Про захланність

Ілюстрація: proza.ru

У пошуках винуватців скрути найдалі, мабуть, дійшли американці: тамтешні фахівці вже пояснили динаміку економічних показників, розповіли людям про неприпустимість надмірного споживацтва, врешті сказали слово і про захланність певних типів, яка може спричинити крах господарки.
Трішки давніше офіційний представник Білого дому Роберт Гіббс, коментуючи справу мільярдера-фінансиста Аллена Стенфорда, якого звинувачено в шахрайських операціях на суму 8 мільярдів доларів, заявив, цитуємо: «Чи ця справа, чи попередні справи, свідками яких ми стали в останні місяці... Є ті, чия надмірна жадібність вкрала у мільйонів людей їх заощадження і створила ... економічну катастрофу ... у нашій країні».
Тобто першопричиною всіх людських бід є людська недосконалість, а не свідомі вчинки урядів, парламентів, президентів. Зрештою, на верхівці влади теж перебувають, далебі, не небожителі, а учорашні пересічні громадяни, з усіма вадами, побутовим негативом і не надто смиренним ставленням до ближніх.
Така собі «контрпропаганда» на випадок Occupy Wall Street-2. Це, звісно, облуда. «Несправедливість будь-де становить загрозу справедливості всюди. Ми потрапили у неминучі тенета взаємности, убралися в єдині шати долі, - визнав давно Мартін Лютер Кінг у «Листі з Бірмінгемської в’язниці» - Все, що прямо впливає на когось, опосередковано впливає на всіх. Ми вже ніколи не зможемо жити з вузькою, провінційною ідеєю «чужоземного підбурювача».
Якось на інтернет-ресурсі «Західної аналітичної групи» з’явився переклад чудової розмови журналіста Gazeta Wyborcza із архиєпископом Люблінським Юзефом Жицінським. Темою стало старе, як світ запитання про те, чи увійде багатий до Царства небесного? Але у сучасних інтерпретаціях відповіді знаного теолога та клірика вчувається лейтмотив заяви Роберта Гіббса про катастрофічність наслідків скнарості. Жицінський каже, що «Іуда це для мене проблема не так засліплення грошима, як втраченої ієрархії цінностей. Злом була не стільки його готовність взяти 30 срібляків, скільки бажання дії, яка повинна була, на його переконання, виявитися ефективнішою, ніж Ісус. Іуда – це феномен фальшивого бачення успіху. І я смію стверджувати, що в сучасній культурі найбільшою проблемою є власне манія успіху».
Тепер повернімося до речей ближчих, приземленіших. Відчувши на власній шкірі наслідки захланності тих, кого ми нещодавно із безоглядним пієтетом пропонували на вищі владні посади, чи не потурали ми самі їхній «готовності взяти 30 срібняків» перед вибором дії, яка мала б сприяти добробуту своїх виборців? Чи що інше, а не «найбільша проблема – манія успіху», штовхає сьогодні найзнаковіших осіб держави на кроки, які межують з нормальною людською логікою, які є апріорі шкідливими не тільки для сучасників, але й, що гірше, – для наступних поколінь?
У Штатах тепер знайшли поодинокого Аллена Стенфорда, який спробував привласнити 8 мільярдів. А скільки таких «стенфордів» в Україні. Та й цифра озвучена чиновником з Капітолію, мізер. Згадаймо, як у після Майдану у пресі з’явилися повідомлення про статки родини екс-президента, екс-генпрокурора etc. Світ не стоїть на місці. Тепер слід оперувати сумами вищого порядку…
Ігор Гулик
О жадности
В поисках виновников материальных неурядиц дальше всех, видимо, пошли американцы: тамошние специалисты уже объяснили динамику экономических показателей, рассказали людям о недопустимости чрезмерного потребительства, в конце сказали слово и о жадности определенных типов, которая может вызывать крах производства.
Немного раньше официальный представитель Белого дома Роберт Гиббс, комментируя дело миллиардера-финансиста Аллена Стэнфорда, который обвиняли в мошеннических операциях на сумму 8 миллиардов долларов, заявил, цитируем: «Это ли дело, или предыдущие дела, свидетелями которых мы стали в последние месяцы... Есть такие, чья чрезмерная жадность украла у миллионов людей их сбережения и создала... экономическую катастрофу... в нашей стране».
То есть первопричиной всех человеческих бед является... человеческое несовершенство, а не сознательные поступки правительств, парламентов, президентов. Но, на вершине власти тоже находятся, право, не небожители, а вчерашние простые граждане, со всеми недостатками, бытовым негативом и не слишком смиренным отношением к ближним.
Этакая «контрпропаганда» на случай Occupy Wall Street-2. Это, конечно, ложь. «Несправедливость где-либо представляет угрозу справедливости повсюду. Мы попали в неизбежные сети взаимности, одели одинаковые одежды судьбы, - признал давно Мартин Лютер Кинг в «Письме из Бирмингемской тюрьмы». - Все, что прямо влияет на кого-то, косвенно влияет на всех. Мы уже никогда не сможем жить с узкой, провинциальной идеей «чужеземного подстрекателя».
Как-то на интернет-ресурсе «Западной аналитической группы» появился перевод замечательного разговора журналиста Gazeta Wyborcza с архиепископом Люблинским Юзефом Жицинским. Темой стал старый, как мир вопрос о том, войдет ли богач в Царство небесное? Но в современных интерпретациях в ответах известного теолога и клирика слышится лейтмотив заявления Роберта Гиббса о катастрофичности последствий скупости. Жицинский говорит, что «Иуда это для меня проблема не так ослепления деньгами, как утрата иерархии ценностей. Злом была не столько его готовность принять 30 сребреников, сколько желание действия, которея должно было, по его убеждению, оказаться более эффективным, чем Иисус. Иуда - это феномен фальшивого видения успеха. И я смею утверждать, что в современной культуре наибольшей проблемой является собственно мания успеха».
Теперь вернемся к вещам близким, приземленным. Почувствовав на своей шкуре последствия алчности тех, кого мы недавно с безоглядным пиететом предлагали на высшие руководящие должности, подумаем, - не потакали ли мы сами их «готовности взять 30 сребреников» перед выбором действия, которая должна способствовать благосостояния своих избирателей? Или что-то другое, а не «самая большая проблема - мания успеха», толкает сегодня руководителей государства на шаги, которые граничат с нормальной человеческой логикой, которые априори суть вредными не только для современников, но и, - что хуже, - для следующих поколений?
В Штатах теперь нашли такого Аллена Стэнфорда, который попытался присвоить 8 мильярдов. А сколько таких «стэнфордов» в Украине? И цифра озвучена чиновником Капитолия, мизер. Вспомним, как в после Майдана в прессе появились сообщения о состоянии семьях экс-президента, экс-генпрокурора etc. Мир не стоит на месте. Теперь следует оперировать суммами высшего порядка...
Игорь Гулык