Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Відповідальність і вибірковість

Originally posted by ihorhulyk at Відповідальність і вибірковість
vubory
Ілюстрація: vch-uman.in.ua

Після Великодніх свят в Україні опорядковують городи. Цьогоріч доведеться ще й міркувати, як дати лад політичній публіці, яка вже вишикувалася у чергу до президентського фотелю, розштовхуючи супротивників як не ліктями, то соціологічними показниками заздалегідь куплених рейтингів. «Дуті» цифри тішать самолюбство, дарма що вони навряд чи засвідчують справжню опінію того чи іншого діяча серед «народних мас». Бальзам на душу пошуковувачів булави проливається і тоді, коли їхні опоненти роблять неоковирні кроки, не надто виважені заяви або ж просто-таки дурниці, намагаючись сподобатися, мов дівка на виданні.
Такої самовпевненості чи то пак – визначеності, на жаль, не зауважено у мізках пересічних українців. Я не беру до уваги тих, хто давно махнув рукою на державу, сховавшись у нірку власного побуту, утікнувши у «внутрішню еміграцію». Міркую про тих, хто ще не втратив надії стати успішним у цій країні, і власним успіхом зробити її комфортною і придатною для нормального людського життя власним дітям. Про тих, хто, може, не так виразно, як Ж.-П. Сартр, та все ж міг би сказати: «Я завжди можу вибрати, та я мушу знати, що навіть тоді, коли нічого не вибираю, я, однак, все ж вибираю».
Розмаїті адепти так званого «громадянського суспільства» по-українськи (на жаль, і тут ми вдалися до винаходів ровера), просторікуючи про те, що нічого не буде доти, допоки «індивідуми» не об’єднаються у якусь міфічну спільноту, забувають про неодмінну передумову такого об'єднання – свободу волі «індивідів», помножену на незалежність кожного з них і, головне. – толерацію кожним з них думки свого, так би мовити, партнера. Жодного з цих складників «громадянського суспільства» по-справжньому в Україні годі шукати навіть зі свічкою серед білого дня. Даремно Вадим Трюхан, вважаючи, що громадянське суспільство нарешті стало суб'єктом врегулювання кризи, висловлює оптимізм. "Зараз ми маємо унікальний шанс, третій шанс, яким має скористатися Україна. Громадянське суспільство має не дозволити політикам піти на якісь тіньові домовленості, в результаті яких буде замінено лише декілька облич чи перетасовано декілька посад при владі, а системні зміни в країні не відбудуться".
Свобода волі обивателя, як це не сумно, досі обмежується порогом його «рідного жеку» або ж сільради, у яких виплодили стільки «регуляторних актів», що навіть найзачуханіший двірник на доручній йому «прибудинковій території» може будь-якої миті вказати на місце (точніше, послати куди подалі) професора. Незалежність – категорія, що її, перш за все, нині оцінюють фінансовими показниками, впирається у порожні гаманці її потенційних носіїв. Вміння слухати ближнього – то окрема бесіда, вислідом якої стане тицяння пальцем у збірний образ еліти, яка ніяк не знайде порозуміння навіть у своїх середовищах.
"Вони (влада - Авт.) не поспішатимуть ставати українцями, озираючись у різні боки, - пише Віктор Мороз. -І тут виникає питання: чи може настільки неуспішна держава, котра вчергове знаходиться на грані краху, сприяти подальшій самоідентифікації своїх громадян?! Питання риторичне. Але ж і влада тоді приречена.
...Щось цього разу дуже швидко наближається третій Майдан. Вам не здається?".
Та, гадаю, тут можна й не питати. Адже кожен (хіба лише взагалі викінчений асоціальний тип) є носієм бодай йоти відповідальності, – за родину, дітей, врешті, за себе. Якщо цю рису розвинути і застосувати у практиці стосунків з ширшим довкіллям, тоді є надія, що громадянське суспільство в Україні набуде притаманних йому рис, а не накинутих політтехнологами стереотипів та «правил». Тоді ж можна говорити про вибірковість, якщо бажаєте, – перебірливість громади, коли мова йтиме про тих, кому вона матиме намір віддати владні повноваження у цій, – спільній для нас, – країні.
Ігор Гулик
Ответственность и избирательность
После Пасхальных праздников в Украине работают на огородах. В этом году придется еще и рассуждать, как навести порядок среди политической публики, которая выстроилась в очередь к президентскому креслу, расталкивая противников как не локтями, то социологическими показателями заранее купленных рейтингов. «Дутые» цифры тешат самолюбие, хотя они вряд ли свидетельствуют о настоящем авторитете того или иного деятеля среди «народных масс». Бальзам на душу соискателей булавы проливается и тогда, когда их оппоненты делают неуклюжие шаги, не слишком взвешенные заявления или прямо-таки глупости, пытаясь понравиться, как девушка на выданье.
Такой же самоуверенности или же - определенности, к сожалению, не замечено в головах простых украинцев. Я не беру во внимание тех, кто давно махнул рукой на государство, спрятавшись в норку собственного быта, убежав во «внутреннюю эмиграцию». Думаю о тех, кто еще не потерял надежды стать успешным в этой стране, и собственным успехом сделать ее комфортной и пригодной для нормальной человеческой жизни собственным детям. О тех, кто, может, не так отчетливо, как Ж.-П. Сартр, но все же мог бы сказать: «Я всегда могу выбрать, но я должен знать, что даже тогда, когда ничего не выбираю, я, однако, все же выбираю».
Разнообразные адепты так называемого «гражданского общества» по-украински (к сожалению, и здесь мы прибегли к изобретению велосипеда), разглагольствуя о том, что ничего не будет до тех пор, пока « индивидуумы» не объединятся в какое-то мифическое сообщество, забывают о непременной предпосылке такого объединения - свободе воли «индивидов», умноженной на независимость каждого из них и, главное, - терпимость каждого из них к мысли своего, так сказать, партнера. Ни одной из этих составляющих «гражданского общества» по-настоящему в Украине не найти даже со свечой среди бела дня. Зря Вадим Трюхан, считая, что гражданское общество наконец превратилось в субъект урегулирования кризиса, высказывает оптимизм. "Сейчас мы имеем уникальний шанс, третий шанс, и этим должна воспользоваться Украина. Гражданское добщество должно не позволить политикам идти на какие-то закулисные договоренности, в результате которых заменят только несколько лиц или перетасуют несколько должностей во власти, а системные перемены в стране не пройдут".
Свобода воли обывателя, как это не печально, до сих пор ограничивается порогом его «родного жэка» или сельсовета, в которых родили столько «регуляторных актов», что даже дворник на порученной ему «придомовой территории» может в любой момент указать на место (точнее, послать куда подальше) профессору. Независимость - категория, которую, прежде всего, сейчас оценивают финансовыми показателями, - кончается в пустых кошельках ее потенциальных носителей. Умение слушать ближнего - это особый разговор, последствием которого станет указывание пальцем в собирательный образ элиты, которая никак не найдет понимания даже между собой.
"Они (власть - Авт.) не будут торопиться становиться украинцами, оглядываясь в разные стороны, - пишет Виктор Мороз. - И тут возникает вопрос: может ли настолько неуспешное государство, в который раз пребывающее на грани краха, содействовать дальнейшей самоидентификации своих граждан?! Вопрос риторический. То и власть тогда приговорена.
...Что-то в этот раз очень быстро приближается третий Майдан. Вам не кажется?".
Думаю, здесь можно и не спрашивать. Ведь каждый (разве что только вообще конченный асоциальный тип) является носителем хотя йоты ответственности - за семью, детей, наконец, за себя. Если это качество развить и применить в практике отношений с широким кругом людей, тогда есть надежда, что гражданское общество в Украине приобретет присущие ему черты, а не навязанные политтехнологами стереотипы и «правила». Тогда же можно говорить об избирательности, если хотите, - переборчивости общества, когда речь будет касаться тех, кому оно будет намерено отдать властные полномочия в этой, - общей для нас, - стране.
Игорь Гулык
Tags: колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments