Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Сумнівність аналогій

Originally posted by ihorhulyk at Сумнівність аналогій
1
Ілюстрація: vintovkin.livejournal.com

Поміж розмаїтими прогнозами долі Верховної Ради, що їх висловлюють політики, експерти і журналісти, вряди-годи можна знайти згадки про схоже непорозуміння між президентом і парламентом сусідньої країни, яке було полагоджене кількома пострілами з танків. Вуличні заворушення завершилися для особливо невтямливих сумно, опозиція досі дорікає вже покійному Єльцину жорстокістю, а дехто взагалі уважає його президентські каденції нелегітимними.
Будувати аналогії між російським 1993-м і українським 2014-м, – це, як на мене, видавати бажане за дійсне. «Бажане», бо, намагаючись додати собі шарму радикальності, це роблять, здебільшого, противники розпуску ВР. Усупереч очевидній неадекватності парламенту настроям його ж таки виборців, радикальній зміні політичного ландшафту, вони намагаються укласти фактично нелегітимний орган в рамки позірної легітимності. Мовляв, текст майбутніх змін до Конституції а-ля Порошенко написаний на коліні. Його б варто докладно обговорити, внести «стоп’ятсот» поправок, словом - затягнути процес до чергових виборів ВР, ледь не до 2017-го року.З тієї ж серії ледь приховані погрози на адресу буцім-то "кишенькового" Конституційного суду: Єльцин 21 рік тому теж не надто толерував цей найвищий орган трактування Основного закону, і після того, як КС спродукував не «те» рішення, розігнав його.
Вітчизняні «яструби» не беруть до уваги кількох чинників, які проектуються на українську ситуацію. Порошенко, далебі, не Єльцин, – це абсолютно різні типажі найвищої політики, носії абсолютно різних харизм, абсолютно різних ментальностей. З цього погляду мав рацію Леонід Кучма зі своєю «коронкою» «Україна – не Росія». «Цар» Борис був акурат тим, чого очікував від влади і як трактував її пересічний російський обиватель – традиції «єдінодєржавія» домінують там досі.
Порошенко ж, на відміну не тільки від сусідських правителів, а й загалом від «сірої маси» владоможців є, радше, «білою вороною», – його воля до влади продиктована, швидше, бізнесовим розумінням процесів і такою ж нетеплячкою реального результату. В умовах неоголошеної війни він розглядає повноваження не як бюрократичні пристрої для запуску механізмів ухвалення і виконання рішень, а, і це зауважив хтось зі знавців військової справи, – як тактику боротьби з «партизанщиною». Його неозвучені наміри спочатку слугують предметом дискусії, безконечної, часто безплідної, і від того – незрозумілої для загалу, який трактує таку поведінку як безхребетну і навіть шкідливу. Зате реальні жести Порошенка цілком конкретні і безапеляційні.
При цьому він умудряється дотримати дивного балансу між майже пацифістською політикою нових партнерів і парамілітарними речівками майданного люду.
Тому, як на мене, ПОП будь-якою ціною досягне бажаного. Спочатку бодай позірно дотримуючись вимог чинної Конституції, коли йдеться про розпуск Верховної Ради. Відтак спробує застосувати «вибіркове правосуддя», виживаючи із владних офісів рештки представництва його найзатятіших опонентів, або ж навпаки – інкорпоруючи туди схильних до компромісу. "Він (Порошенко - Авт.) хвалився, що є успішним кризовим менеджером і що не одне підприємство реанімував та поставив на ноги. Держава – це не завод і не фабрика, тут тонші механізми, але жоден досвід ще ні для кого не став тягарем" (Роман Малко).
Зрештою, не виключено, що коли нардепи упруться, Порошенко звернеться безпосередньо до народу. Хтось має сумнів, що останній довго думатиме, чи виносити знахабнілу публіку із зали під куполом? Я – ні. І обстрілювати ВР з танків не буде потреби, панцерники знадобляться для АТО – доброго тла для екстравагантного парламентського перевороту.
За разючих відмінностей між Єльциним 1993-го і Порошенком 2014-го, так само кардинально відрізняються настрої спільнот. Українське суспільство меншою мірою, ніж російське, схильне до конкретної визначеності політиків, до державних вказівок як істини і відповідальності за їх невиконання. Злива різнотекстових директив, свобода вибору і трактувань, діаметральні сенсові протилежності вчорашніх і сьогоднішніх позицій ВР розхитують її авторитет, ставлячи під сумнів її законодавчий потенціал, а, отже, перспективи розвитку країни. У випадку «демократичності» підходів до закону містечкові еліти надзвичайно тішаться можливості дерибанити все, що надається до дерибану, зміцніють сепаратистські настрої у вже без того «федералізованих» регіонах. Будь-який державний муж демократичного штибу починає усвідомлювати відповідальність тільки після дуже недемократичних уроків, і, виглядає, що в Україні все розвивається саме за цим сценарієм. Принаймні, досі опоненти глави держави не надто переймалися бодай створенням видива пристойності своїх вчинків.
Ігор Гулик
Сомнительность аналогий
Между разнообразными предсказаниями судьбы Верховной Рады, озвучиваемых политиками, экспертами и журналистами, изредка можно найти упоминания о похожем конфликте между президентом и парламентом соседней страны, который был исчерпан несколькими выстрелами из танков. Уличные беспорядки завершились для особо непонятливых плохо, оппозиция до сих пор упрекает уже покойного Ельцина жестокостью, а некоторые вообще считают его президентские каденции нелегитимными.
Строить аналогии между российским 1993-м и украинским 2014-м, - это, на мой взгляд, выдавать желаемое за действительное. «Желаемое», потому, что пытаясь добавить себе шарма радикальности, это делают в основном противники роспуска ВР. Вопреки очевидной неадекватности парламента настроениям его же избирателей, радикальной смене политического ландшафта, они пытаются заключить фактически нелегитимный орган в рамки кажущейся легитимности. Мол, текст будущих изменений в Конституцию а-ля Порошенко написан на коленке. Его бы стоило подробно обсудить, внести «стопятсот» поправок, словом - затянуть процесс до очередных выборов ВР, чуть ли не до 2017 года. Из той же серии едва скрытые угрозы в адрес вроде бы "карманного" Конституционного суда: Ельцин 21 год назад не сильно даловал этот высший орган для трактовки Основного закона, и после того, как КС написал не "то" решение, разогнал его.
Отечественные «ястребы» не учитывают нескольких факторов, которые проецируются на украинскую ситуацию. Порошенко, право, не Ельцин, - это совершенно разные типажи высокой политики, носители совершенно разных харизм, совершенно разных ментальностей. С этой точки зрения прав Леонид Кучма со своей «коронкой» «Украина - не Россия». «Царь» Борис был аккурат тем, чего ожидал от власти и как трактовал ее рядовой российский обыватель - традиции «единодержавия» доминируют там до сих пор.
Порошенко же, в отличие не только от соседских правителей, но и в целом от «серой массы» власть имущих является немного «белой вороной», - его воля к власти продиктована скорее деловым пониманием процессов и таким же нетерпением реального результата. В условиях необъявленной войны он рассматривает полномочия не как бюрократические инструменты для запуска механизмов принятия и выполнения решений, а, и это заметил кто-то из знатоков военного дела, - как тактику борьбы с «партизанщиной». Его неозвученные намерения сначала служат предметом дискуссий, бесконечных, часто бесплодных, и от того - непонятных для общественности, которая трактует такое поведение как бесхребетное и даже вредное. Зато реальные жесты Порошенко вполне конкретные и безапелляционны.
При этом он умудряется соблюсти удивительный баланс между почти пацифистской политикой новых партнеров и парамилитарными речевками майданного люда.
Поэтому, на мой взгляд, ПАП любой ценой добьется желаемого. Сначала хотя бы внешне соблюдая требования действующей Конституции, когда речь идет о роспуске Верховной Рады. Потом попытается применить «выборочное правосудие», выжимая из властных офисов остатки представительства его самых ярых оппонентов, или же наоборот - инкорпорируя туда склонных к компромиссу. "Он (Порошенко - Авт.) хвастался тем, что он успешным кризисный менеджер, и что не одно предприятие реанимировал и поставил на ноги. Государство – это не завод и не фабрика, здесь механизмы тоньше, но никакой опыт еще ни для кого не стал обузой" (Роман Малко).
Наконец, не исключено, что когда нардепы упрутся, Порошенко прямо обратится к народу. Кто-то сомневается, что последний не будет долго думать, выносить ли обнаглевшую публику из зала под куполом? Я - нет. И обстреливать ВР из танков не будет необходимости, броневики понадобятся для АТО - хорошего фона для экстравагантного парламентского переворота.
При разительных отличиях между Ельциным 1993-го и Порошенко 2014-го, так же кардинально отличаются настроения обществ. Украинское в меньшей степени, чем российское, подвержено конкретной определенности политиков, понимания государственных распорядений как истины и ответственности за их невыполнение. Ливень разнотекстових директив, свобода выбора и трактовок, диаметральные смысловые противоположности вчерашних и сегодняшних позиций ВР расшатывают ее авторитет, ставя под сомнение ее законодательный потенциал, а, следовательно, перспективы развития страны. В случае «демократичности» подходов к закону местечковые элиты чрезвычайно радуются возможности дерибанить все, что поддается дерибану, крепнут сепаратистские настроения в уже без того «федерализированных» регионах. Любой государственный муж демократического толка начинает осознавать ответственность только после очень недемократических уроков, и, получается, что в Украине все идет именно по этому сценарию. По крайней мере, до сих пор оппоненты главы государства не слишком заботились хотя бы созданием видимости приличия своих поступков.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments