Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Я не знаю...

Originally posted by ihorhulyk at Я не знаю...
fghfghf_1
Ілюстрація: alraeed.net

Направду, за тиждень до виборів я не знаю, за кого варто було б голосувати. Це – так не модно, правда ж? Як там написав Кен Робінсон? «У нашій культурі не знати — значить провинитися перед суспільством. Чи не так? Люди постійно роблять вигляд, що вони знають про купу всього, насправді ж не маючи про це щонайменшого уявлення. Тому найгірше, що можна зробити у європейській традиції — це показати, що ти не в курсі, що ти не маєш своєї думки".
Але насправді – я не знаю. Відаю достеменно, за кого віддам свій власний голос, але не переконаний у тому, що це буде ліпшим вибором. Мені виглядають дивними сварки юле- і петрофанів, рівно ж як ненависників обидвох персонажів. Бо в принципі – що обговорювати? Після Майдану, з його високою планкою вимог до нової країни і громадянина, після покладених життів і зламаних доль ці суперечки втратили сенс. З простої причини – предметом наших дискусій знову є не майбутнє, а минуле...
В ситуації, яку маємо нині, вислів давніх китайців про те, що, обираючи менше зло, мусиш пам’ятати, що вибрав все-таки зло, - на жаль, неактуальний. Зважаючи на Зло, зосереджене на північному периметрі наших кордонів, на Зло, активізоване у Криму, Донецьку, Луганську, Одесі, говорити про виміри абстрактного зла доволі контраверсійно. Тут можна обирати між можливостями ефективного спротиву агресорові, ворогу, застановитися на варіантах нейтралізації його впливу, міркувати над шляхами збереження країни чи навпаки – її смерті.
Хто із запропонованих суспільству політиків дасть собі раду з усім букетом проблем? Головне, - яку ціну змушений буде заплатити, - і нашим з вами коштом, і коштом власної репутації. На які кроки зважиться, а які відкине як шкідливі, смертельні для країни, і... – не в останню чергу, - для себе?
Сперечатися над кандидатурами можна було б у випадку, коли б серед них з’явилися нові обличчя. Ці ж двоє – з когорти старих, битих, возвеличених свого часу, рівно ж як і принижених. З тієї колоди, яка мусила бути гнучкою, зрадливою, але почасти й пасіонарною, рішучою. З тих, з ким після Майдану нація мала б попрощатися, воздавши кожному за його заслугами.
Але вони залишилися. Нові ще в затінку. Не тому, що молоді й недосвідчені. Тому що так воно є в природі – не визріли, не мали на те часу. Підсвідомо і я, й, переконаний, інші, відчувають, що неофіти мали б піднатужитися, відкинути роль кордебалету у виставі грандів, позбутися комплексів меншовартості, адже чи не так вони діяли в гарячі дні Майдану? Але мусимо зрозуміти суттєву різницю між відкритим боєм і позиційним протистоянням, між прямою сутичкою і перипетіями залаштункових перемовин, інтриг, впливів. Боже їх борони, - цих новаків, - від того, аби у майбутньому вони визначили своїм пріоритетом візантійщину змов і неправедних альянсів.
Тому я кажу щиро – не знаю. Може, новий президент зуміє здивувати нас якоюсь невіданою досі гранню свого державницького характеру, і через кілька літ ми заслужено уважатимемо його своїм Вашингтоном? А, може, нам доведеться поблукати ще одним колом пройденого, знову набивши гуль і синців, зате помудрішавши.
Тому я не в тренді. Я не знаю...
Ігор Гулик
Я не знаю...
Действительно, за неделю до выборов я не знаю, за кого стоило бы голосовать. Это - так не модно, не правда ли? Как там написал Кен Робинсон? «В нашей культуре не знать - значит провиниться перед обществом. Не так ли? Люди постоянно делают вид, что они знают о куче всего, на самом деле не имея об этом ни малейшего представления. Поэтому самое худшее, что можно сделать в европейской традиции - это показать, что ты не в курсе, что ты не имеешь своего мнения".
Но на самом деле - я не знаю. Знаю точно, за кого отдам свой собственный голос, но не уверен в том, что это будет лучшим выбором. Мне выглядят странными ссоры юле- и петрофанов, равно как ненавистников обоих персонажей. Потому что в принципе - что обсуждать? После Майдана, с его высокой планкой требований к новой стране и гражданину, после утраченных жизней и сломанных судеб эти споры потеряли смысл. По простой причине - предметом наших дискуссий снова есть не будущее, а прошлое...
В ситуации, которая сложилась сейчас, мысль древних китайцев о том, что, выбирая меньшее зло, ты должен помнить, что выбрал все-таки зло, - к сожалению, неактуальна. Учитывая Зло, сосредоточеное на севернои периметре наших границ, на Зло, активизированное в Крыму, Донецке, Луганске, Одессе, говорить об измерениях абстрактного зла очень контраверсионно. Здесь можно выбирать между возможностями эффективного сопротивления агрессору, врагу, между вариантами нейтрализации его воздействия, размышлять над путями сохранения страны или наоборот - ее смерти.
Кто из предложенных обществу политиков справится со всем букетом проблем? Главное, - какую цену вынужден будет заплатить, - и за наш с вами счет, и за счет собственной репутации. На какие шаги решится, а какие отбросит как вредные, смертельные для страны, но... - не в последнюю очередь, - и для себя?
Спорить над кандидатурами можно было бы в случае, когда среди них появились бы новые лица. Эти же двое - из когорты старых, битых, возвышенных в свое время, равно как и униженных. С той колоды, которая должна была быть гибкой, изменчивой, но отчасти и пассионарной, решительной. Из тех, с кем после Майдана нация должна попрощаться, воздав каждому по заслугам.
Но они остались. Новые еще ​​в тени. Не потому, что молоды и неопытны. Потому что так оно есть в природе - не вызрели, не имели на это времени. Подсознательно я, и, убежден, другие, чувствуют, что неофиты должны были поднапрячься, отбросить роль кордебалета в спектакле грандов, избавиться от комплексов неполноценности, ведь не так ли они действовали в горячие дни Майдана? Но мы должны понять существенную разницу между открытым боем и позиционным противостоянием, между прямой схваткой и перипетиями закулисных переговоров, интриг, влияний. Упаси их Господь, - этих новичков, - от того, чтобы в будущем они определили своим приоритетом византийщину заговоров и неправедных альянсов.
Поэтому я говорю искренне - не знаю. Может, новый президент сможет удивить нас какой-то незримой еще гранью своего государственного характера, и через несколько лет мы заслуженно будем считать его своим Вашингтоном? А, может, нам придется пойти на еще один круг пройденного, снова набивая шишки и ссадины, зато мудрея.
Поэтому я не в тренде. Я не знаю...
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments