Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Ото й вся АТО

Originally posted by ihorhulyk at Ото й вся АТО
1
Ілюстрація: school-collection.edu.ru

Мережні ресурси, друковані та електронні мас-медіа, сповнені повідомленнями з фронтів, а от витоки цих джерел, як на мене, слід шукати у недавньому минулому. Можна штучно спонукати спільноту думати, що схожий безлад аж ніяк не виходить за межі побутовістики, та все ж, погодьтеся, це якийсь цинічний оксюморон, – насильство стає "умежованим", "регламентованим", так ніби йдеться про порядок денний макабричного засідання, з цілком визначеними обов'язковими атрибутами ритуалу.
Звичайно, найлегше кивнути на знакові постаті нинішньої влади, згадавши їх минуле, але, погодьтеся, не можна завжди бути заручником того, хто тобою керує чи бодай має у цій державі сякий-такий ресурсний потенціал. Певна річ, "революція дає іноді повелителями таких осіб, яких ми не бажали б бачити й слугами", – але якщо жити за цитатами, зокрема, Буаста, то, радше,
вже не жити взагалі. Мені іноді видається, що схильність загалу забувати колись дуже важливі події й деталі рятує цей загал від тотальної параної, додає відваги і продовжує тяглість людського роду.
У ситуації, коли в країні гримлять вибухи і лунають постріли, варто запитувати – "кому вигідно?". Це запитання, як і багато інших, за влучним висловом Елі Візеля, "мають у собі таку силу, якої ніколи не має жодна відповідь…". Ті, хто при владі, і ті, хто зводить курок чи тисне на кнопку дистанційного управління вибухівкою, рано чи пізно змушені будуть відповісти саме на це запитання. Їхні відповіді, передбачаю, будуть різними, але відповідальність – тотожна. Влада доволі часто хапається, мов за соломинку, за факти кримінальної хроніки, аби розділити роль невинної жертви або ж спробувати маніпулювати найнижчими інстинктами натовпу. Якщо солдат має цілком конкретну мету, то у влади ця мета ґлобальна. За лаштунками подій, що вселяють жах, змушують індивідів рухати мозковими звивинами у пошуках порятунку, легше сховати ще страхітливіші злочини.
Історичні алюзії – річ ризикована і невдячна. У нашому випадку, – коли йдеться про часово не надто розмежовані події, – якихось не повних десять літ, – вони неминучі. У прокурорських сейфах припадають пилюкою нерозкриті гучні убивства, жертви замахів середини 90-х, ті, яким поталанило вижити, й досі блукають коридорами влади, як і їхні кривдники, - всі влаштували собі комфортне життя, хто поза межами держави, хто у її серці, цілком легально.
Біда у тім, що допоки ці "кістяки" не повитягали з шаф на світ Божий, доти й громада не може бути упевненою, що завтрашній ранок не зворохобить її звісткою про щось страшне. Але у тім то й справа, що корупційний спрут не хоче випускати зі своїх щупалець "компру", вшиту у карні справи, позаяк кожен, хто вважає себе сяким-таким політиком і дбає про власну кар'єру, чудово розуміє, який капітал сховано у прокурорських заначках. Прийде день, і його можна буде задіяти на власний розсуд: як інструмент залякування опонентів, шантажу чи банального відрядження у "віддалені місця". Той, хто має доступ до цього "скарбу нації", може заткнути рота найерудованішому та найхаризматичнішому опонентові, зруйнувати будь-який опозиційний бізнес, дефамувати найчеснішого, збезчестити найчистішого.
Я іноді думаю, – хто у нашій країні володіє найефективнішими засобами впливу? І відповідаю, – мабуть, прокурори.
Ігор Гулик
Вот и вся АТО
Сетевые ресурсы, печатные и электронные СМИ полны сообщениями с фронтов, а вот истоки этих новостей, по-моему, следует искать в недавнем прошлом. Можно искусственно побудить сообщество думать, что подобный беспорядок отнюдь не выходит за пределы бытовухи, и все же, согласитесь, это некий циничный оксюморон, - насилие становится "ограниченным", "регламентированным", как будто речь идет о повестке дня макабрического заседания, с совершенно определенными обязательными атрибутами ритуала.
Конечно, легче кивнуть на знаковые фигуры нынешней власти, вспомнив их прошлое, но, согласитесь, нельзя всегда быть заложником того, кто тобой руководит или хотя имеет в этом государстве кое-какой ресурсный потенциал. Конечно, "революция дает иногда в повелители таких персон, которых мы не хотели бы видеть и слугами", - но если жить по цитатам, в частности, Буаста, то лучше уже не жить вообще. Мне иногда кажется, что склонность толпы забывать когда-то очень важные события и детали спасает ее от тотальной паранойи, добавляет отваги и продолжает преемственность человеческого рода.
В ситуации, когда в стране гремят взрывы и раздаются выстрелы, стоит спрашивать - "кому выгодно?". Этот вопрос, как и многие другие, по меткому выражению Эли Визеля, "имеет в себе такую ​​силу, которой никогда не содержит ни один ответ...". Те, кто у власти, и те, кто жмет на курок или на кнопку дистанционного управления взрывчаткой, рано или поздно вынуждены будут ответить именно на этот вопрос. Их ответы, предполагаю, будут разными, но ответственность - одинаковой. Власть довольно часто хватается, как за соломинку, за факты криминальной хроники, чтобы разделить роль невинной жертвы или же попытаться манипулировать низким инстинктами толпы. Если солдат имеет вполне конкретную цель, то у власти эта цель глобальная. За кулисами событий, внушающих ужас, заставляющих индивидов двигать мозговыми извилинами в поисках спасения, легче скрыть еще ужасающие преступления.
Исторические аллюзии - дело рискованное и неблагодарное. В нашем случае, - когда речь идет о временно не слишком ограниченных событиях, - каких-то не полных десять лет, - они неизбежны. В прокурорских сейфах пылятся нераскрытые громкие убийства, жертвы покушений середины 90-х, те, кому посчастливилось выжить, и до сих пор заметны в корридорах власти, как и их обидчики, - все устроили себе комфортную жизнь , кто вне государства, кто в ее сердце, вполне легально.
Беда в том, что пока эти "скелеты" не вытащили из шкафов на свет Божий, до тех пор и общество не может быть уверенным, что завтрашнее утро не пристрелит его известием о чем-то страшном. Но в том то и дело, что коррупционный спрут не хочет выпускать из своих щупалец "компру", вшитую в уголовные дела, поскольку каждый, кто считает себя кое-каким политиком и заботится о собственной карьере, прекрасно понимает, какой капитал скрыто в прокурорских заначках. Придет день, и его можно будет задействовать по своему усмотрению: как инструмент запугивания оппонентов, шантажа или банальной командировки в "отдаленные места". Тот, кто владеет доступом к этому "сокровищу нации", может заткнуть рот эрудированному и харизматичному оппоненту, разрушить любой оппозиционный бизнес, диффамировать честного и обесчестить чистейшего.
Я иногда думаю, - кто в нашей стране обладает наиболее эффективными средствами воздействия? И отвечаю , - пожалуй, прокуроры.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments