Творчий алкоголь

Алкоголь творчості.

Є книжки, попри котрі неможливо пройти просто. Без емоцій.

Щось у дизайні палітурки, оформлення обкладинки, слово в назві, форма, запах, вага, закохуєшся у цей набір чорних символів і передчуваєш радість знайомства.

Як вино. Чи добрий коньяк.

Іздрик – чиста і добре дистильована горілка. Її хочеться вже і зараз, і чим побільше. Передчуття сп”яніння настає, щойно береш в руки книжку.

Гострий алкоголь – це завжди емоція. Вибух.

Юрко Винничук – він не такий. Вистояний і легкий. До м”яса. На все дивиться трохи збоку, як Бордо 1976 року народження. Такий, як Шевчук, Вінграновський, Неокласики, Тичина, стриманий і багатий смаком.

Велика кількість гуцульських настоянок – на будь який лад і настрій: Франко – джінджура, Стефаник – м”ята і чебрець, Стус – перець та золотий корінь, вірші Жадана – горіхівка. Добре для мозку і корисно для шлунку.

Окремо – жіноча література. Про це краще знають гуцулки, що вони там кладуть у ту горілку. Але кожного разу – відкриття і передчування радості.

Хоча, може і приспати, або печія, як від Матіос.

Михайло Бриних – ірландське віскі, Бондар – бурбон. Ірену Карпу, як і Пєлєвіна, дочитати не можу до кінця. Напевне – монастирський лікер на травах.

АНтонич та АНдрухович – велична пара. Несподіваний голубий лікер Кюрасао, від якого може бути алергія. Напухнуть губи, або неможливо заснути спокійно. Прийдеться брати пляшку Іздрика і йти до друзів попускатися – випускати вир емоцій. Іздрик – найпрактичніший з усієї алкогольної родини.

ЛуГоСад – джин. Із дуже довгим післясмаком ялівцю. Пропала грамота – чорнило у під”їзді і „мене принесли під ранок”.

Останнє чудове сухе Мартіні – Еріка Вітер. „... не можу говорити, бо слухає ікра”.

Несу цей букет зі собою, як і улюблену музику, і п”янію.

Дуже приємно говорити про речі, які любиш. Висмаковуєш кожну, розкладаєш на складові частинки смаку, кожна має ім”я, про них можна розказати, і вони від цього не зникнуть.

Абсент – Генрі Міллєр і Бенедикт Єрофєєв. Чистий і не розбавлений. Хоча, все одно. Можна цю грімучу суміш спирту і полину розбавляти, як хочеш. Менше її не стане.

Ром – Ромен Гарі і, думаю, я.

Добралися до музикантів. Кожна імпровізація від серця, як перший, чи останній раз, є чистим напоєм. Коктейлі – це штампи. Вони повторюються і завжди прогнозовані. Чарлі Паркер – скоч. Майлс Девіс – їх два. Перший, коли ще вчився – бурбон, потім, коли вчителі повмирали від передозування емоцій – уже коктейль. Джин, м”ята, лайм, лід.

Джеймс Браун – шампанське з пляшки. Без посередників, і бульбашки з носа.

Оркестр Сан Ра – Медок. Винарні барона Ротшильда і початок минулого століття. Найдорожче. Як і Колтрейн.

Елла Фіцджеральд – солодке мартіні з оливкою. Біллі Холідей – сухе мартіні з горілкою. Петер Брьоцман – чистий харчовий спирт. Свобода джазу.

Френк Сінатра, Боб Дарін, Робі Вільямс – граппа, чи чача. Виноградна горілка подвійної перегонки.

У Львові є чудове витримане чорнило – Юрій Яремчук. Надзвичайний саксофоніст зі всіма смаками винограду, афин, гілок смородини. Не коктейль – чистий шедевр.

Повільно і стисло про вічність – Ярко Хомик. Медична настійка глоду 70 обертів Коли його запитали,як він рахує ритм своєї музики, відповів – на раз. На раз!