Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Чому перемогла «українська весна»?

Originally posted by ihorhulyk at Чому перемогла «українська весна»?
9179b
Ілюстрація: yakiev.com

На тлі істерик довкола «здачі» Криму питання, винесене у заголовок цього коментаря видається дещо дикуватим. Яка там перемога – навіть не капітуляція, позаяк капітуляція – це свідомий акт, визнання того, що використано усі шляхи до спротиву, але не втрачено гідності.
Ось власне довкола гідності і йтиметься далі. Я цілковито переконаний, що українці виграли у цій дещо макабричній грі, гідно вийшли із ситуації, яка, поставши перед іншим народом, перекреслила б його подальші перспективи надовго. Адже фактично ми пережили три в одному – революцію, війну і прірву економічного колапсу. Пережили і живемо далі, ба більше – у форматі іншої країни, іншої геополітичної ситуації, коли знаємо чітко орієнтир майбутнього руху і ще чіткіше усвідомлюємо, хто нам найзапекліше заважатиме на цьому шляху.
Про революцію. Україна й українці повалили диктатора, причому в умовах, коли політична еліта фактично погоджувалася на його президентство і ладна була йти на будь-який копроміс, аби тільки не забруднити своїх «білих» рукавичок та позірної імпозантності «демократів». Тому в нашому випадку оця наша спільна, колективна перемога цілком заслуговує на те, аби мати мільйони «батьків».
Про війну. Так, у нас анексували Крим. Зробили це через «референдум», який, власне кажучи, є «рефератом», скомпільованим із мюнхенських, сілезьких, абхазьких заготовок. У політиці Путіна геть відсутній елемент творчості, лише компіляції, нафталінові лекала і... старі граблі. Я не хочу розлого зупинятися на наслідках «творів», з яких Кремль списував кримський сценарій, але всім очевидно, що вони будуть такими ж катастрофічними, як і експерименти його попередника.
Внутрішньоукраїнським наслідком Криму стала небачена досі і, здавалося б, недосяжна консолідація українців. Фактично за лічені місяці революції та воєнної авантюри ми перестрибнули кількасот літ, які окремі народи збавили на своє формування як політичних націй. Війна, як це не дивно, тільки додала сил і нових сенсів незакінченій революції – ті, хто затято, голіруч боронив кримські залоги від окупанта, пережив приниження та моральне знущання з боку загарбників і байдужість та безпорадність власних політиків та воєнначальників, увільються у лави найпереконаніших революціонерів. І, вочевидь, стануть не тільки цеглинками у фундаменті нового нашого війська, але й ефективним запобіжником для розмаїтих авантюристів та конформістів серед політичного класу держави. Олег Покальчук окреслив цей варіант у своєму чудовому есе «Привид хунти», і його, як на мене, мав би вивчити «на зубок» і нинішній головнокомандувач, і міністр оборони, й інші, причетні до цієї справи. Аби відтак не скаржитися на обставини...
На тлі революційно-воєнної лихоманки ми втратили з поля зору головний конструктив останніх днів – підписання угоди про асоціацію з ЄС. Мені можуть заперечити – мовляв, підписали частково... Я не наводитиму тут загальновідомих аргументів про цілісність документа, який, у принципі, нереально розірвати на окремі розділи чи титли. Я лише хотів би запитати скептиків таку річ: ми забули з якої вимоги розпочинався Майдан. Ми загубили серед шалу подій і бід, дези і страшної правди те, що у нього було чітке визначення – ЄВРОМайдан? Ми справді потерпаємо від склерозу, коли будь-яка навіть дріб’язкова подія затуманює нам рефлексії визначальні? Якщо так, то нагадаю злість, зневіру, забуте почуття меншовартості і бажання діяти після вільнюського краху.
Ось такими є головні аргументи на користь думки про перемогу «української весни». Цих аргументів не забере і не перекреслить ніхто. Жереб було кинуто у листопаді, і він – на нашу користь. Ми досягли того, чого прагнули. Сторінку перегорнуто. Тепер час на новий розділ: там буде купа проблем нової країни – вибори провідництва, євроремонт усієї системи, і, звісно, Крим. Той, хто вважає його втраченим, гадаю, жорстоко помиляється. «Українська весна» надовго, і навряд чи вона зупиниться на Перекопі. Ба більше, - я чомусь переконаний, що вона невдовзі дістанеться і сусідів на півночі.
Ігор Гулик
Почему победила «украинская весна»?
На фоне истерик вокруг «сдачи» Крыма вопрос, вынесенный в заголовок этого комментария представляется несколько диковатым. Какая там победа - даже не капитуляция, поскольку капитуляция - это сознательный акт, признание того, что использованы все пути к сопротивлению, но не потеряно достоинство.
Вот собственно вокруг достоинства и пойдет речь дальше. Я полностью убежден, что украинцы выиграли в этой несколько странной игре, достойно вышли из ситуации, которая, представ она перед другим народом, перечеркнула бы его дальнейшие перспективы надолго. Ведь фактически мы пережили три в одном - революцию, войну и пропасть экономического коллапса. Пережили и живем дальше, более того - в формате другой страны, другой геополитической ситуации, когда знаем четко ориентир будущего движения и еще четче осознаем, кто намерен нам ожесточенно мешать на этом пути.
О революции. Украина и украинцы свергли диктатора, причем в условиях, когда политическая элита фактически соглашалась на его президентство и готова была идти на любой копромисс, лишь бы не испачкать своих «белых» перчаток и кажущейся импозантности «демократов». Поэтому в нашем случае эта наша общая, коллективная победа вполне заслуживает того, чтобы иметь миллионы «отцов».
О войне. Да, у нас аннексировали Крым. Сделали это через «референдум», который, по существу, является «рефератом», компиляцией мюнхенских, силезских, абхазских заготовок. В политике Путина напрочь отсутствует элемент творчества, лишь плагиат, нафталиновые лекала и... старые грабли. Я не хочу пространно останавливаться на последствиях «произведений», из которых в Кремле списывали крымский сценарий, но всем очевидно, что они будут такими же катастрофическими, как и эксперименты его предшественника.
Внутриукраинским следствием Крыма стала невиданная доселе и, казалось бы, недостижимая консолидация украинцев. Фактически за считанные месяцы революции и военной авантюры мы перепрыгнули несколько лет, которые отдельные народы убили бы на свое формирование как политических наций. Война, как это ни странно, только прибавила сил и новых смыслов незаконченной революции - те, кто упорно, голыми руками защищал крымские гарнизоны от оккупанта, пережил унижение и моральное издевательство со стороны захватчиков и безразличие и беспомощность собственных политиков и военачальников, пополнят ряды наиболее убежденных революционеров. И, очевидно, станут не только кирпичиками в фундаменте нового войска, но и эффективным предохранителем для разнообразных авантюристов и конформистов среди политического класса страны. Олег Покальчук очертил этот вариант в своем замечательном эссе «Призрак хунты», и его, по-моему, должны изучить «на зубок» и нынешний главнокомандующий, и министр обороны, и другие, причастные к этому делу. Чтобы затем не жаловаться на обстоятельства...
На фоне революционно-военной лихорадки мы потеряли из виду главный конструктив последних дней - подписание соглашения об ассоциации с ЕС. Мне могут возразить - мол, подписали частично... Я не буду приводить здесь общеизвестных аргументов о целостности документа, который, в принципе, невозможно разорвать на отдельные разделы или титлы. Я только хотел бы спросить скептиков такую ​​вещь: мы забыли с какого требования начинался Майдан? Мы потеряли среди безумия событий и бед, дезы и страшной правды то, что у него было четкое определение - ЕВРОМайдан? Мы действительно страдаем от склероза, когда любое, даже пустяковое событие затуманивает нам рефлексии определяющие? Если так, то напомню: злость, уныние, забытое чувство неполноценности и желание действовать после вильнюсского краха.
Таковы главные аргументы в пользу мнения о победе «украинской весны». Эти доводы не заберет и не перечеркнет никто. Жребий был брошен в ноябре, и он - в нашу пользу. Мы достигли того, чего хотели. Страница перевернута. Теперь время на новый раздел: там будет куча проблем новой страны - выборы руководителей, евроремонт всей системы, и, конечно, Крым. Тот, кто считает его потерянным, думаю, жестоко ошибается. «Украинская весна» надолго, и вряд ли она остановится на Перекопе. Более того, - я почему-то убежден, что она вскоре придет и к соседям на севере.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments