Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Мережевий компот

Originally posted by ihorhulyk at Мережевий компот
Про ідеологічні основи російської інвазії у Крим
_e2oGwtMpQA
Ілюстрація: facebook

Російська політика мчить все далі в галюцинацію,
у жах без будь-якого зв'язку з реальністю,
де ляльки говорять з голограмами, і всі переконані,
що хто-хто, а вони - справжні.
Пітер Померанцев
Коли з Москви починають лунати чергові зойки про утиски прав російськомовних на теренах колишнього Радянського Союзу, то вони, зазвичай, вже не сприймаються спільнотою незалежних країн як щось неординарне. Радше, міркують у Прибалтиці чи в Україні, у Кремлі чергова «криза жанру», а тому, аби заповнити паузу, там вдаються до перевіреного тематичного арсеналу.
Утім, за позірними провокативними і часто доволі неохайними спробами нагадати світові про свою «велич» і «впливовість», інтелектуальні кола Росії невтомно працюють над креативними проектами збереження чи бодай виправдання імперських впливів. Серед них – і так звана «Русская доктрина» (Серґієвский проект), який намагаються запропонувати не тільки «титульній нації» у самій «ерефії», але й численній діаспорі.
У доволі об’ємному тексті знаходимо, зокрема, доволі екзотичне визначення майбутнього наднаціонального утвору, конструкція якого й запропонована «Русской доктриной». Це – «мережева імперія», за зразком, як пишуть автори проекту, давніх православних іноків, починаючи зі Сєрґія Радонєжкого, які, власне, й були «піонерами російськості» на неймовірних обширах Сибіру, Півночі, Далекого Сходу, аж до Аляски. Нині, коли минуло ледь не півтисячоліття, проектанти «мережевої імперії» вирішили за потрібне актуалізувати цей принцип, спираючись, зокрема, на осередки РПЦ за кордоном, а також на острівці діаспори, яка суттєво зросла, у тому числі, завдяки бездарній політиці найвищих патронів «Русской доктрины».
Мушу зауважити, що замість стрункої і ексклюзивної моделі, Сєргієвскій проект є такою собі мережевою мішаниною кількох основоположних принципів, які, далебі, вже знаходили собі застосування за інших умов та інших часів. Їх відлуння можна подибати й сьогодні, – але цей факт, мабуть, свідчить не стільки на користь «РД», як акцентує на її епігонстві і вторинності.
«Мережевою імперією» демократії намагалася свого часу бути Америка, правда, оскільки завданням Вашингтона було просування стилю життя, а вже відтак власне лобізм державних інтересів, то осередками цієї «імперії» первинно були різноманітні гуманітарні місії, допомогові організації, фонди та неурядові структури. Вони утворювали (і донині успішно це здійснюють) потужне лобі у владних структурах, відтак, відчувши, що критична маса прихильників ідеї нагромаджена, пробували здобути владу. Ясна річ, руками своїх симпатиків чи репрезентантів.
Методом «мережі» успішно послуговується й імперія «Аль-Каїди», але вона, радше, відповідь на експансію США, інструмент спротиву чужим ідеям, світогляду і світосприйняттю. Численні медресе та духовні центри ісламу, вибудовані у контексті новітнього «великого переселення народів», є приблизними орієнтирами і російському православ’ю, недвозначно окресленими у «Русской доктрине». Зрештою, якщо вже бути відвертим, то і мета Сєргієвского проекта не надто відрізняється від мети ісламських фундаменталістів, – означити «червоними прапорцями», де сфера впливу «американського», а де має інтерес Москва.
Еклектичність «Русской доктрины» і в інших фундаментальних підходах – зокрема, пронафталіненою радянщиною несе від макабричного поняття «наднаціональної нації», якою, на думку авторів, є «рассіянє». Невтілений в СРСР прожект «совєтскаго народа» тепер знадобився і новій Росії.
…Але парадокс полягає у тому, що Москва ніколи не була імперією у класичному розумінні цього слова. Причин чимало, мабуть, найголовніша – у невігластві, а від нього – й жорстокості тамтешніх тоталітарних режимів. Імперії (зокрема, Римська чи Британська) були втіленням принципу універсальності – тобто якої-не-якої, але толерації культур, вірувань чи життєустрою звойованих народів. Римлянин був римлянином, і годі уявити, що якогось варвара намагалися долучити до сонму «великого римського народу». Більше того, колишні метрополії активно послуговувалися досвідом «менших братів», а не робили з власного «уставу» обов’язковий документ для «чужих монастирів».
Судячи з останніх подій в Криму, Москва йде у світ не тільки зі своїм «уставом», але й зі своїм монастирем.
Сетевой компот
Об идеологических основах российской инвазии в Крым
Российская политика уносится все дальше в галлюцинацию,
в кошмар без всякой привязки к реальности,
где куклы говорят с голограммами, и все убеждены,
что уж они-то - настоящие.

Питер Померанцев
Когда из Москвы начинают звучать очередные вопли о притеснениях прав русскоязычных на территории бывшего Советского Союза, то они, как правило, уже не воспринимаются сообществом независимых стран как нечто неординарное. Скорее, рассуждают в Прибалтике или в Украине, в Кремле очередной «кризис жанра», и поэтому, чтобы заполнить паузу, там прибегают к проверенному тематическому арсеналу.
Впрочем, при внешней провокационности и часто довольно неопрятности попыток напомнить миру о своем «величии» и «влиятельности», интеллектуальные круги России неутомимо работают над креативными проектами сохранения или хотя оправдание имперских влияний. Среди них - и так называемая «Русская доктрина» (Сергиевский проект), который пытаются предложить не только «титульной нации» в самой «эрэфии», но и многочисленной диаспоре.
В довольно объемном тексте находим, в частности, довольно экзотическое определения будущего наднационального образования, конструкция которого и предложена «Русской доктриной». Это - «сетевая империя», по образцу, как пишут авторы проекта, древних православных иноков, начиная с Сергия Радонежкого, которые, собственно, и были «пионерами русскости» на невероятных просторах Сибири, Севера, Дальнего Востока, вплоть до Аляски. Сейчас, когда прошло чуть ли не полтысячелетия, проектанты «сетевой империи» решили нужным актуализировать этот принцип, опираясь, в частности, на ячейки РПЦ за рубежом, а также на островках диаспоры, которая существенно увеличилась, в том числе, благодаря бездарной политике высоких патронов «русской доктрины».
Должен заметить, что вместо стройной и эксклюзивной модели, Сергиевский проект является банальной сетевой смесью нескольких основополагающих принципов, которые, пожалуй, уже находили себе применение в других условиях и других временах. Их эхо можно услышать и сегодня, - но этот факт, пожалуй, свидетельствует не столько в пользу «РД», как подчеркивает ее эпигонство и вторичность.
«Сетевой империей» демократии пыталась в свое время быть Америка, правда, поскольку задачей Вашингтона было продвижение стиля жизни, а уж потом собственно лоббизм государственных интересов, то ячейками этой «империи» первично были разнообразные гуманитарные миссии, благотворительные организации, фонды и неправительственные структуры. Они образовывали (и по сей день успешно это осуществляют) мощное лобби во властных структурах, потом, почувствовав, что критическая масса сторонников идеи накопленна, пробовали заполучить власть. Конечно, руками поклонников или репрезентантов.
Методом «сети» успешно пользуется и империя «Аль-Каиды», но она, скорее, представляет ответ на экспансию США, инструмент сопротивления чужим идеям, мировоззрению и мировосприятию. Многочисленные медресе и духовные центры ислама, выстроенные в контексте нового «великого переселения народов», являются приблизительными ориентирами и русскому православию, недвусмысленно очерченными в «Русской доктрине». Наконец, если уж быть откровенным, то и цель Сергиевского проекта не слишком отличается от цели исламских фундаменталистов, - обозначить «красными флажками» , где сфера влияния «американцев», а где имеет интерес Москва.
Эклектичность «Русской доктрины» и в других фундаментальных подходах - в частности, пронафталиненой советчиной несет от макабрического понятия «наднациональной нации», которой, по мнению авторов, является «россияне». Невоплощенный в СССР прожект «советского народа» теперь понадобился и "новой" России.
...Но парадокс заключается в том, что Москва никогда не была империей в классическом понимании этого слова. Причин много, пожалуй, самая главная - в невежестве, а посему - и жестокости местных тоталитарных режимов. Империи (в частности, Римская или Британская) были воплощением принципа универсальности - т.е. какой-ни какой, но толерации культур, верований или жизнеустройства завоеванных народов. Римлянин был римлянином, и невозможно представить, что какого-то варвара пытались приобщить к сонму «великого римского народа». Более того, бывшие метрополии активно пользовались опытом «меньших братьев», а не делали из собственного «устава» обязательный документ для «чужих монастырей».
Судя по последним событиям в Крыму, Москва идет в мир не только со своим «уставом», но и со своим монастырем.
Игорь Гулык
Tags: Мнение
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments