Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Де закінчується світ?

Originally posted by ihorhulyk at Де закінчується світ?
1660369_634998603213951_1140971172_n
Ілюстрація: doneckforum.com

У тихому Угорско-Градіще на берегах Морави є про що згадувати з 1968-го. Місцевий гарнізон тодішньої чехо-словацької армії відмовився скласти зброю перед об’єднаними силами Варшавського пакту, які вдерлися до країни, аби покласти край соціалізмові «з людським обличчям». Та історія завершилася трагічно, як, зрештою, багато випадків спротиву російським інвазіям…
Угорско-Градіще до болю нагадує Львів. Правда, у мініатюрі. Тут є своя площа Ринок, навіть дві, оскільки мешканці сіл, які 750 (!) років тому утворили твердиню на південних берегах Моравської Руші, хотіли зберегти свою «ідентичність», бодай маючи два окремішних торговиська, дві «зони комфорту». І скансен є, йому, далебі, не тягатися з нашим Шевченківським гаєм, та все ж… І затишні кнайпи, і бруківка під ногами...
Про Україну в Градіще говорять рідше, – може, тому, що далеко, а, може, щоб зайве не ворушити щойно вщухле вогнище спогадів про 68-й. Єдине, що сказав мені Міхал з місцевої газети: «Тоді Москва мала союзників, нині вона самотня…».
Я киваю йому у відповідь, бо не може розраховувати на підтримку країна, лідер якої нахабно заявляє, що «на Європі і Сполучених Штатах світ ще не закінчується».
Я не знаю, де закінчується світ для Путіна і його кремлівських бонз, однак, я чітко знаю, що для мене, для пересічних українців, чехів, німців (перелік можна продовжувати до безконечності) він вписаний у тихі, провінційні містечка, у квартали мегаполісу, у сільську провінцію… Кожен з нас, у душі володіючи всесвітом, мусить чогось триматися, потребує певної зони комфорту, аби той гігантський обшир не знищив наше єство своєю вагою та різноликістю, своїми викликами, своїми грандіозними радощами чи глобальною бідою.
Старий світ, зрештою, є мозаїкою індивідуальних «зон комфорту», і, мабуть, саме вони є неодмінною ознакою європейськості. У Градіщах чи Брюсселі шоковані, либонь, не стільки самим фактом агресії в Україну, як телевізійною картинкою, на якій європейці у себе під боком побачили сучасних кочовиків-вандалів. Для таких справді не існує меж світу, вони руйнують все, що, на їхню думку, є притаманним цивілізації. Вони вбивають не ворогів, а «інших», кидають у вогонь те, що не належить до їхнього побуту, звичок, симпатій.
А Львів що, не пам’ятає «освободітєлєй» 39-го, походів офіцерських «жон» до театру у нічних кошулях, кольоровий гуталін як «масло» для закуски очманілих месій?
Європа, яка роками переконувала себе, що росіяни – теж європейці, нарешті втямила, що її надії були марними. «Водка і сєльодка», «много водкі і много крові», і край… Ось на чому закінчується нинішній російський світ.
Ігор Гулик
Где заканчивается мир?
В тихом Угорско-Градище на берегах Моравы есть о чем вспоминать с 1968-го. Местный гарнизон тогдашней чехо-словацкой армии отказался сложить оружие перед объединенными силами Варшавского пакта, которые ворвались в страну, чтобы положить конец социализму «с человеческим лицом». Но история завершилась трагически, как, впрочем, много случаев сопротивления российским инвазиям...
Угорско-Градище до боли напоминает Львов. Правда, в миниатюре. Здесь есть своя площадь Рынок, даже две, поскольку жители двух сел, которые 750 (почти, как и Львов) лет назад возвели крепость на южных берегах Моравской Руши, желали сохранить свою «идентичность», хотя бы имея два отдельных базара, две «зоны комфорта». И скансен есть, ему, конечно, не тягаться с нашим Шевченковским гаем, но все же... И уютные кнайпочки, и мостовая под ногами...
Об Украине в Градище говорят реже, - может, потому, что относительно далеко, а, может, чтобы лишний раз не шевелить угаслое пепелище воспоминаний о 68-м. Единственное, что сказал мне Михал из местной газеты: « Тогда Москва имела союзников, сейчас она сама...».
Я киваю ему в ответ, потому что не может рассчитывать на поддержку страна, лидер которой нагло заявляет, что «на Европе и Соединенных Штатах мир еще не заканчивается».
Я не знаю, где кончается мир для Путина и его кремлевских бонз, однако, я четко знаю, что для меня, для обычных украинцев, чехов, немцев (список можно продолжать до бесконечности) он вписан в тихие, провинциальные городки, в кварталы мегаполиса, в сельскую провинцию... Каждый из нас, в душе обладая вселенной, должен чего-то держаться, требует определенной зоны комфорта, чтобы этот гигантский простор не погубил наше естество своим грузом и разнообразием, своими вызовами, своими грандиозными радостями или глобальной бедой.
Старый свет, между прочем, является мозаикой индивидуальных «зон комфорта», и, пожалуй, именно они являются непременным признаком европейскости. В Градище или Брюсселе шокированы, наверно, не столько самим фактом агрессии в Украину, как телевизионной картинкой, на которой европейцы у себя под боком увидели современных кочевников-вандалов. Для таких действительно не существует границ мира, они разрушают все, что, по их мнению, присуще цивилизации. Они убивают не врага, а «других», бросают в огонь то, что не вписывается в их быт, привычки, симпатии.
А Львов разве не помнит «освободителей» 39-го, походов офицерских «жен» в театр в чужих ночных сорочках, цветной гуталин как «масло» для закуски ошалевших "мессий"?
Европа, которая годами убеждала себя, что русские - тоже европейцы, наконец поняла, что ее надежды были напрасными. «Водка и селедка», «много водки и много крови», и все... Вот на чем заканчивается нынешний русский мир.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments