Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Згадуючи Чорновола

Originally posted by ihorhulyk at Згадуючи Чорновола
4c57b9e189_107084
Ілюстрація: tsn.ua

Мені видається, що українські політики із жахом очікують чергової річниці смерті В’ячеслава Чорновола. Не тому, що, зазвичай, у ці дні активізуються пошуки винних у трагедії на шосе, а тому, що, хочеш не хочеш, але мусиш терпіти згадки про „зеківського генерала”, а також навіть підсвідомі порівняння його постаті з фігурками тих, хто фактично перейняв його тестамент.
Не у моїй звичці слізно констатувати здрібніння (якщо не звиродніння!) національних провідників. Діагноз тут, радше, зовсім невтішний – важко зараз приміряти до будь-кого з чинних політиків цей неймовірно патетичний ранжир „національного провідника”. Але справді порівняння з Чорноволом небезпечні, оскільки наочно, матеріально (попри свою віртуальність) демонструють деградацію нашої правлячої касти.
Міркую собі, що дуже багато нинішніх політиків зросло, завдяки присутності в історії Чорновола, але вони всі чомусь забули того, хто власне спричинився до їхніх доль. Забули не в сенсі банальних виявів пам’яті – квіти до пам’ятника, спомини знічев’я, – а в сенсі того, на що розраховував Чорновіл, довірившись їм, сподіваючись на них...
Хтось каже про те, що Україна на тому фатальному шосе втратила разом з В’ячеславом Чорноволом свою перспективу. Хтось вдається до не надто коректних порівнянь з Гавелом. Некоректних хоча б тому, що Гавел мав справу з консолідованою нацією і не менш однодумною елітою. Хвиля антикомунізму і суверенної перспективи поєднала тоді чеських правих і лівих. Надто різним був і світоглядний досвід цих двох, без сумніву, великих провідників: Гавел – витончений естет, – у літературі й, як не дивно, політиці; Чорновіл – реаліст до крайнощів, естет думки, але не дії, бо чи могла бути креативною дія в умовах всеукраїнського ГУЛагу? Чорноволів реалізм, як на мене, дивним чином поєднується з його фаталізмом. Романтика глухого кута поєднана з його вірою у безсумнівність самостійної України; однак застереження, викарбуване на його пам’ятнику в столиці; „... щоб не довелося плакати, втративши її”, додає цій вишуканій суміші віри і непоступливості дрібку трагізму.
Я міг би пригадати тут про „друзів”, які, власне кажучи, й спричинилися до цього усвідомленого Чорноволом відкриття, але тут слід зупинитися: чомусь убили його, а їм доля дарувала лише імітувати „патріотизм” по-чорноволівськи”. А імітація – погана ознака політиків, вона годиться лише для сцени, для екрана, але аж ніяк для влади чи боротьби за неї. Тому й маємо зараз симулякри демократії, провідництва, любові до Батьківщини, якщо бажаєте, симулякри влади. І це, далебі, не „лихо з розуму”.
Згадуючи Чорновола, маємо сказати собі одну річ. 15 років тому, березневої ночі всю Україну кинули під КамАЗ, і вона досі не оклигала від жорстокого удару.
Ігор Гулик
Вспоминая Чорновола
Мне кажется, что украинские политики с ужасом ожидают очередной годовщины смерти Вячеслава Чорновила. Не потому, что, как правило, в эти дни активизируются поиски виновных в трагедии на шоссе, а потому, что, хочешь не хочешь, но должен терпеть упоминания о "зековском генерале", и даже подсознательные сравнения его личности с фигурками тех, кто фактически перенял его тестамент.
Не в моей привычке слезно констатировать измельчание (если не вырождение!) национальных лидеров. Диагноз здесь, скорее, совсем неутешительный - трудно сейчас примерить к любому из действующих политиков этот невероятно патетический ранжир "национального лидера". Но действительно сравнение с Чорновилом опасны, поскольку наглядно, материально (несмотря на свою виртуальность) демонстрируют деградацию нашей правящей касты.
Думаю себе, что очень много нынешних политиков выросло, благодаря присутствию в истории Чорновила, но они все почему-то забыли того, кто собственно привел к такому повороту ихних судеб. Забыли не в смысле банальных проявлений памяти - цветы к памятнику, воспоминания от нечего делать, - а в смысле того, на что рассчитывал Чорновил, доверившись им, надеясь на них...
Кто-то говорит о том, что Украина на том роковом шоссе потеряла вместе с Вячеславом Чорновилом свою перспективу. Кто-то прибегает к не слишком корректным сравнений с Гавелом. Некорректных хотя бы потому, что Гавел имел дело с консолидированной нацией и не менее единодушной элитой. Волна антикоммунизма и суверенной перспективы соединила тогда чешских правых и левых. Слишком разным был и мировоззренческий опыт этих двух, без сомнения, великих лидеров: Гавел - изящный эстет, - в литературе и, как ни странно, политике; Чорновил - реалист до крайности, эстет мысли, но не действия, потому сто могла ли быть креативной практика в условиях всеукраинского ГУЛАГа? Реализм Чорновила, на мой взгляд, странным образом сочетается с его фатализмом. Романтика тупика соединенная с его верой в несомненность самостоятельной Украины, однако с оговоркой, высеченной на его памятнике в столице, "... чтобы не пришлось плакать, потеряв ее", придает этой изысканной смеси веры и неуступчивости щепотку трагизма.
Я мог бы вспомнить здесь о "друзьях", которые, собственно говоря, и привели к этому осознанному Чорновилом открытию, но здесь следует остановиться: почему то убили его, а им судьба дарила только имитировать "патриотизм по-чорновиловски". А имитация - плохая черта политиков, она годится только для сцены, для экрана, но отнюдь не для власти или борьбы за нее. Поэтому и имеем сейчас симулякры демократии, тени руководителей, эрзац любви к Родине, если хотите, карикатуру власти. И это, право, не "горе от ума".
Вспоминая Чорновила, мы должны сказать себе одну вещь. 15 лет назад мартовской ночью всю Украину бросили под КамАЗ, и она до сих пор не оправилась от жестокого удара.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments