ua_redaktor (ua_redaktor) wrote in ua,
ua_redaktor
ua_redaktor
ua

Останні гроші

Originally posted by thepiktor at Останні гроші

Оригінал знаходиться тут.


Навколотуристична графоманія

Спекотний недільний день плавно поступався теплому вечору. Між високими панельними будинками зростали тіні, затуляючи доріжки та лавки від пекучого сонця, в повітрі лунали крики дітей із ігрового майданчика, торохтіння пневматичного молотка та гупання килимів і футбольного м'яча — типові звуки спальних мікрорайонів. Продавчиня в місцевому продуктовому магазині не нудьгує, маючи вечірній наплив покупців, молоді мами прогулюються із колясками коло невеликого озерця, де перед виборами хтось із кандидатів навів лад, по клумбах товчуться собаки, на лавці коло під'їзду сидять бабусі, збирають та індексують інформацію. Зокрема, зараз вони намагаються вияснити, що не так з худим молодим чоловіком з сірою сумкою, який щойно зайшов до будинку. Ще три роки тому, коли він тут оселився, то був значно кращим на вигляд, повнішим. А, останнім часом, почав частенько позичати гроші у сусідів. Повертав, звісно, але знак не хороший, треба обговорити.

— Та ні, не схожий на алкоголіка — не бачила я його ніколи напідпитку — говорить одна бабуся — може в ігрові автомати грати занадився? Це така зараза, що як раз спробуєш, то будеш всі гроші туди носити.

— Та заборонили-ж їх — відповідає друга.

— Та зараз підпільні відкривають, мєнти кришують — зі знанням справи додає третя.

— А, може, наркоман? Зараз, кажуть, такі наркотики до нас завезли із заходу, що по людині не видно зовні, а всередині все гниє. Під пудру маскують, навіть службові собаки не чують.

— Ти ба, яка хімія, що робиться в сіті.

— Так, хочуть гади цих людей винищити, не придумають як краще.

— Напевне, він сам продає ту наркоту щоб заробити на дозу. Такий непримітний, а в сумці що носить?

Так бабусі продовжували свою конструктивну оптимістичну розмову, а, тим часом, молодий чоловік піднявся на свій поверх і тихенько відімкнув двері до коридору. Наближається час віддавати борг, тому не дуже хочеться потрапляти на очі сусідці — молодій матері трьох дітей, одне з яких якраз ганяє по коридору і щойно мало не потрапило під ноги. До зарплатні іще чотири дні, якщо не затримають. Двері своєї квартири знаходилися аж в кінці довгого-предовгого коридору будинку типу “малосімейка”, проте сусідка була зайнята пранням великої кількості дитячих одежок і не помітила нічого — молодий чоловік тихенько пройшов до себе в помешкання.

Кімната в квартирі мала дуже скромний вигляд — із меблів лише стара шафа, стіл з благенькою скатертиною, два стільці та ліжко. Штор немає, люстра без плафона, а в кутку чорний павук намагається пом'якшити цю спартанську обстановку узорним павутинням. Іще з старою шафою дуже контрастує великий дорогий наплічник Tatonka Bizon, що стоїть поруч, всередині висить одяг Columbia та Outventure, знизу видніється новий, ще не розпакований, чохол з наметом Terra Incognita. На всю стіну, над ліжком, висить величезна мапа України, геть завішана значками, фотокартками та кольоровими папірцями із замітками та датами. В центрі та на заході практично не лишилося вільного місця. Ось фото, де молодий чоловік в компанії на замку у Волині, ниже — Олеський замок, Жовква, ціла пачка фотографій Львова та сувенірних значків, привезених звідти. Правіше — Полісся, Прип'ять та озера. Лівіше — Чорногора, Свидовець, Мармароші, Горгани. Фотографії з наметами, водоспадами, рафтами, в колибі з батареєю пляшок. Ближче до центру України шикарні подільські палаци, млини річки та ліси. Найсвіжіше фото із Дністра — буквально два тижні тому похід на байдарках. Центр України рясніє індустріальними об'єктами — заводи, кар'єри, залізниця. А між ними козацька спадщина і Дніпро. Дух подорожей і свободи віє від мапи.

Поки ми розглядаємо карту, молодий чоловік на кухні поїв макаронів і зайшов до кімнати з чаєм та сухариками, сів за стіл і задумався. Тишу кімнати порушує телевізор із-за стіни та крики малюків з коридору. Завтра почнеться новий трудовий тиждень, купа придурків на роботі, зустрічі з клієнтами, високим начальством. Шеф наполягає на відвідуванні корпоратива, де всі нап'ються і будуть танцювати під тупу естрадну музичку. Ну, тобто, напитися молодий чоловік і сам не проти, але це краще робити на свіжому поліському повітрі в лісовому будиночку, чи на висоті півтора кілометри десь в колибі.

В двері подзвонили.

— Я-ж сказав, що віддам гроші першого числа — роздратовано відповів молодий чоловік, сердитий, що його відволікли від думок і передчуваючи напружену розмову з сусідкою.

Вхідні двері відчинилися, з коридору зазирнув дядько середнього зросту з короткою бородою та жвавими очима:

— Та не кіпішуй так, це я, привіт.

— А, привіт, заходьте.

Дядько зайшов до кімнати, сів на другий стілець:

— Ти чому на пошту не відповідаєш?

— Та продав комп'ютера, грошей зараз обмаль. Завтра на роботі пошту подивлюся.

— Правильно, без комп'ютера буде більше часу на походи — весело відповів дядько, оглядаючись навколо. Молодий чоловік тихенько хмикнув.

— Пива будеш? — спитав дядько і дістав із невеликого міського рюкзака дві пляшки темного — У тебе, якраз сухарики є — додав він, відкриваючи пляшку. Молодий чоловік приніс із кухні два великих дерев'яних кухля. Дядько, побачивши їх, зрадів:

— А, це ти з Житомира привіз, коли ми востаннє їздили. Гарно тоді посиділи — він налив пиво до кухлів і надсьорбнув — я ось хочу повезти групу в Запорізьку область. Там, коло Дніпра, відбудували козацьке поселення з укріпленнями, можна заночувати прямо на території в наметах, я вже домовився. Має бути цікаво.

І тут дядько побачив новий чохол знизу шафи і зрадів іще більше:

— О, ти купив намета? Як чудово — він підійшов туди і взяв чохла — тримісний, легенький такий. Ще не розкладав?

— Ні, я тільки позавчора придбав, ще не було коли.

— То поїхали на наступні вихідні з нами. Там планується пікнік на острові посеред Дніпра, стрільба із гармати, майстер-клас по фехтуванню та верхова їзда! — очі у дядька засяяли і було видно, що він душею уже там, стріляє з гармати.

Молодий чоловік мало не захлинувся пивом:

— Та в мене зараз з грошима погано, може іншим разом.

Дядько не вгамовувався:

— Нічого, я тобі зроблю дешевше, там геть смішна вартість вийде. Поїхали! — і тут дядько згадав про любов молодого чоловіка до прогулянок на човнах — А, іще має бути козацька чайка, обіцяють покатати.

— Ну, це цікаво, я постараюся приєднатися.

Дядько допив пиво:

— Ну добре, мені час іти, чекаю на дзвінок. Бувай.

Він розпрощався і пішов геть. Молодий чоловік залишився сам в тиші. Діти вже вгамувалися і сусідка заставила чоловіка вимкнути телевізора, щоб вони спали. Спокій та тиша.

— Чайка, фехтування, гармати — бубнів молодий чоловік собі під носа, дивлячись через вікно — ну чому прямо зараз. Не зможу я таке пропустити. — він глибоко вдихнув і опустив голову на стіл. Через стіну заскрипіла розкладачка — діти сусідки місяць тому доламали її ліжко, а купити нового вона теж не могла собі дозволити, тому спали з чоловіком як попало. Молодий чоловік підвівся і вийшов в коридор. Звідти долинали уривки розмови пошепки його з сусідкою:

— ... ліжко, ціле, гарне. .. я в спальнику на карематі спатиму, мені не звикати ... недорого, беріть.

Tags: Авторская рубрика, Литература, Мандри, Погляд мандрівника
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments