Від G-8 до G-2

Ілюстрація: iinsider.biz

Висліди нинішньої української кризи дадуться взнаки не тільки на економічних показниках і падінні життєвого рівня. Схоже, слід очікувати глобальних змін, серед них і перегляду поліполярного погляду на світ. Йдеться про ідею «нової біполярності», домінанту двох супердержав G-2, висловлену відомим політологом, екс-радником президента США з питань національної безпеки, радником Барака Обами Збіґнєвом Бжезинскі.
Якось, років так із шість тому, під час виступу з нагоди 30-ліття встановлення дипломатичних стосунків між Вашингтоном та Пекіном, його думка про можливий альянс для переділу світу була, як кажуть, червоною ниткою урочистостей. Однак, не варто думати, що проголошена «Збіґом» «ювілейна» концепція призначена лише для свята. Ще у відомій «Великій шахівниці» він пропонував союз двох держав – США і Китаю – за модель світопорядку у ХХІ столітті. Тоді до нього мало хто прислухався, ба більше – сприйняли таку ідею як екстравагантний вибрик науково-фантастичної уяви.
Однак тепер, схоже, що Збіґ пропонував реальні речі, причому такі, які можуть суттєво пособити Америці. Учорашні союзники, на жаль, не надаються до такої місії: G-7 не змогла перетворитися на повноцінну G-8, бо демократичний потенціал Росії американські мрійники явно переоцінили; європейські союзники Вашингтона все частіше загострюють інтерес на власних проблемах, їх більше цікавить континентальна безпека, ніж участь у доволі сумнівних починаннях Америки на кшталт Афганістану чи Іраку. Про стримування Росії у європейській та американській візіях можна писати окремо й багато, але Крим дає втямливе розуміння саме позиції Євроунії, яка, вочевидь, відрізняється від штатівської.
А от з Пекіном Вашингтонові є про що поговорити. І не тільки (не стільки!) про дотримання прав людини: Америка завжди вибачала такого штибу грішки своїм щирим союзникам. Йдеться, перш за все, про амбіції Великого Китаю, потребу «життєвого простору», яку можна втамувати за рахунок не вельми прихильних до Америки країн. А Бжезінскі ще у «Великій шахівниці» не рекомендує американським адміністраторам чинити перешкоди для розширення китайської зони впливу у Євразії, на Тайвані, в Середній Азії на Далекому Сході та в Сибіру. Зрозуміло, Америці спідручніше загрібати жар чужими руками. Тим паче, що їх, цих рук, мільярди…
Тому Бжезінскі пропонує об'єднати зусилля в урегулюванні кризи на Близькому Сході, разом розв'язати іранську та північнокорейську ядерні проблеми, мирити Індію та пакистан, скровувати під егідою ООН спільні контингенти у «проблемні країни» (той же Ірак та Афганістан).
Отож, цілком ймовірно, що Ніколай Бєрдяєв передбачив G-2: «Після послаблення і розпаду Європи та Росії царюватиме китаїзм та американізм, дві сили, які можуть знайти точки дотику».
Ігор Гулик
От G-8 до G-2
Последствия нынешнего украинского кризиса отразятся не только на экономических показателях и падении жизненного уровня. Похоже, следует ожидать глобальных изменений, среди них и пересмотра полиполярного взгляда на мир. Речь идет об идее «новой биполярности», доминанту двух супердержав G-2, высказанную известным политологом, экс-советником президента США по вопросам национальной безопасности, советником Барака Обамы Збигневом Бжезински.
Как-то, лет эдак шесть назад, во время выступления по случаю 30-летия установления дипломатических отношений между Вашингтоном и Пекином, его мнение о возможном альянсе для передела мира было, как говорят, красной нитью торжеств. Однако, не стоит думать, что провозглашенная Збигом «юбилейная» концепция была предназначена только для праздника. Еще в известной «Большой шахматной доске» он предлагал союз двух государств - США и Китая - как модель миропорядка в XXI веке. Тогда к нему мало кто прислушивался, более того - восприняли такую ​​идею как экстравагантную выходку научно-фантастической воображения.
Однако теперь, похоже, что Збиг предлагал реальные вещи, причем такие, которые могут существенно пособить Америке. Вчерашние союзники, к сожалению, не подходят для такой миссии: G-7 не смогла превратиться в полноценную G-8 , потому что демократический потенциал России американские мечтатели явно переоценили; европейские союзники Вашингтона все чаще обостряют интерес на собственных проблемах, их больше интересует континентальная безопасность, чем участие в довольно сомнительных начинаниях Америки вроде Афганистана или Ирака. О сдерживании России в европейском и американском видениях можно писать отдельно и много, но Крым дает вполне отчетливое понимание именно позиции Евроунии, которая, очевидно, отличается от штатовской.
А вот с Пекином Вашингтону есть о чем поговорить. И не только (и не столько!) о соблюдении прав человека. Америка всегда прощала такого рода грешки своим искренним союзникам. Речь идет, прежде всего, об амбициях Большого Китая, потребность «жизненного пространства», которую можно утолить за счет не очень приверженных Америки стран. А Бжезинский еще в «Великой шахматной доске» не рекомендует американским администраторам создавать препятствия для расширения китайской зоны влияния в Евразии, на Тайване, в Средней Азии, на Дальнем Востоке и в Сибири. Понятно, Америке сподручнее загребать жар чужими руками. Тем более, что их, этих рук, миллиарды...
Поэтому Бжезинский предлагает объединить усилия в урегулировании кризиса на Ближнем Востоке, вместе решить иранскую и северокорейскую ядерные проблемы, мирить Индию и Пакистан, направлять под эгидой ООН совместные контингенты в «проблемные страны» (тот же Ирак и Афганистан), разрубить украинский узел.
Поэтому, вполне вероятно, что Николай Бердяев предсказал G-2: «После ослабления и распада Европы и России царствовать китаизм и американизм, две силы, которые могут найти точки соприкосновения».
Игорь Гулык