Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Літнє есе про сенси

Originally posted by ihorhulyk at Літнє есе про сенси
1
Ілюстрація: anekdot.ru

Часто ми потрапляємо у пастку непорозумінь через двозначності артикульованих нами ідей чи просто побутових фраз. Так, розгорнувши недавно газету, мій приятель зупинив свій погляд на банальному, здавалося б, заголовку „Запах трави”, – його запровадив в оману дещо спотворений сенс цього речення. Колега акурат писав про наркотики, про гучні атракції, влаштовані супротивниками цього зілля, і тому запах трави для нього був цілком визначеним поняттям. А йшлося у публікації про буденні людські сприйняття початку літа, про те, що надмір політики і проблем, які чомусь для нас важливіші за речі, які справді того вартують, природні речі, без яких людина – не людина, а якийсь біомеханізм, заведений невідь якими силами, керований бозна ким, бездумний, зомбований носій негативу, симулякр особистості третього (якщо не вище) рівня.
Утім, якщо прискіпливіше поглянути на персонажів вітчизняної владної верхотури, то і між ними можна зауважити рельєфні ознаки симулякрів, прихованих сенсів їхнього життєвого досвіду, середовища, яке виштовхнуло їх на авансцену. Тому часто прості, на перший погляд, тексти усіляких угод, меморандумів, законів вони трактують по-різному, вгледівши у банальній „зеленій траві” одне з джерел недуг сучасного людства.
Навіть шановані філософи впадають у блуд спотворених сенсів, уважаючи, що у поведінці „еліт” можна прослідкувати стрункий, обмізкований наперед, далекоглядний план. Євген Сверстюк у коментарі для львівського мережного ресурсу недавно висловився про це так: «Демократична» рабська традиція - «прислухатися» до голосів «знизу», підказаних хитрунами «зверху», на жаль, жива. Ми від неї не очистилися” (курсив нашАвт.). На жаль, в Україні наразі не доводиться вести мову про кваліфікованих „хитрунів „зверху”. Поодинокі екземпляри таких фахівців, які іноді з’являлися у владних коридорах на Банковій чи Грушевського, давно емігрували звідти, зрозумівши непотрібність своєї „глобальщини” для системи, керованої на потребу моменту, для осіб, які переймаються лише сьогоднішнім існуванням, не маючи часу на те, аби глянути трохи далі.
Що ж до традиції „прислухатися”, то якою б рабською чи демократичною вона не була, – її присутність в українській комунікаційній системі давно стала минувшиною. Тут вже давно ніхто не прислухається ні до кого, а якщо й робить це, то лише з метою перетлумачити чужі думки на свій штиб, використати їх з цілком певною метою, повернути їх супроти автора. Можемо навести тут десятки, якщо не сотні прикладів, але всі вони зводитимуться до того, що народ чітко окреслив прислів”ям “Кожен Іван має свій план”. Навіть спроби бодай позірно організувати сеанс „слухань” думки загалу, маю на увазі перспективу референдуму на предмет державного устрою, наштовхуються на цілком визначені перепони, зведені, між іншим, зусиллями і тих, хто активно переконує спільноту у потребі такого плебісциту.
А літні сенси української політики якраз і полягають у потребі негайної ревізії Конституції, бо саме там закладено чимало мін у законодавчому полі, які не тільки вибухають найнесподіванішими моментами, але й множаться щораз, коли слід церувати дірки закону.
Найцікавіше, що загал волів би мати справу не зі збіговиськом різношерстих „обранців”, колективний розум яких у висліді парламентських дискусій, здебільшого, обирає рефлексію однієї звивини, а з цілком певною особою, на яку можна покласти і вину за прорахунки, і вдячність за успіхи.
Ігор Гулик
Летнее эссе о смыслах
Часто мы попадаем в ловушку недоразумений из-за двусмысленности артикулированных нами идей или просто бытовых фраз. Так, развернув недавно газету, мой приятель остановил свой взгляд на банальном, казалось бы, заголовке "Запах травы", - его ввел в заблуждение несколько искаженный смысл этого предложения. Коллега аккурат писал о наркотиках, о громких аттракциях, устроенных противниками этого зелья, и поэтому запах травы для него был вполне определенным понятием. А говорилось в публикации о будничных человеческих восприятиях начале лета, о том, что избыток политики и проблем, которые почему-то для нас важнее вещей, действительно того стоящих, вещей естественных, без которых человек - не человек, а какой-то биомеханизм, заведений силами неизвестными, управляемый неизвестно кем, бездумный, зомбированный носитель негатива, симулякр личности третьего (если не выше) уровня.
Впрочем, если внимательнее взглянуть на персонажей отечественной властной верхотуры, то и между ними можно заметить рельефные признаки симулякров, скрытых смыслов их жизненного опыта, среды, вытолкнувшей их на авансцену. Поэтому часто простые, на первый взгляд, тексты всевозможных соглашений, меморандумов, законов они трактуют по-разному, увидев в банальной "зеленой траве" один из источников болезней современного человечества.
Даже уважаемые философы впадают в заблуждение искаженных смыслов, считая, что в поведении "элит" можно проследить стройный, обдуманный заранее, дальновидный план. Евгений Сверстюк в комментарии для одного сетевого ресурса высказался об этом так: «Демократическая» рабская традиция - «прислушиваться» к голосам «снизу», подсказанных хитрецами «сверху», к сожалению, жива. Мы от нее не очистились" (курсив наш - Авт.). К сожалению, в Украине пока не приходится говорить о квалифицированных "хитрецах" сверху". Редкие экземпляры таких специалистов, которые иногда появлялись в коридорах на Банковой или Грушевского, давно эмигрировали оттуда, поняв бесполезность своей "глобальщины" для системы, управляемой потребностью момента, лицами, занятыми только сегодняшним существованием, не имеющими времени на то, чтобы посмотреть немного дальше.
Что касается традиции "прислушиваться", то какой бы рабской или демократической она ни была, - ее присутствие в украинской коммуникационной системе давно стала прошлым. Здесь уже давно никто не прислушивается ни к кому, а если и делает это, то только с целью перетолковать чужие мысли на свой ​​манер, использовать их с вполне определенной целью, повернуть их против автора. Можем привести здесь десятки, если не сотни примеров, но все они будут сводиться к тому, что народ четко очертил пословицей "Каждый Иван имеет свой план". Даже попытки хоть внешне организовать сеанс "слушаний" мысли общественности, имею в виду перспективу референдума на предмет государственного устройства, наталкиваются на вполне определенные преграды, возведенные, между прочим, усилиями и тех, кто активно убеждает сообщество в необходимости такого плебисцита.
А летние смыслы украинской политики как раз и заключаются в необходимости немедленной ревизии Конституции, потому что именно там заложено немало мин в законодательном поле, только взрывающимися в самый неожиданный моментам, но и умножающимися каждый раз, когда следует штопать дыры закона.
Самое интересное, что общественность предпочла бы иметь дело не со сборищем разношерстных "избранников" , коллективный разум которых в результате парламентских дискуссий в основном выбирает рефлексию одной извилины, а с вполне определенным человеком, на которого можно возложить и вину за просчеты, и благодарность за успехи.
Игорь Гулык
Tags: Есе, колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments