо взрослеть, взявшись за анализу, или... сложить оружие и капитулировать перед собственным невежеством.
Во всяком случае, как мне кажется, не стоит брать на себя роль военных стратегов, имея в домашнем сундучке диплом филолога или агронома.
Ситуация осложняется еще и водоворотом информационной войны «между своими», вспыхнувшей аккурат во время некоторого затишья в зоне АТО. Я не хочу становиться в этой ситуации на ту или иную сторону, поскольку в этих фейсбучно-виртуальных перепалках задействованы и уважаемые журналисты. Но с грустью констатирую, что время, выбранное для медиакилерства, - однозначно очень неудачное. Мы же, в принципе, не присутствовали во время частных олигархических разговоров, не держали, извините, «свечу» над ложем, на котором пытаются «зачать новую Украину». Почему же нам не хватает терпения и мудрого понимания, что любое шило вылезет из мешка, как бы тщательно того не желали какие-то интриганы? Даже имея определенные подозрения в непристойности действий тех или иных лиц, разве не стоит подумать трезво: нам хватит времени, чтобы разобраться с ними после того, как в Украине утихнет война. И опыт, кажется, имеем, и на Майдане нам хватало выдержки, хотя все понимали, что те, кто выходят на его сцену, пытаются вести свою игру. Тогда, даже прощаясь с хлопцами из Небесной сотни, мы не забывали о главном. О том, за что они ушли.
Или теперь нам затуманило горизонт?
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua Квітень 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments