Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Спрага довіри

Originally posted by ihorhulyk at Спрага довіри
1
Ілюстрація: kontrakty.ua

Європа сигналізує Києву про перспективи членства. Здавалося б, – вчасно. Після інавгурації Президента, який „відхопив” небачений досі мандат довіри громадян України.
Як на мене, сенс європейської політики щодо України лежить значно глибше. Мабуть, там, споглядаючи збоку на українські пристрасті, певною мірою впізнають себе, тільки колишніх, впізнають свій шлях до толерації і порозуміння, і виходячи із таких міркувань, вдаються до певних кроків.
У принципі, і я не виключаю варіанту, що „щеплення Януковичем” потрібне було вітчизняній спільноті як досвід, як подолання міфів і фобій. Для Європи – це звично, це вирозуміло, це необхідно. Роберт Купер, британський дипломат, вважає, що „Європейський Союз – це вічна історія того, як держави зцілюють свої фобії і дізнаються про те, що їхні міфи є не більш ніж міфами... Найкращий спосіб дати собі раду з минулим – це розповісти правду про неї”.
Те, що на Донбасі триває справжня громадянська війна – це та правда, яку мусить розповісти собі про себе українство. Правда про те, що всі ми різні, а не „мазані одним миром”, що суспільство, якщо хоче вижити, повинно навчитися чути і слухати інших, що шлях до нації – це, у першу чергу, уміння зрозуміти потреби ближнього і толерувати його погляди. Серед них і відверто неприємні. "Головний соціальний ліфт сучасного Донбасу важить 3,3 кг і робить за хвилину 600 пострілів з початковою швидкістю кулі 900 м/с. Цей же предмет — головний засіб відновлення соціальної "справедливості". Справедливості у розумінні вчорашніх люмпенів" (Євген Шибалов).
Ми перейдемо цей шлях, я переконаний, що той, хто прагне по-справжньому шанувати свої цінності, робитиме це з подвоєним завзяттям, а той, хто лише про людське око декларував популярні гасла, вкотре зрадить самому собі.
Але цей світ не тримається на зрадах, – перш за все, на довірі. І якщо криза вдарила не тільки по наших гаманцях, але й спотворила наше сприйняття світу, посіяла отруйні зерна підозри до всіх і вся, то вийти їз неї ми зможемо лише викинувши цю трутку з власних душ.
Гадаю, що над цим замислюються зараз не тільки у Галичині, задоволеній несподіваним поворотом долі. Мабуть, і Донецьку, і в Києві врешті-решт знайдуться люди, які змусять себе визнати, у якій країні їм довелося жити. І якщо вони направду бажають добра і собі, і їй, то зважаться бодай на маленький, нічого не вартісний крок – вислухати одне одного і повірити у щирість намірів вчорашнього опонента.
Адже навряд чи хтось – на Заході чи на Сході – прагне до решти витоптати українське поле, залишивши по собі тотальну руїну і розпач. Та й чи варто було витрачати задля цієї мети стільки зусиль та нервів?
Ігор Гулик
Жажда доверия
Европа сигнализирует Киеву о перспективах членства. Казалось бы, - вовремя. После инаугурации Президента, "отхватившего" невиданный доселе мандат доверия граждан Украины.
Как по мне, смысл европейской политики в отношении Украины лежит значительно глубже. Видимо, там, созерцая со стороны на украинском страсти, в определенной степени узнают себя, только бывших, узнают свой путь к толерации и пониманию, и исходя из этих соображений, прибегают к определенным шагам.
В принципе, и я не исключаю варианта, что "прививка Януковичем" нужна было отечественному обществу как опыт, как преодоление мифов и фобий. Для Европы - это привычно, это самопонятно, это необходимо. Роберт Купер, британский дипломат, считает, что "Европейский Союз - это вечная история того, как государства исцеляют свои фобии и узнают о том, что их мифы являются не более чем мифами... Лучший способ справиться с прошлым - это рассказать правду о нем".
То, что сейчас на Донбассе идет настоящая гражданская война - это та правда, которую должны рассказать себе о себе украинцы. Правда о том, что все мы разные, а не "мазаны одним миром", что общество, если желает выжить, должно научиться слышать и слушать других, что путь к нации - это, в первую очередь, умение понять потребности ближнего и терпеть его взгляды. В том числе и откровенно неприятные. "Главный социальный лифт современного Донбасса весит 3,3 кг и делает за минуту 600 выстрелов с начальной скоростью пули 900 м/с. Этот же предмет — основное средство восстановления социальной "справедливости". Справедливости в понимании бывших люмпенов" (Евгений Шибалов).
Мы пройдем этот путь, и я убежден, что тот, кто хочет по-настоящему уважать свои ценности, будут делать это с удвоенным рвением, а тот, кто лишь для вида декларировал популярные лозунги, еще раз предаст самого себя.
Но этот мир не держится на изменах, - прежде всего, на доверии. И если кризис ударил не только по нашим кошелькам, но и исказил наше восприятие мира, посеял ядовитые зерна подозрения ко всем и вся, то выйти из него мы сможем, лишь выбросив эту отраву из собственных душ.
Наверно, над этим задумываются сейчас не только в Галичине, удовлетворенной неожиданным поворотом судьбы. Видимо, и Донецке, и в Киеве в конце концов найдутся люди, которые заставят себя признать, в какой стране им пришлось жить. И если они действительно желают добра и себе, и ей, то решатся хотя бы на маленький, ничего не стоящий шаг - выслушать друг друга и поверить в искренность намерений вчерашнего оппонента.
Ведь вряд ли кто-то - на Западе или на Востоке - стремится совсем вытоптать украинское поле, оставив тотальную разруху и отчаяние. Да и стоит ли тратить для этой цели столько усилий и нервов?
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments