Фантастика чи сир Хохланд? або - Потягло на економіку...
Originally posted by 
pry4ilok at Фантастика чи сир Хохланд? або - Потягло на економіку...
pry4ilok at Фантастика чи сир Хохланд? або - Потягло на економіку...Оплатили з Ігорем через Приват-24 компослуги, і я замислилася. За все – квартплата, водопостачання, телефон-телебачення-Інтернет – у нас вийшло 820грн. Менше сотні долярів. І це справді дуже мала сума, вона не становить реальну вартість послуг і товару, а саме тепла й води. Европейські чиновники цілком резонно, даючи українській владі гроші і переймаючись її, влади, можливостями повертати борг, вимагають різати по живому підвищити ціни на компослуги до хоч трохи пристойного рівня. Населення, яке в масі думати не привчене, протестуватиме, і на його протесті знову з обіцянками не дозволити це зробити у хлібні крісла сито всядуться ріжні комуністи. ...Оніно на білбордах якийсь пан, що дуже хоче влади, обіцяє безплатну медицину.
Населення протестуватиме проти підвищення плати за компослуги, і воно матиме рацію, бо як може пересічна, ги, людина з мізерними доходами платити більше? Ше ж треба шось їсти, у щось вдягатися, за щось купити квиток в PinchukArtCentre, бо духовна пожива так само необхідна, як і фізична.
А чому доходи пересічного громадянина низькі? Бо влада й чиновники масово і в немислимих обсягах крадуть державні гроші. Якщо в судді в кабінеті мішок баксів, у Центрі зайнятості – мішки гривень, якщо депутати їздять на немислимо дорогих машинах і носять немислимо дорогі пінджачки, прямо що той Том Круз чи Томас Андерс, - то елементарно запитати: за що купили? Певна річ, у них буде кругова порука, певна річ, для них на першому місці – струмки й потоки доходів із бюджету, хабарі від замовників законів, а вже на другому – ідеологічні та інші розбіжності, і то для блізіру, нас, пересічних, дурити і стравлювати.
Замінити, кажете, всю цю розтлінну владу на нових людей? На такий випадок у пересічних із прискаленим оком було резонне, хоч і трохи грубувате заперечення: хай сидять старі, вони вже накралися, може крастимуть менше. А прийдуть нові голодні – мало не здасться...
Заміна шила на мило справді нічого не дасть. Коли ми верталися з Тарасом із Хмельовика, вагоном ходив мобільний касир-контролер із мобільним касовим апаратом. Який без діла теліпався в нього на грудях. Бо мужик стандартно збирав із пасажирів по 2 (а хто й одну давав) гривні і, звісно, квитків не друкував, зара в електричці й цін таких нема. Тарас же вийняв гаманець, сказав, звідки й куди їдемо, і попросив квитка. На нього всі дивилися як на ненормального. Дві молоді жіночки навпроти хихикали. Інша історія. Наш знайомий Павлик їхав десь у районі Львівщини і, здається, перевищив швидкість. Страж законності на шляхах і так і сяк пропонував йому відбутися соткою й не заходити у правові відносини з ДАІ. Павлик наполіг на правових відносинах, хоча це йому коштувало не 100, а десь гривень 300.
Поки пересічний люд не стане настільки свідомим, як Тарас і Павло, заміна одних користолюбців на інших ніц не дасть.
А щоб пересічний люд став таким свідомим, то... от навіть не знаю, що було першим – курка чи яйце... Одне слово, як кажуть европейські чиновники, треба провести болючі реформи. Без них – ніяк. Дуже жорстко карати хабарників, і тих, які на шляхах, і тих, які в кабінетах. Хто їх каратиме, якщо кругова порука? А навчені думати каратимуть, випускники оксфордів, яких обіцяв найняти на роботу ще Ющ. Їх в оксфордах учать розуміти, що безглуздо різати курку, яка несе золоті яйця: її треба доглядати. А ще їх учать вищої математики, яка не те саме що рахувати (хабарі) й віднімати (в підприємців), і яка переконливо показує: красти – невигідно, навіть бездуховній і аморальній особі, як наші, якщо жити перспективою, а не моментом. До того ж – не шлунком єдиним. Кожен колись вирушить на Небо, і дорогою його спинить такий даїшник, який спитає за все і від якого не відкупишся. Карма, одне слово.
А після вольових реформ прокинеться ініціатива, українець же кмітливий, коли йдеться про гріш; виникне густа мережа ділових та інших стосунків, і тоді дуже скоро пересічний підприємець на власній шкурі зрозуміє, що закон, угода, домовленість – це святе.
Відповідно, зростуть доходи й зарплати пересічних. І ось тоді ...нарешті, як же довго до цього йти... можна буде підвищити ціни на компослуги і, відповідно, вимагати цих самих компослуг якісних.
Це фантастика чи це сир хохланд?
Населення протестуватиме проти підвищення плати за компослуги, і воно матиме рацію, бо як може пересічна, ги, людина з мізерними доходами платити більше? Ше ж треба шось їсти, у щось вдягатися, за щось купити квиток в PinchukArtCentre, бо духовна пожива так само необхідна, як і фізична.
А чому доходи пересічного громадянина низькі? Бо влада й чиновники масово і в немислимих обсягах крадуть державні гроші. Якщо в судді в кабінеті мішок баксів, у Центрі зайнятості – мішки гривень, якщо депутати їздять на немислимо дорогих машинах і носять немислимо дорогі пінджачки, прямо що той Том Круз чи Томас Андерс, - то елементарно запитати: за що купили? Певна річ, у них буде кругова порука, певна річ, для них на першому місці – струмки й потоки доходів із бюджету, хабарі від замовників законів, а вже на другому – ідеологічні та інші розбіжності, і то для блізіру, нас, пересічних, дурити і стравлювати.
Замінити, кажете, всю цю розтлінну владу на нових людей? На такий випадок у пересічних із прискаленим оком було резонне, хоч і трохи грубувате заперечення: хай сидять старі, вони вже накралися, може крастимуть менше. А прийдуть нові голодні – мало не здасться...
Заміна шила на мило справді нічого не дасть. Коли ми верталися з Тарасом із Хмельовика, вагоном ходив мобільний касир-контролер із мобільним касовим апаратом. Який без діла теліпався в нього на грудях. Бо мужик стандартно збирав із пасажирів по 2 (а хто й одну давав) гривні і, звісно, квитків не друкував, зара в електричці й цін таких нема. Тарас же вийняв гаманець, сказав, звідки й куди їдемо, і попросив квитка. На нього всі дивилися як на ненормального. Дві молоді жіночки навпроти хихикали. Інша історія. Наш знайомий Павлик їхав десь у районі Львівщини і, здається, перевищив швидкість. Страж законності на шляхах і так і сяк пропонував йому відбутися соткою й не заходити у правові відносини з ДАІ. Павлик наполіг на правових відносинах, хоча це йому коштувало не 100, а десь гривень 300.
Поки пересічний люд не стане настільки свідомим, як Тарас і Павло, заміна одних користолюбців на інших ніц не дасть.
А щоб пересічний люд став таким свідомим, то... от навіть не знаю, що було першим – курка чи яйце... Одне слово, як кажуть европейські чиновники, треба провести болючі реформи. Без них – ніяк. Дуже жорстко карати хабарників, і тих, які на шляхах, і тих, які в кабінетах. Хто їх каратиме, якщо кругова порука? А навчені думати каратимуть, випускники оксфордів, яких обіцяв найняти на роботу ще Ющ. Їх в оксфордах учать розуміти, що безглуздо різати курку, яка несе золоті яйця: її треба доглядати. А ще їх учать вищої математики, яка не те саме що рахувати (хабарі) й віднімати (в підприємців), і яка переконливо показує: красти – невигідно, навіть бездуховній і аморальній особі, як наші, якщо жити перспективою, а не моментом. До того ж – не шлунком єдиним. Кожен колись вирушить на Небо, і дорогою його спинить такий даїшник, який спитає за все і від якого не відкупишся. Карма, одне слово.
А після вольових реформ прокинеться ініціатива, українець же кмітливий, коли йдеться про гріш; виникне густа мережа ділових та інших стосунків, і тоді дуже скоро пересічний підприємець на власній шкурі зрозуміє, що закон, угода, домовленість – це святе.
Відповідно, зростуть доходи й зарплати пересічних. І ось тоді ...нарешті, як же довго до цього йти... можна буде підвищити ціни на компослуги і, відповідно, вимагати цих самих компослуг якісних.
Це фантастика чи це сир хохланд?