Путін і порожнеча

Originally posted by ihorhulyk at Путін і порожнеча
1
Ілюстрація: Олег Танський

Мабуть, Орвелл мав би назвати свій роман-утопію, змістивши часові рамки рівно на 30 років. Останні перли публічної риторики Путіна, який, як здавалося на початку «української катавасії», зумів переконати себе у єдиноправильності власних висновків, - так ось, теперішні його філіппіки радше скидаються на борсання шизофреніка між двома реальностями. Причому, одну з них він і надалі вважає аксіоматичною, з іншою змушений погоджуватися, як з фатумом, який безжально нищить першу.
Орвелл написав колись, що «суспільство можна вважати тоталітарним, коли всі його структури стають разюче штучними, тобто коли правлячий клас втратив своє призначення, однак чіпляється за владу силою чи шахрайством». У нинішній ерефії правлячий клас справді позбувся своєї основної функції – керувати державою, він перебрав на себе невдячну роль адвоката тієї системи, яку витворив сам же. Він може покладатися на такі ж симулякри – еліту, підписи якої бачимо під скандальним листом із переліком сумнівних прізвищ, на симулякр армії без знаків ідентифікації, по суті – банди розбійників, на ерзац економічної могутності, яка, власне, валиться одразу ж після спроби анексувати сусідські території, на купку таких же шизоїдних типів, які, однак, вже сьогодні гарячково шукають шляхів для порятунку від міжнародного осуду, а цілком ймовірно – й реального суду.
Сила, як бачимо, не завжди є помічною у ситуаціях, схожих з українською. Шахрайство ж лаштує його адептам такі несподівані пастки, що, мабуть, уміючи прорахувати наслідки, вони б уникали їх десятою дорогою. Чого варта теза про певну незаконність виходу України зі складу СРСР! Хіба не ставить вона під сумнів легітимність РФ як суб’єкта міжнародних реалій, хіба не кидає тінь підозри у «несправжності» на самого ВВП?
Картярське шулерство із «майстрами культури» відгукнулося набагато креативнішою ідеєю справжніх харизматиків, не фальшивих володарів дум, і ось уже над імперською РФ – цією територією духовного терору і середньовіччя - витає ідея Конгресу інтелігенції «Проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму». Я переконаний, що власне цей проект визначатиме позицію не тільки його ініціаторів, але й більшості росіян, які що не день, то втямливіше розумітимуть безвідповідальний авантюризм імперських амбіцій Путіна. Мав рацію Моріс Жолі, стверджуючи, що “мовчання народу — лише покірність переможеного, позбавленого права скаржитися. Почекайте, ось він прокинеться. Ви створили теорію насильства, і ви з упевненістю можете розраховувати, шо народ засвоїть її. За першої ж зручної нагоди він разірве свої пута. Він порве їх, щойно випаде найменший привід, і силою поверне собі те, що силою ж від нього забрали".
Щодо України. Розрахунок Путіна базувався на хибному припущенні, що тамтешні аборигени досі живуть ностальгійними ілюзіями про повернення до СРСР. Він – цей «стратег», загубився у часі щонайменше років на десять. Я не кажу вже про молоде покоління українців, яке плутає Леніна із Ленноном, я навіть про тих, хто здобував освіту в умовах «розвинутого соціалізму», пройшов безпросвітність 90-х, спробував на власній шкірі «директорію» Кучми, популізм «помаранчевих» і бандитизм Януковича. Коли авторитетні видання писали про Майдан як про народження нації, вони, безсумнівно, мали на те підстави. Проте, як на мене, набагато важливішим стали пологи громадянина. Саме того, хто, заблокований зараз ордою окупантів, самовідддано, рвучи нерви, тримає українські залоги в Криму, не зрадивши присяги. Того, хто врешті-решт насмілився запитати у маршрутці про, мабуть, думане-передумане: «Так що ж це виходить, я двадцять літ справно платив податки, а вони пішли не на військо, а на генеральські дачі». Того громадянина, який не ховається за чужі спини, і вимагає від політиків не помилятися у формуванні нового керівництва.
Путін сподівався на «населення» (хіба не про захист саме російськомовного населення йшлося?), а матиме справу з громадянами, які знаходять спільну мову, коли йдеться про загрозу спільній батьківщині. Він не володіє арсеналом ні боротьби з ними, ні нейтралізації таких опонентів. Його слова зависають у порожнечі. Ця порожнеча відбиває його аргументи зневажливим і глузливим відлунням. Його страшна, на перший погляд, мілітарна потуга стає армією бездушних і безмозглих олов’яних солдатиків проти тих, хто усвідомив себе (по праву) господарем власних доль.
Ігор Гулик
Путин и пустота
Видимо, Оруэлл должен назвать свой роман-утопию, сместив временные рамки ровно на 30 лет. Последние перлы публичной риторики Путина, который, как казалось в начале «украинской катавасии», сумел убедить себя в единоправильности собственных выводов, - так вот, нынешние его филиппики скорее напоминают метания шизофреника между двумя реальностями. Причем, одну из них он продолжает считать аксиоматической, с другой вынужден соглашаться, как с фатумом, безжалостно уничтожающим первую.
Оруэлл написал когда-то, что «общество можно считать тоталитарным, когда все его структуры становятся поразительно искусственными, т.е. когда правящий класс утратил свое назначение, однако цепляется за власть силой или мошенничеством». В нынешней эрэфии правящий класс действительно лишился своей основной функции - управлять государством, он взял на себя неблагодарную роль адвоката системы, созданной им же. Он может полагаться на такие же симулякры - элиту, подписи которой видим под скандальным письмом с перечнем сомнительных фамилий, на симулякр армии без знаков идентификации, по сути - банды разбойников, на эрзац экономической мощи, которая, собственно, рушится сразу же после попытки аннексировать соседские территории, на кучку таких же шизоидных типов, которые, однако, уже сегодня лихорадочно ищут пути для спасения от международного осуждения, а вполне вероятно - и реального суда.
Сила, как видим, не всегда решающая в ситуациях, схожих с украинской. Мошенничество же выстраивает его адептам такие неожиданные ловушки, что, видимо, умея просчитать последствия, они бы избегали их десятой дорогой. Чего стоит тезис об определенной незаконности выхода Украины из состава СССР! Разве не ставит он под сомнение легитимность РФ как субъекта международных реалий, разве не бросает тень подозрения в «ненастоящести» на самого ВВП?
Карточная нечистоплотность с «мастерами культуры» откликнулась гораздо более креативной идеей настоящих харизматиков, не лживых властителей дум, и вот уже над имперской РФ - этой территорией духовного террора и средневековья - витает идея Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма». Я убежден, что именно этот проект будет определять позицию не только его инициаторов, но и большинства россиян, которые что ни день, то ощутимее будут испытывать последствия безответственного авантюризма имперских амбиций Путина. Прав Морис Жоли, утверждая, что "молчание народа - лишь покорность побежденного, лишенного права жаловаться. Подождите, вот он проснется. Вы создали теорию насилия, и вы с уверенностью можете рассчитывать, что народ усвоит ее. При первой же удобной возможности он разобьет свои оковы. Он порвет их, как только представится малейший повод, и силой вернет себе то, что силой же от него отняли".
Относительно Украины. Расчет Путина базировался на ложном предположении, что тамошние аборигены до сих пор живут ностальгическими иллюзиями о возвращении в СССР. Он - этот «стратег», потерялся во времени как минимум лет на десять. Я не говорю уже о молодом поколении украинцев, которое путает Ленина с Ленноном, я даже о тех, кто получал образование в условиях «развитого социализма», прошел беспросветность 90-х, испробовал на собственной шкуре «директорию» Кучмы, популизм «оранжевых» и бандитизм Януковича. Когда авторитетные издания писали о Майдане как о рождении нации, они, несомненно, имели на то основания. Однако, на мой взгляд, гораздо важнее было рождение гражданина. Именно того, кто, заблокированный сейчас ордой оккупантов, самоотверженно, на срыве нервов, держит украинские гарнизоны в Крыму, не изменив присяге. Того, кто в конце концов осмелился спросить в маршрутке о, пожалуй, думаном-передуманом: «Так что же это получается, я двадцать лет исправно платил налоги, а они пошли не в армию, а на генеральские дачи!». Того гражданина, который не прячется за чужие спины, и требует от политиков не ошибаться в формировании нового руководства.
Путин надеялся на «население» (разве не о защите именно русскоязычного населения шла речь?), а вышло иметь дело с гражданами, которые находят общий язык, когда речь идет об угрозе общей родине. Он не обладает арсеналом ни борьбы с ними, ни нейтрализации таких оппонентов. Его слова повисают в пустоте. Эта пустота отражает его аргументы пренебрежительным и насмешливым эхом. Его страшная, на первый взгляд, военная мощь становится армией бездушных и безмозглых оловянных солдатиков против тех, кто осознал себя (по праву) хозяином собственных судеб.
Игорь Гулык
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
А Вы до сих пор считаете решающим фактором колличество дивизий. Тогда это не ко мне вопрос
Ну, понятно. Правая сотня русскоязычных с возгласами "Беркут" убила свободовца. Киселев тихо плачет:)
Да я и не сомневался, что МИД России:) А вот что сообщают сами участники. Небось в Донецке им лучше знать? К тому же, в свое время МИД гитлеровской Германии тоже сообщало о захвате поляками немецкой радиостанции на Вестерплятте:)
http://www.youtube.com/watch?v=FB5Wc_xmj_U
http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/14/7018716/
Я бы на Вашем месте не спешил хоронить другого. Позаботьтесь о себе:) Если что, поможем
Спасибо Вам за внимание к моему журналу:) Успеха!