Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Понеділок – день важкий

Originally posted by ihorhulyk at Понеділок – день важкий
1
Ілюстрація: ria.ru

«Ніколи не забувайте, що святий — це грішник, який старається». Нельсон Мандела мав певну рацію, проголошуючи чергову із своїх несподіваних думок.
Іноді мені видається, що люди, які тим чи іншим робом залучені до процесу, скажемо політкоректно, - урегулювання на Донбасі, - перейнявшись власною гріховністю минулих літ, з усієї сили пнуться долучитися до сонму святих. Інша річ, що з-під ореолу праведників у них частенько підло визирають роги.
Скільки вже було сказано про чергове вольове рішення Порошенка щодо продовження терміну перемир’я, яке й назвати перемир’ям язик не повертається. Я розумію, ПОПу важко ухвалювати щось архіважливе, постійно перебуваючи під тиском обставин і людей, у яких не забереш ні авторитету, ні впливів, ні, тим паче, їхніх власних гріхів, які вони, «стараючись», теж норовлять перетворити на шляхетні риси. Але для важкої шапки Мономаха потрібна відповідна голова, і Петро Олексійович чудово знав, що йти на Банкову – це не збиратися у баньку.
Отже, нині спливе черговий термін чергового ультиматуму чергової фази АТО. Оця «черговість» уже набила оскомину не тільки язикам політиків чи телеведучих, змушених з серйозними мінами на фейсах повторювати беззмістовні меседжі. Вона – тривожний дзвінок для безпосередніх учасників бойових дій, а головно – для тих, хто чекає воїнів удома. Бо фактично кожне «перемир’я» стає шансом для подальшої безкарності відморозків, як би вони себе високопарно не йменували – «ополченцями», «партизанами», «борцями з київською хунтою» тощо. Це – нова низка 200-х, які невпинним потоком йдуть у регіони, де спливає розмірене літо, нуртує мирне життя,і від того ще більш макабричними видаються президентські рішення про фактичну бездіяльність.
...Колись старий майстер-маляр гасив мою нетерплячку з приводу тривалого ремонту квартири простим поясненням: «Ну, пане, то технологія. Тиньк мусить висхнути, грунтовка теж. А згодом ми за всьо «закатаємо» раз, другий, а треба буде – ще й третій. Бо інакше ваші стіни виглядатимуть через місяць, як плямиста пантера».
Як я розумію, у політиці є теж час на всихання і технології. Гірше, що вони не такі безневинні і безкровні, як ремонти помешкань. А їхня мета – то іноді взагалі не до оповідання. Кажуть, що саме нині, о 22-й, за умови, якщо Путін не схаменеться, то Америка, Європа і взагалі Всесвіт застосують до нього і Росії драконівські санкції. Та такі, що про «ерефію» через певний час можна буде забути. Воно, звісно, так, але хто – Меркель, Обама, той же Порошенко, - може вирахувати до йоти тривалість того занепаду, хто нам скаже достеменно, скільки молодих буде покладено у сиру землю задля дотримання «технології»? Молодих, яким, відверто кажучи, до лампочки утаємниченість політичних схем і договорняків, які чітко переконані у тому, що єтільки один інструмент розв’язання гордіївого вузла Донбасу, той, - найперший.
Що гірше, - прикрившись «технологіями», як фіговим листочком позірної легітимності, прагнуть до «святості» особи, яких хтось зовсім недавно назвав непроханими гостями на весіллі сумнівних перемовин із сепаратистами. Медведчук, Шуфрич, - за повідомленнями ЗМІ, - прагнуть реанкарнації власних персон у великій українській політиці. І годі говорити, що їхні «грішні старання» теж встелені трупами українських військових.
...Кожен у цьому житті намагається жити, як уміє. Але не кожен є господарем ситуації, у яку його кидає це життя. Ті, хто зважився на лідерство, мусить старатися. Не для того, аби стати «святим». Хоча б лише для того, аби відтак поважати себе. Що не менш важливо, принаймні, я так думаю.
Нині у Порошенка – важкий день. Понеділок...
Ігор Гулик
Понедельник - день тяжелый
«Никогда не забывайте, что святой - это грешник, который старается». Нельсон Мандела определенно был прав, провозглашая очередную из своих неожиданных мыслей.
Иногда мне кажется, что люди, тем или иным способом вовлеченны в процесс, скажем политкорректно, - урегулирования на Донбассе, - проникшись собственной греховностью прошлых лет, изо всех сил пытаются приобщиться к лику святых. Другое дело, что из-под ореола праведников в них зачастую предательски торчат рога.
Сколько уже было сказано об очередном волевом решении Порошенко о продлении срока перемирия, которое и назвать-то перемирием язык не поворачивается. Я понимаю, ПАПу трудно принимать что-то архиважное, постоянно находясь под давлением обстоятельств и людей, которым не откажешь ни в авторитете, ни во влияниях, ни, тем более, в их собственных грехах, которые они, «стараясь», тоже норовят превратить в благородные черты. Но для тяжелой шапки Мономаха нужна подходящая голова, и Петр Алексеевич прекрасно знал, что идти на Банковую - это не собираться в баньку.
Итак, сегодня закончится очередной срок очередного ультиматума очередной фазы АТО. Эта «очередность» уже набила оскомину не только на языках политиков или телеведущих, вынужденных с серьезными минами на фейсах повторять бессмысленные месседжи. Она - тревожный звонок для непосредственных участников боевых действий, а главное - для тех, кто ждет воинов дома. Потому что фактически каждое «перемирие» становится шансом для дальнейшей безнаказанности отморозков, как бы они себя высокопарно не именовали - «ополченцами», «партизанами», «борцами с киевской хунтой» и т.п. Это - новая череда 200-х, непрерывным потоком идущим в регионы, где неспешно и размеренно проходит лето, бурлит мирная жизнь, и от того еще более несуразными кажутся президентские решения о фактической бездеятельности.
...Когда-то старый мастер-маляр успокаивал мое нетерпение по поводу длительного ремонта квартиры простым объяснением: «Ну, панэ, то технология. Штукатурка должна просохнуть, грунтовка тоже. А потом мы это все «закатаем» раз, второй, а надо будет - еще и третий. Иначе ваши стены будут выглядеть через месяц, как пятнистая пантера».
Как я понимаю, в политике тоже предусмотрено время на усыхание и технологии. Хуже, что они не такие невинные и бескровные, как ремонты помещений. А их цель - то иногда вообще не поддается пониманию. Говорят, что именно сегодня, в 22.00, при условии, если Путин не одумается, то Америка, Европа и вообще Вселенная применят к нему и к России драконовские санкции. И такие, что об «эрэфии» через некоторое время можно будет забыть. Оно, конечно, так, но кто - Меркель, Обама, то же Порошенко, - может вычислить до малейшей поправки продолжительность этого краха, кто нам скажет точно, сколько молодых положат в сырую землю для соблюдения «технологии»? Молодых, которым, откровенно говоря, до лампочки закулисность политических схем и договорняков, которые четко убеждены в том, что есть только один инструмент решения гордиевого узла Донбасса, тот, - самый первый.
Что хуже, - прикрывшись «технологиями», как фиговым листочком кажущейся легитимности, рванули к «святости» лица, которых кто-то совсем недавно назвал незваными гостями на свадьбе сомнительных переговоров с сепаратистами. Медведчук, Шуфрич, - по сообщениям СМИ, - стремятся к реанкарнации собственных персон в большой украинской политике. И нечего говорить, что их «грешные старания» тоже устелены трупами украинских военных.
...Каждый в этой жизни пытается жить, как умеет. Но не каждый является хозяином ситуации, в которую его бросает эта жизнь. Те, кто решился на лидерство, должен стараться. Не для того, чтобы стать «святым». Хотя бы только для того, чтобы затем уважать себя. Что не менее важно. По крайней мере, я так думаю.
Сегодня у Порошенко - тяжелый день. Понедельник...
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments