Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Про чинник вулиці

Originally posted by ihorhulyk at Про чинник вулиці
1396702301-1875-donetska-obl-novosti-donbassa
Ілюстрація: unian.ua

Організаторів сепаратистських мітингів цілком можна вважати епігонами Майдану. А оскільки усіляке наслідування – сумнівне, принаймні, з погляду чистоти експерименту, то й не надто людні зібрання з триколорами чи прапорами Данєцкай рєспублікі – лише бліда тінь того, що бачили кияни.
Епігони, зазвичай, абсолютизують один штрих копійованого ними явища, той, що, на їхню думку, є придатним для використання з якнайбільшим ефектом. Прихильники федералізації вважають головним завданням зібраних ними людей залякати київську «хунту», рівно ж як і політичних опонентів – кандидатів на президентство. Перед купками дезорієнтованих і заляканих терором людей не поставлено іншої – творчої мети: вони змагають, принаймні, судячи з написаних не ними гасел, за статус кво, за сумнівну «стабільність», що не день, то позначену тотальною експансією «рашизму» на терени суверенної держави. Тому такі, з дозволу сказати, майдани виглядають не те що сумнівно, але й дико.
Акцент залякування – не найкращий спосіб говорити з владою, яка, фактично, не порушує основоположних громадянських прав, яка наразі намагається укласти свої проблеми у рамки недолугих, але чинних законів, і єдиним гріхом якої є полагодження дрібних і поважних конфліктів підкилимно і повільно. Я скажу, можливо, категорично: якщо Яценюку, Турчинову и К поталанить провести выбори, то це можна буде вважати найгіднішим і таким, що заслуговує на повагу, результатом їхньох "тимчасовості".
Поза тим, нагнітання страхів зайшло настільки далеко, що у соцмережах почали активно обговорювати можливість (!) торгу з Києвом через взятих у заручники «місіонерів» ОБСЄ або ж фактичний рекет з наслідками кіднепінгу у дитячих садках Слов’янська. Це – не фатально, принаймні для влади. Це, навпаки, породжує невідворотні наслідки для Пономарьова і його банди. Як, зрештою, і для її високих покровителів. Інстинкт батьківства і материнства в українців розвинутий добре.
Поза тим, столичний Майдан продемонстрував Україні однозначну річ – чинник вулиці може бути впливовішим, ніж усі три гілки влади разом узяті. Гадаю, серед численних невиконаних завдань Майдану найсуттєвішим залишилося те, що він не дав спільноті своїх, не накинутих з-зовні, а знайдених серед наметів і пікетів, лідерів. Зрештою, вимагати від Майдану ще й цього – явно завищена планка: лідерів ніхто й не шукав, взяли тих, хто був під рукою.
А шкода. Бо після чергової велелюдної лихоманки у центрі Києва поспільство, схоже, знову залишиться наодинці з до болю знайомими персонажами політичної драми. Можливо, дещо почистять партійні списки, сумнівно, що належно покарають причетних до кривавого свавілля і безкровного тихого кабінетного терору… Та головні фігуранти не зміняться, і держава ризикуватиме перспективою чергових політичних баталій, які, врешті-решт, знову вихлюпнуться на вулиці.
Власне у цьому полягає найсуттєвіший ґандж новітньої вітчизняної історії – сепарація влади від свого джерела – народу. Тасування правлячої колоди – з владних кабінетів в опозицію і навпаки, – замкнене коло, яке можна розірвати лише інструментами зрілого громадянського суспільства. Очікування дива – того, що серед новітньої номенклатури з’явиться провідник, позбавлений її повадок і вроджених дефектів – наївне. Навіть через те, що особи цієї категорії набувають знань про потреби спільноти через посередництво вишколених клерків зі своїми, специфічними інтересами.
Серед важелів, які могли б забезпечити присутність «вулиці» (читай – народу) у владі, найдієвішим бачиться нова Конституція, з цілковито новими механізмами формування представницьких, виконавчих та законодавчих структур. Конституція, ухвалена, бажано, через всенародний референдум, – оскільки плебісцит сприятиме згуртуванню зацікавлених «маленьких» українців довкола тих чи інших положень Основного Закону, уможливить направду політичну структуризацію суспільства, а не віддасть її на поталу маніпуляціям і технологіям, як це було досі.
Ігор Гулик
О факторе улицы
Организаторов сепаратистских митингов вполне можно считать эпигонами Майдана. А поскольку всякое подражание - сомнительно, по крайней мере, с точки зрения чистоты эксперимента, то и не слишком людные собрания с триколорами или флагами Данецкай республики - лишь бледная тень того, что видели киевляне.
Эпигоны обычно абсолютизируют один штрих копируемого ними явления, то, что, по их мнению, является пригодным для использования с максимальным эффектом. Сторонники федерализации считают главной задачей собранной ими публики запугать киевскую «хунту», равно как и политических оппонентов - кандидатов на президентство. Перед группами дезориентированных и запуганных террором людей не поставлено ​​другой - творческой цели: они соревнуются, по крайней мере, судя по написанным не ними лозунгам, за статус кво, за сомнительную «стабильность», что ни день, то обозначенную тотальной экспансией «рашизма» на территорию суверенного государства. Поэтому такие, с позволения сказать, майданы выглядят не только сомнительно, но и дико.
Акцент запугивания - не лучший способ говорить с властью, которая, фактически, не нарушает основных гражданских прав, которая сейчас пытается втиснуть свои проблемы в рамки непутевых, но действующих законов, и единственным грехом которой является исправление мелких и важных конфликтов подковерно и медленно. Я скажу, возможно, категорично: если Яценюку, Турчинову и К удастся провести выборы, то это можно будет считать самым достойным и заслуживающим уважения результатом их "временности".
Между тем, нагнетание страхов зашло настолько далеко, что в соцсетях начали активно обсуждать возможность (!) торга с Киевом посредством взятых в заложники «миссионеров» ОБСЕ или фактического рэкета с последствиями киднеппинга в детских садах Славянска. Это - не фатально, по крайней мере для власти. Это, наоборот, порождает необратимые последствия для Пономарева и его банды. Как, впрочем, и для ее высоких покровителей. Инстинкт отцовства и материнства в украинцев развит хорошо.
Помимо того, столичный Майдан продемонстрировал Украины однозначную вещь - фактор улицы может быть более влиятельным, чем все три ветви власти вместе взятые. Думаю, среди многочисленных невыполненных задач Майдана существенной осталась та, что он не дал обществу своих, не навязанных извне, а найденных среди палаток и пикетов, лидеров. Но требовать от Майдана еще и этого - явно завышенная планка: лидеров никто не искал, приняли тех, кто был под рукой.
А жаль. Потому что после очередной многолюдной лихорадки в центре Киева обыватель, похоже, снова останется наедине с до боли знакомыми персонажами политической драмы. Возможно, несколько почистят партийные списки, сомнительно , что должным образом накажут причастных к кровавому произволу и бескровному тихому кабинетному террору... Но главные фигуранты не изменятся, и государство начнет рисковать перспективой очередных политических баталий, которые, в конце концов, снова выплеснутся на улице.
Собственно в этом заключается существенный недостаток новейшей отечественной истории - сепарация власти от своего источника - народа. Тасование правящей колоды - из властных кабинетов в оппозицию и наоборот, - замкнутый круг, который можно разорвать только инструментами зрелого гражданского общества. Ожидание чуда - того, что среди новой номенклатуры появится лидер, чистый от ее повадок и врожденных дефектов - наивно. Хотя бы из-за того, что персонажи этой категории узнают о потребностях граждан посредством вышколенных клерков со своими специфическими интересами.
Среди рычагов, которые могли бы обеспечить присутствие «улицы» (читай - народа) во власти, самым действенным видится новая Конституция, сабсолютно новыми механизмами формирования представительских, исполнительных и законодательных структур. Конституция, принятая, желательно, через всенародный референдум, - поскольку плебисцит поспособствует дальнейшему сплочению заинтересованных «маленьких» украинцев вокруг тех или иных положений Основного Закона, откроет путь для действительно политической структуризации общества, а не отдаст ее на растерзание манипуляциям и технологиям, как это было прежде.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments