Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Крим як ментальна революція

Originally posted by ihorhulyk at Крим як ментальна революція
Роздуми терплячого дилетанта

140305075053_australia_protest_640x360_rtrs_nocredit
Ілюстрація: bbc.co.uk

Я, звісно, не Ілларіонов і не Гриценко. Тобто – не істерична «кассандра», пророцтва якої написані у Генштабі Збройних сил РФ ще 2008 року на випадок війни з Грузією; і, далебі, не професійний вояк, екс-міністр оборони, який набагато ліпше розбирається у розмаїтих стратегіях, маневрах і взагалі – на зброї.
Я – журналіст, а у ширшому сенсі пересічний громадянин, який, як і мільйони земляків, нині не відходить від монітора, вловлюючи кожен порух інформаційного простору, сповненого повідомленнями про війну. Це лише на початку «кримської кампанії» здавалося, що ми втонемо у цій зливі негативу, що вже й зараз слід хапатися за вила чи щось спідручніше і бігти до військкомату з вимогою негайно потрапити на передову. Зараз ми вже звикли, і дещо по-іншому ставимося до цієї «дивної війни».
По-іншому, - значить зріліше і відповідальніше. Тобто я особисто окреслюю цей безпрецедентний трафунок як перший приклад воєн майбутнього, доля яких вирішуватиметься не на полях битв, не цистернами пролитої крові, а відтак – після перемоги чи поразки – тисячами калік на наших вулицях. Це війна, перш за все, нервів, і Путін може скільки завгодно брязкати зброєю, нагромаджувати поблизу наших кордонів скільки завгодно дивізій, танків, літаків і ракет. Мілітарна потуга тут – всього-навсього купа заліза, такі собі «понти» божевільного олігофрена, який дорвався до влади, але, на жаль, не доріс до усвідомлення нових часів.
Я розумію весь розпач мешканців Криму, яким досі сяк-так комфортно жилося на півострові, не зважаючи на байдужість київської влади. Розумію також безвихідь кримських татар, у мізках яких тепер домінує думка, що Аллах покарав їхній народ фатумом вічного вигнанця. Розумію відчай українських залог, які, зціпивши зуби, тримають оборону – кожен на своєму острівці цього «проклятого архіпелагу», який уже фактично перетворився на острів Крим, бо на Перекопі отаборилися окупанти.
Розуміючи це, поділяючи їхні біди, все ж мушу сказати, що вони не даремні. Ці люди демонструють неймовірну витримку і волю, ще раз доводячи Путіну і його ошалілій кліці, що зброя і сила – ніщо. Що світ живе вже іншими вимірами, іншими цінностями, в інших площинах. І те, що ми зараз спостерігаємо у Криму, це фактично логічне продовження великого стояння на столичному Майдані. Бо там, у принципі теж розходилося не в Януковичеві, а – за великим рахунком – у Путіні, цьому унаоченому втіленні занафталіненого совка, системи, яка досі тримає за ноги народи, що рвуться до нових горизонтів.
Варто тільки глянути, на кого розраховує кремлівський карлик у затіяній ним вселенській грі. Янукович, Гоблін, Константінов, тітушки з російських наці, - одне слово, рафінований криміналітет і на так звану «еліту», яка годувалася і годується з кримінального общака, який благозвучно іменують державним бюджетом Російської Федерації. Але ще ніколи за кількатисячолітню історію людства носії кримінальної свідомості і бандитських «понятій» не складали більшість. Інакше б по-іншому мостилися б шляхи цивілізації, тому що ці покидьки взагалі б перерізали одне одному горлянки.
Тому я не вірю, що все завершиться апокаліпсисом. Я вірю в те, що найближчим часом не заговорять гармати, а небавом, зовсім скоро агресор стане тим, ким він є насправді – нікчемним блазнем, об якого не захоче бруднити руки його ж багатостраждальний народ-переможець. І це моє переконання не базується на давньому китайському принципі: "Якщо достатньо довго сидіти на березі річки, то рано чи пізно повз пропливатиме труп твого ворога". Бо хіба колосальна нервова напруга, витримка, воля мають щось спільного із медитацією над тихою водою?
Ігор Гулик
Крым как ментальная революция
Размышления терпеливого дилетанта
Я, конечно, не Илларионов и не Гриценко. То есть - не истерическая «кассандра», пророчества которой написаны в Генштабе Вооруженных сил РФ еще в 2008 году на случай войны с Грузией; и, увы, не профессиональный военный, экс-министр обороны, который намного лучше разбирается в разнообразных стратегиях, маневрах и вообще - на оружии.
Я - журналист, а в более широком смысле - обыкновенный гражданин, который, как и миллионы земляков, сейчас не отходит от монитора, улавливая каждое движение информационного пространства, переполненого сообщениями о войне. Это только в начале «крымской кампании» казалось, что мы утонет в этом ливне негатива, что уже и сейчас следует хвататься за вилы или что-то сподручнее, и бежать в военкомат с требованием немедленно попасть на передовую. Сейчас мы уже привыкли, и несколько по-другому относимся к этой «странной войне».
По-другому, - значит зрело и ответственно. То есть я лично очерчиваю этот беспрецедентный случай как первый пример войн будущего, судьба которых будет решаться не на полях битв и не цистернами пролитой крови, а следовательно - после победы или поражения - тысячами калек на наших улицах. Это война, прежде всего, нервов, и Путин может сколько угодно бряцать оружием, сосредотачивать вблизи наших границ сколько угодно дивизий, танков, самолетов и ракет. Военная мощь здесь - всего лишь груда железа, такие себе «понты» сумасшедшего олигофрена, дорвавшегося до власти, но, к сожалению, не доросшего до осознания новых времен.
Я понимаю все отчаяние жителей Крыма, которым до сих пор довольно комфортно жилось на полуострове, несмотря на безразличие киевской власти. Понимаю также положение крымских татар, в сознании которых теперь доминирует мнение, что Аллах наказал их народ роком вечного изгнанника. Понимаю отчаяние украинских гарнизонов, которые, стиснув зубы, держат оборону - каждый на своем островке этого «проклятого архипелага», который уже фактически превратился в остров Крым, потому что на Перекопе обустраиваются оккупанты.
Понимая это, разделяя их беды, все же должен сказать, что они не напрасны. Эти люди демонстрируют невероятную выдержку и волю, еще раз доказывая Путину и его ошалелой клике, что оружие и сила - ничто. Что мир живет уже в других измерениях, другими ценностями, в других плоскостях. И то, что мы сейчас наблюдаем в Крыму, это фактически логическое продолжение великого стояния на киевском Майдане. Там, в принципе, тоже речь шла не о Януковиче, а - по большому счету - о Путине, этом наглядном воплощении занафталиненого совка, адской системы, до сих пор держащей за ноги народы, которые рвутся к новым горизонтам.
Стоит только взглянуть, на кого рассчитывает кремлевский карлик в затеянной им вселенской игре. Янукович, "Гоблин", Константинов, титушки из российских наци, - словом, рафинированный криминалитет и так называемуя «элита», кормящаяся их уголовного общака, благозвучно названного государственным бюджетом Российской Федерации. Но еще никогда за многотысячелетняю историю человечества носители уголовного сознания и бандитских «понятий» не были в большинстве. Иначе бы по-другому сложились пути цивилизации, потому что эти подонки перерезали бы друг другу глотки.
Поэтому я не верю, что все завершится апокалипсисом. Я верю в то, что в ближайшее время не заговорят пушки, а скоро, совсем скоро агрессор станет тем, кем он является на самом деле - ничтожным шутом, о которого не захочет пачкать руки его же многострадальный народ-победитель. И это мое убеждение не базируется на древнем китайском принципе: "Если достаточно долго сидеть на берегу реки, то рано или поздно мимо проплывет труп твоего врага". Разве колоссальное нервное напряжение, выдержка, воля имеют что-то общее с медитацией над тихой водой?
Игорь Гулык
Tags: Крым, Мнение, форсмажор
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments