Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Сумнівність демократії

Originally posted by ihorhulyk at Сумнівність демократії
demonkrat
Ілюстрація: anekdot.ru

Генрі Кісінджер, колишній державний секретар США, екс- радник Дж. Буша-молодшого, свого часу геть розчарувався у світовій перемозі демократії. Правда, йдеться про ефективність своєрідного способу утвердження народовладдя, який ось уже кілька десятків літ експериментально намагаються випробувати у різних куточках світу, і щоразу – з нульовим, ба навіть негативним результатом. І річ, мабуть, не у незрілості націй, яким таки важко перестрибнути з феодального устрою у цивілізаційні форми співжиття. Справа, у першу чергу, в сумнівній універсальності запропонованих принципів, у нехтуванні традиційністю укладу буття аборигенів, яка перетворюється у вагомий чинник; по-друге, очевидно, форми проштовхування демократичного устрою з нутром здають нещирість адептів, оскільки поза риторикою про права людини, рівність і соціальне партнерство завжди визирають вуха приватного зиску.
Мені можуть заперечити, мовляв, приватний інтерес і ринок спроможні перемолоти будь-які цивілізаційні бар'єри, уніфікувати ментальні особливості, нівелювати світоглядні підвалини. Але тоді доречно вести мову про відверту експансію, яка у висліді обертається загибеллю слабшого, а, отже, не має нічого спільного з пошанівком основ демократизму.
Я не перестаю подивляти з внутрішніх колізій між налаштуванням українських високопосадових речників і їхньою псевдоєвропейською риторикою, призначеною хіба що для вух вихованців старшої групи дитячого садка. Біда у тім, що позірно креативні постаті навіть не здають собі справи бодай на мить замислитися над тим, що вони артикулюють, хоча б спробувати співставити проголошені ними орієнтири з реальним станом справ. Найлегше сказати, що наші провідники банально відробляють схеми, закладені в їхні голови піарниками і радниками. Радше, ними керує сліпе мавпування чужого досвіду лише заради опінії. Причому, якою є ця опінія, – важить найменше.
Для того, щоб стати європейцями, важливо позбутися цієї риси нашого політикуму – принципу копіювання демократії. Її глибинна суть полягає у свободі вибору переконань і свободі відстоювання цих постулатів. Європа якраз різниться такими ліберальними підходами, і коли у Старому світі чиїсь погляди не укладаються в запропоновані єврочиновниками схеми, то це аж ніяк не означає "вигнання з раю" носія цих ідей. Навпаки, його поважатимуть за вміння продукувати щось своє і намагання вмонтувати це "своє" у загальний контекст.
Бездумне копіювання демократії вбиває саму її суть, ставить під сумнів творчі потенціали її принципів, провокує на схоластичне застосування чужих для визначеного ареалу форм, а, отже, дискредитує ідею. Згадаймо, бодай, як буквально за кілька років після здобуття незалежності зусиллями колишніх партбонз і містечкових провідників саме слово "демократія" виступало синонімом лайки. Нині ж послуговуються ним як своєрідним заборолом, коли йдеться про простенькі технологічні прийомчики, призначені для піару або ж для виправдання збанкрутілих політиків.
Демократія без прикрас втрачає присмак сумнівності, гри на результат, де не важливі засоби. Але політики... Вони завжди все зіпсують, а відтак знайдуть повітового "Кісінджера", аби той засумнівався у перемозі демократії.
Ігор Гулик
Сомнительность демократии
Генри Киссинджер, бывший государственный секретарь США, экс-советник Дж. Буша-младшего, в свое время совсем разочаровался в мировой победе демократии. Правда, речь идет об эффективности своеобразного способа утверждения народовластия, который вот уже несколько десятков лет экспериментально испытывают в разных уголках мира, и каждый раз - с нулевым, даже отрицательным результатом. И дело, видимо, не в незрелости наций, которым таки трудно перепрыгнуть из феодального строя в цивилизационные формы общежития. Дело, в первую очередь, в сомнительной универсальности предложенных принципов, в пренебрежении традиционностью уклада бытия аборигенов, которая превращается в весомый фактор; во-вторых, очевидно, формы проталкивания демократического устройства обнажают неискренность адептов, поскольку из-за риторики о правах человека, равенстве и социальном партнерстве всегда выглядывают уши частной выгоды.
Мне могут возразить, мол, частный интерес и рынок способны перемолоть любые цивилизационные барьеры, унифицировать ментальные особенности, нивелировать мировоззренческие устои. Но тогда уместно говорить об откровенной экспансии, которая в конце концов заканчивается гибелью слабого, а, следовательно, не имеет ничего общего с уважением основ демократизма.
Я не перестаю удивляться внутренним коллизиям между настроениями украинских высокопоставленных спикеров и их псевдоевропейской риторикой, предназначенной как бы для ушей воспитанников старшей группы детского сада. Беда в том, что внешне креативные фигуры даже не утруждают себя тем, чтобы хотя бы на мгновение задуматься, что они артикулируют, хотя бы попытаться сопоставить провозглашенные ими ориентиры с реальным положением дел. Легче сказать, что наши лидеры банально отрабатывают схемы, вставленные им в мозги пиарщиками и советниками. Скорее, ими руководит слепое копирование чужого опыта только ради общественного мнения. Причем, какова эта опиния, - дело не первое.
Для того, чтобы стать европейцами, важно избавиться от этой черты нашего политикума - принципа копирования демократии. Ее глубинная суть заключается в свободе выбора убеждений и свободе отстаивания этих постулатов. Европа как раз отличается такими либеральными подходами, и когда в Старом свете чьи-то взгляды не укладываются в предложенные еврочиновниками схемы, то это отнюдь не означает "изгнание из рая" носителя этих идей. Напротив, его будутуважать за умение продуцировать что-то свое и попытки встроить это "свое" в общий контекст.
Бездумное копирование демократии убивает саму ее суть, ставит под сомнение творческие потенциалы ее принципов, провоцирует на схоластическое применения чуждых определенному ареала форм, а, следовательно, дискредитирует идею. Вспомним, хотя бы, как буквально за несколько лет после обретения независимости усилиями бывших партбонз и местечковых лидеров само слово "демократия" выступало синонимом ругательства. Теперь пользуются им как своеобразным забралом, когда речь идет о простеньких технологических приемчиках, предназначенных для пиара или для оправдания обанкротившихся политиков.
Демократия без украшений теряет привкус сомнительности, игры на результат, где не важны средства. Но политики... Они всегда все испортят, а затем найдут уездного "​​Киссинджера", чтобы тот тоже усомнился в победе демократии.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments