Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Про потребу ремонту

Originally posted by ihorhulyk at Про потребу ремонту
1
Ілюстрація: chyglazov.blogspot.com

Учора я писав про ймовірні алюзії у стосунках чинного президента України з парламентом та історією єльцинського розстрілу з танків Госдуми Росії 1993-го. Учора ж ми дістали наочне підтвердження того, що конфлікт на лінії "Банкова - Грушевського" щойно починають роздмухувати. І схоже на те, що Порошенкові й справді доведеться шукати екзотичних шляхів для "порозуміння" з найвищим законодавчим органом країни, який, - парадокс, - не є таким у розумінні своїх же виборців. Нічого страшного, майже за Кастанедою: "Ти завжди мусиш пом'ятати, що шлях – це тільки шлях. Якщо ти відчуваєш, що тобі не варто йти ним, то ти не мусиш залишатися на ньому за жодних обставин".
На інтернет-форумах з новою силою спалахнула дискусія про потребу перезаснування держави. Автори не тільки відгуків, але й серйозних аналітичних статтей, можливо, свідомо, а цілком ймовірно, самі того не розуміючи, стають на бік ініціаторів змін до Конституції. Апологетика, а тим паче епігонство, однак, не можуть бути плідними, оскільки у цій високопарній риториці бракує найважливішого елемента – а хто саме уповноважений «перезасновувати», «перезавантажувати» програму української державності?
Нас штовхають на примітивізацію самої затії, киваючи на чинний Основний Закон, який стверджує, що джерелом державної влади в Україні є народ. Але було б наївним сподіватися, та й це нереально, що 46 з лишком мільйонів українців зберуться на певній вічевій площі і влаштують чергову «чорну раду», ухваливши відтак текст нової Конституції. Отже, маємо шукати інші виходи, бо просто стрясати повітря віртуальними пропозиціями, – аморально. Як казав Марк Твен, «у будні ми не надто вдало послуговуємося своєю моральністю, а до неділі вона завжди вимагає ремонту». Слід розуміти, така «неділя» має настати якомога швидше.
Натяки на те, що Основний Закон напишемо, скликавши Установчі збори, також хибують смаковими недоречностями, бо хто і коли займатиметься цим у часи неймовірного цейтноту? Не можна ж всерйоз розраховувати на незаангажованість та безпристрастність сільських голів, мерів чи губернаторів, а тим паче, – на партійну цноту депутатів різних рівнів, які б очолили процес відбору делегатів на всеукраїнське зібрання. Ба більше, – не слід живити ілюзій, – доярка і ремісник вже, пригадую, правили державою. Нині ж нею крутять, мов циган сонцем, колишні водії та бодігарди олігархів. Для того, аби укласти талмуд Конституції, все-таки доречніше було б запросити правників.
Знову ж таки маємо проблему, оскільки щодень додає до нашого досвіду приклади цілковитої сваволі суддів, адвокатів, прокурорів, академічні ж уми на потребу тієї чи іншої політичної сили так зуміють повернути навіть найелементарніший параграф закону, що залишиться лише розвести руками від подивування наслідками.
«Перезавантаження» Україні, безумовно, потрібне. Але не менш потрібна політична воля і розуміння перспективи. У Порошенка, здається, присутні ці два елементи. У "Батьківщини", "Свободи", регіоналів та комуністів - теж. Ось тільки різниця - у розумінні цих речей. Несподівана "квадрига", яка сформувалася учора в цілком неадекватній часу ВР, чудово усвідомлює безперспективність власних перспектив, за умови, коли президент візьме гору. А виходити слід не з міркувань політичного майбутнього тих чи інших дискредитованих часом і попередньою практикою структур, а з власне перспективи держави та нації, а вже відтак, – після відчуття безпечності та комфортності того, що задумано, – і особистої долі кожного з авторів ще не написаного Основного закону.
Чи є у нас настільки авторитетні, сумлінні, а головне, – безкорисливі постаті, яким ми могли б беззастережно доручити цей титанічний труд? Можливо. Та чи не сприймуть вони таке суспільне доручення за чергову спробу ницо скористатися їхніми незаплямованими репутаціями? Хіба досі не було таких прецедентів?
Ігор Гулик
О необходимости ремонта
Вчера я писал о возможных алюзиях взаимоотношений между действующим президентом Украины и парламентом и историей ельцинского расстрела танками Госдумы Росии в 1993-м. Вчера же мы получили наглядное подтверждение того, что конфликт по линии "Банковая - Грушевского" только начинат разжигать. И похоже, Порошенко действительно вынужден будет искать экзотических путей для "взаимопонимания" с высшим законодательным органом страны, который, - парадокс, - не является таковым в понимании своих же избирателей. Ничего страшного, почти по Кастанеде: "Ты всегда должен помнить, что путь – это только путь. Если ты чувствуешь, что тебе не следовало бы идти по нему, то не должен оставаться на нем ни при каких обстоятельствах".
На интернет-форумах с новой силой вспыхнула дискуссия о необходимости учреждения государства заново. Авторы не только отзывов, но и серьезных аналитических статей, возможно, сознательно, а вполне вероятно, сами того не понимая, становятся на сторону инициаторов изменений в Конституцию. Апологетика, а тем более эпигонство, однако, не могут быть плодотворными, поскольку в этой высокопарной риторике хватает важнейшего элемента - а кто именно уполномоченный «переучреждать», «перезагружать» программу украинской государственности?
Нас толкают на примитивизацию самой затеи, кивая на действующий Основной Закон, который утверждает, что источником государственной власти в Украине является народ. Но было бы наивным надеяться, и это нереально, что 46 с лишним миллионов украинцев соберутся на определенной Вечевой площади и устроят очередную «черную раду», приняв затем текст новой Конституции. Итак, мы должны искать другие варианты, потому что просто сотрясать воздух виртуальными предложениями, - аморально. Как говорил Марк Твен, «в будни мы не слишком удачно пользуемся своей нравственностью, а в воскресенье она всегда требует ремонта». Следует понимать, такое «воскресеньем» должно наступить как можно скорее.
Намеки на то, что Основной Закон напишем, созвав Учредительное собрание, также страдают вкусовыми недоразумениями, ибо кто и когда будет заниматься этим во времена невероятного цейтнота? Нельзя же всерьез рассчитывать на беспристрастность и незаангажированность сельских председателей, мэров или губернаторов, а тем более - на партийную девственность депутатов разных уровней, которые возглавили бы процесс отбора делегатов на всеукраинское собрание. Более того, - не следует питать иллюзий, - доярка и ремесленник уже, помнится, руководили государством. Теперь им крутят, как цыган солнцем, бывшие водители и бодигарды олигархов. Для того, чтобы написать талмуд Конституции, все-таки лучше было бы пригласить юристов.
Опять же есть проблема, поскольку каждый день добавляет к нашему опыту примеры полного произвола судей, адвокатов, прокуроров, академические же умы в интересах той или иной политической силы так сумеют изложить даже элементарный пункт закона, что останется только развести руками от удивления последствиями.
«Перезагрузка» Украине, безусловно, нужна. Но не менее нужна политическая воля и понимание перспективы. У Порошенко, кажется, эти два элемента присутствуют. У "Батькивщины", "Свободы", регионалов и комунистов - тоже. Вот только разница - в понимании этих вещей. Неожиданная "квадрига", сформировавшаяся вчора в совсем неадекватной духу времени ВР, прекрасно понимает бесперспективность собственных перспектив, при условии, когда президент победит. А исходить надо бы не из соображений политического будущего тех или иных дискредитированных временем и прежней практикой структур, а из собственно перспективы государства и нации, а уже затем - после ощущение безопасности и комфортности того, что задумано, - и личной судьбы каждого из авторов еще ненаписанного Основного закона.
Есть ли у нас настолько авторитетные, добросовестные, а главное, - бескорыстные личности, которым мы могли бы безоговорочно поручить этот титанический труд? Возможно. Но не воспримут ли они такое общественное поручение за очередную попытку низко воспользоваться их чистыми репутациями? Разве до сих пор не было таких прецедентов?
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments