Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

В ізоляції

Originally posted by ihorhulyk at В ізоляції
1
Ілюстрація: cogita.ru

Якось вже давненько в інтернет-просторі з’явилася вістка про існування у нетрях Кабміну спеціальної «кімнати для перемовин», улаштованої так, щоб унеможливити підслуховування, записи, одне слово, будь-який інформаційний витік із залізних стін. Я передбачаю, що схожі приміщення можна відшукати у будь-яких урядових будівлях будь-якої країни світу, тобто прагнення до утаємничення притаманне будь-якій владі. Однак в українському контексті, сповненому підозр і недовіри до «найближнішого», повідомлення про «переговорну кімнату» набуває особливого сенсу.
Про Мельниченка з його плівками тут не згадуватимемо – надто хрестоматійний приклад, до того ж перевантажений інтригами самого майора. Про інститут «державної таємниці» також, – його часто застосовують не за призначенням, особливо несумлінні чиновники, яким є що розповісти, однак роблять вони це, здебільшого, або за великі гроші, або відійшовши на заслужений відпочинок. Мова, радше, про ізоляцію влади як такої, що, втім, не узгоджується з демократичними артикуляціями її представників.
Я не думаю, що ті, для кого, власне, й улаштували кімнату зі сталевими звукоізольованими стінами і меблями у стилі хай-тек, обговорюють там речі, що стосуються оборони наших кордонів чи розвитку вітчизняного ракетобудування. Мабуть, йдеться про справи приземленіші, ближчі до «тіл» власть імущих. Мабуть, чимало рішень, які згодом стають надбанням громадськості, і дивують цю громадськість своїм несподіваним трактуванням, народжується саме тут. Я розумію, що влада – це царина утаємничених, але навіщо тоді розповідати загалу байки, що вона убачає своїм джерелом волю цього загалу?
Бертран Рассел тут категоричний: «Прагнення влади породжене страхом: той, хто не боїться людей, не відчуває бажання владарювати над ними». Хай навіть так, але, цілковито усвідомлюючи, на що зважилися, занурившись у передчуття реалій – підступи недоброзичливців, політичних конкурентів, – як можна вибудовувати плани «консолідації нації», «об’єднання України”, замурувавши себе у залізну клітку?
Я певний того, що і майбутні урядовці не раз і не двічі скористається приміщенням зі щільно причиненими і опломбованими дверима. Певна річ, з плином часу таємниці «секретної камери» зринуть на поверхню, але тоді вже щось змінити чи чому зарадити буде запізно. Хоча Майдан нас переконав у тому, що валити злочинну владу ніколи не пізно. Інша річ, що ця зміна продиктована "змовою олігархів". Хоча, у принципі, як зауважує польський міністр закордонних справ Радослав Сікорскі, "деякі українські олігархи відіграють стабілізуючу роль під час подолання кризи. Питання, чи зможуть вони й надалі ставити інтереси України вище своїх власних".
Звісно, добре було б, якби в Україні прислухалися до думки ​Джона Міклетвейта та Едріена Вулдріджа. Аналізуючи досвід ідеї "Великого суспільства", вони доходять простого висновку: "Держава не є ані монстром, ані рятівником. Вона є невід'ємною частиною здорового суспільства, і, як і більшість організацій, працює найкраще, коли зосереджується на кількох речах, які вона здатна робити добре".
Однак, мусимо остерігатися, що ізоляціонізм політики найвищого гатунку стає все рафінованішим та витонченішим. Цей парадокс важко укласти у мізки пересічного громадянина, який, мабуть, вже втратив останні орієнтири у катакомбному лабіринті стосунків між елітами. Його залишається одне: споживати ерзац, запропонований платними політекспертами і коментаторами, перетравлювати цей не надто калорійний харч і йти на чергові вибори, абсолютно не усвідомлюючи, за що насправді буде його голос.
Інфантильність спільноти – саме те, чого дуже прагнуть її обранці. Вони направду воліють, аби нарід мовчав і переймався власними побутовими проблемами, перебивався сам у своєрідній резервації, комфортній чи не дуже, це як кому поталанить. Позаяк, якщо цей нарід стане прискіпливішим і уважнішим, тоді політикам знову доведеться вийти з ізольованих кімнат на майдани. А там, знано, значно важче домовлятися…
Ігор Гулик
В изоляции
Как-то уже давно в интернет-пространстве появилась весть о существовании в недрах Кабмина специальной «комнаты для переговоров», устроенной так, чтобы исключить подслушивания, записи, словом, любую информационную утечку из-за железных стен. Я предполагаю, что подобные помещения можно найти в любых правительственных зданиях любой страны мира, то есть стремление к тайнам присуще любой власти. Однако в украинском контексте, преисполненномом подозрениями и недоверием к «самым ближним», сообщение о «переговорной комнате» приобретает особый смысл.
О Мельниченко с его пленками здесь не будем вспоминать - слишком хрестоматийный пример, к тому же перегруженный последующими интригами самого майора. Об институте «государственной тайны» тоже, - его часто применяют не по назначению, особенно недобросовестные чиновники, которым есть что рассказать, но делают они это в основном или за большие деньги, или выйдя на заслуженный отдых. Речь скорее об изоляции власти как таковой, что, впрочем, не согласуется с демократической артикуляцией ее представителей.
Я не думаю, что те, для кого, собственно, и устроили комнату со стальными звукоизолированными стенами и мебелью в стиле хай-тек, обсуждают там вещи, касающиеся обороны наших границ или развития отечественного ракетостроения. Видимо, речь идет о делах более приземленных, ближе к «телам» власть имущих. Пожалуй, многие решения, которые впоследствии становятся достоянием общественности, и удивляют эту общественность своей неожиданной трактовкой, рождаются именно здесь. Я понимаю, что власть - это сфера посвященных, но зачем тогда рассказывать обществу басни о том, что она видит своим источником волю этого общества?
Бертран Рассел здесь категоричен: «Стремление власти порождено страхом: люди, которые не боятся людей, не испытывают желания властвовать над ними». Пусть даже так, но, полностью осознавая, на что решились, погрузившись в предчувствие реалий - происки недоброжелателей, политических конкурентов, - как можно выстраивать планы «консолидации нации», «объединения Украины", замуровав себя в железную клетку?
Я уверен в том, что и будущие чиновники еще не раз и не два воспользуются помещением с плотно прикрытой и опломбированной дверью. Конечно, с течением времени тайны «секретной камеры» вынырнут на поверхность, но тогда уже что-то изменить или чем либо помочь будет поздно. Хотя Майдан нас убедил в том, что звергать преступную власть никогда не поздно. Другое дело, что эта перемена продиктована "сговором олигархов". Хотя, в принципе, как заметил польский министр иностранных дел Радослав Сикорски, "некоторые украинские олигархи играют стабилизирующую роль в ходе преодоления кризиса. Вопрос, смогут ли они и дальше ставить интересы Украины выше своих собственных".
Конечно, было бы хорошо, если бы в Украине прислушались к мысли ​Джона Миклетвейта и Эдриэна Вулдриджа. Анализируя опыт идеи "Великого общества", они пришли к простому выводу: "Государство не ести ни монстром, ни спасателем. Оно - необтъемлемая часть здорового общества, и, как и большинство организаций, работает наилучшим образом, когда сосредатачивается на нескольких вещах, которое оно может делать хорошо".
Однако, мы должны понимать, что изоляционизм политики высшего сорта становится все рафинованированнее и изящнее. Этот парадокс трудно помещается в голове обывателя, который, видимо, уже потерял последние ориентиры в катакомбном лабиринте отношений между элитами. Ему остается одно: потреблять эрзац, предложенный платными политэкспертами и комментаторами, переваривать этот не слишком калорийный корм и идти на очередные выборы, совершенно не осознавая, за что в действительности будет его голос.
Инфантильность общества - именно то, чего очень хотят его избранники. Они действительно хотят, чтобы народ молчал и занимался собственными бытовыми проблемами, перебивался сам в своеобразной резервации, комфортной или не очень, это как кому повезет. Поскольку если этот народ станет придирчивым и внимательным, тогда политикам снова придется выйти из изолированных комнат на Майдан. А там, известно, значительно труднее договариваться...
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments