Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Війна і вибори

Originally posted by ihorhulyk at Війна і вибори
1
Ілюстрація: pix.com.ua

Коли хтось береться переконувати мене та інших у сумісності цих двох понять, я волію не встрявати у суперечку, оскільки так видається, що світ перетворився у якийсь божевільний коктейль непорозумінь, складники якого не те що реальні, а й, мабуть, поєднавшись, можуть дуже зашкодити.
Спільнота, збурена негативом, наснажена страхами, підживлена злістю навряд чи здатна до нормального вибору. Їй вартувало б сісти, заспокоїтися, прийти до тями, розібратися у тому, що трапилося – і з нею, і з довколишнім світом, - а вже відтак робити висновки і міркувати про майбутнє.
Але нема на те ради, - цілком усвідомлюючи загрозу чергової помилки, яка, Боже борони, може виявитися фатальною, - ми змушені обирати. Укотре українство постало перед залежністю від обставин, спричинених не тільки сторонніми учасниками великої гри, але й легковажністю та безвідповідальністю власної поведінки упродовж двох з гаком десятиліть.
Ми настільки захопилися атрибутикою самостійності, щоденно дозволяючи іншим, - спритнішим, цинічнішим, безпринципнішим, - витворяти з країною все, що заманеться, що врешті-решт зупинилися на межі втрати цієї країни. І годі говорити, що, мовляв, хтось там, нагорі, грабував державу, здавав її іноземним спецслужбам, наживався на співвітчизниках. Тих, хто нагорі, обирали ми з вами, причому в умовах далеко не форсмажорних, не таких, які маємо нині. Просто нам самим було байдуже, що вони витворятимуть, опанувавши владою, нам було головним «покращення вже сьогодні», нам, дорослим, здавалося б, і мудрим, важило на казковому перевтіленні демонів у ангелів...
А нині, спробувавши повернути вкрадене законним господарям, тобто – собі, - ми змушені з жалем констатувати, що країни немає, що «український народ», до якого раз чи двічі на рік зверталися якісь темні персонажі у ролі президентів, насправді різний – і одухотворений Майдан, з його жертовністю, солідаризмом та духовністю, рівно ж - непевне збіговисько, від якого слід чекати як не зради, то продажності, як не підлості, то нікчемності.
Як же чудово нам жилося досі, коли чи не найвищим критерієм патріотизму були вишиванка і знання першого куплета національного гімну! Як же гірко тепер, коли з’ясувалося, що під тією ж таки вишиванкою може бути автомат Калашникова з набоями, призначеними для українців!
...Отже, вибори і війна. Мені байдуже, чи визнають результати українських елекцій в Москві або у Вашингтоні. Мені, у принципі, глибоко десь, чи вважатимуть нового президента легітимним Путін і Меркель. Мені дуже важливо інше – чим керуватимуться мої співвітчизники, обираючи. Якщо поведуться на ура-патріотичні гасла, якщо підуть за тим, хто бризкатиме ненавистю і злобою, якщо знову повірять вміло скомбінованим небилицям, - то ми програємо знову. Можливо, остаточно.
Якщо ж загал обере особу, здатну бодай втримати ситуацію, спроможну на непрості, іноді неймовірно непопулярні кроки заради стратегічної мети, - тоді маємо перспективу. Про неї окрема розмова, і, серед іншого, звісно, в контексті цілісності країни.
Правда, ця перспектива, не забудьмо, вже оплачена людськими життями. Варто було б, щоб ця жахлива ціна не зростала...
Ігор Гулик
Война и выборы
Когда кто-то берется убеждать меня и других в совместимости этих двух понятий, я предпочитаю не вмешиваться в спор, поскольку кажется, что мир превратился в какой-то сумасшедший коктейль недоразумений, составляющие которого не только нереальные, но и, пожалуй, соединившись, могут очень навредить.
Общество, возмущенное негативом, насыщенное страхами, сдобренное злостью вряд ли способно на нормальный выбор. Ему стоило бы присесть, успокоиться, прийти в себя, разобраться в том, что случилось - и с ним, и с миром вокруг, - и уже погодя делать выводы и рассуждать о будущем.
Но нет альтернативы, - вполне осознавая угрозу очередной ошибки, которая, Боже упаси, может оказаться фатальной, - мы вынуждены выбирать. В который раз украинство встало перед зависимостью от обстоятельств, вызванных не только посторонними участниками большой игры, но и легкомыслием, безответственностью своего поведения в течение двух с лишним десятилетий.
Мы настолько увлеклись атрибутикой самостоятельности, ежедневно позволяя другим, - кто проворнее, циничнее, беспринципнее, - вытворять со страной все, что угодно, что в конце концов остановились перед гранью потери этой страны. И нечего говорить, что, мол, кто-то там, наверху, грабил государство, сдавал его иностранным спецслужбам, наживался на соотечественниках. Тех, кто наверху, избирали мы с вами, причем в условиях далеко не форсмажорных, не таких, в которых оказались сейчас. Просто нам самим было безразлично, что они будут вытворять, овладев властью, для нас было главнее «улучшение уже сегодня», нам, взрослым, казалось бы, и мудрым, хотелось сказочного перевоплощения демонов в ангелов...
А сейчас, попробовав вернуть украденное законным хозяевам, то есть - себе, - мы вынуждены с сожалением констатировать, что страны нет, что «украинский народ», к которому раз или два в год обращались какие-то темные персонажи в роли президентов, на самом деле разный - и одухотворенный Майдан, с его жертвенностью, солидаризмом и духовностью, равно же как и странное сборище, от которого можно ожидать или измены, или продажности, подлости, ничтожности.
Как же прекрасно нам жилось доселе, когда чуть ли не высшим критерием патриотизма были вышиванка и знания первого куплета национального гимна! Как же горько теперь, когда выяснилось, что под той же вышиванкой может быть автомат Калашникова с патронами, предназначенными для украинцев!
...Итак, выборы и война. Мне безразлично, признают ли результаты украинских элекций в Москве или в Вашингтоне. Мне, в принципе, глубоко наплевать, посчитают ли нового президента легитимным Путин и Меркель. Мне очень важно другое - чем будут руководствоваться мои соотечественники, избирая. Если поведутся на ура-патриотические лозунги, если пойдут за тем, кто будет изрыгать ненависть и злобу, если опять поверят умело скомпонированным россказням, - то мы проиграем снова. Возможно , до конца.
Если же общество выберет личность, способную хотя бы удержать ситуацию, которой под силу непростые, иногда невероятно непопулярные шаги ради стратегической цели, - тогда имеем перспективу. О ней отдельный разговор, и, среди прочего, конечно, в контексте целостности страны.
Правда, эта перспектива, не забудем, уже оплачена человеческими жизнями. Нужно бы, чтобы эта ужасная цена не выросла...
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments