Gregory Lubystok (craft7907) wrote in ua,
Gregory Lubystok
craft7907
ua

Як цього разу не втратити нашу Революцію Гідності.

Оригинал взят у craft7907 в Як цього разу не втратити нашу Революцію Гідності.
Епіграф: "Є в революції початок, немає в революції кінця".


НАМ потрібне суспільство, яке буде комфортним для НАШОГО проживання. Для проживання нас, наших близьких і друзів, наших дітей і онуків. МИ -- це прості люди цієї країни. Незалежно від політичних поглядів, мови, національності.
Можемо довго говорити про розбудову держави, про реформи і політичний процес, але наша історія демонструє, що саме АКТИВНЕ громадське життя є локомотивом розвитку суспільства нашої країни. Тому сподівання на "державотворців" і полтиків в теперішніх умовах є "більше ніж злочином, це буде помилкою". Цього разу, на відміну від 2005 року, ми просто не можемо її собі дозволити. Потрібно сказати прямо: суспільство, громадське життя (в широкому сенсі цього слова), вступило у пряму конкуренцію з політичним класом України. І тут неважливо чи політики належать до "нових" чи "бувших". Всі вони для нас однакові.
Події останніх днів, і перша реакція наших політиків на ті можливості, що відкрилися для них завдяки тим, хто стояв на Майдані, де-які їхні вчинки викликають занепокоєння. Але вселяє надію у те, що цього разу загрозу використання політиками результатів революції, активна частина громадянства розгледіла на самих ранніх етапах встановлення "нового режиму".

Сьогодні вже можна оглянути перші результати Майдану, але до того, що ми хочемо отримати, ще дуже далеко. Лише наші активні дії і тиск на тих, хто НАМ заважає, можуть призвести до того, що ми отримаємо той результат, який НАС задовільнить. Як саме це зробити? Які саме дії потрібно вчинити? Навряд чи хтось достеменно зараз знає. Треба думати. Всім нам разом.

Ми розуміємо, що на сьогоднішній день в наших руках є єдиний і дуже дієвий інструмент -- Майдан. І ВОНИ це також розуміють. Але також потрібно зрозуміти, що Майдан в тому вигляді в якому він є зараз, в умовах "нового режиму" є морально застарілим. Наше суспільство не може собі дозволити розкоші тримати у мобілізованому стані найкативніших членів суспільства довгий час. Врешті-решт це призведе до виродження самого Майдану. Але і без нашого тиску і нашого ж конролю політичний клас залишити не можна.

Потрібно перевести Майдан у віртуальний і перманентний режим. Слід зробити так, щоб всі ланки і комірки нашого суспільства повсякденно працювали на нас. Ми повинні бути готові мобілізуватися у будь-який час і у будь-якому місці для досягнення наших цілей. Цілей значних і зовсім маленьких. Найактивніші і найсвідоміші члени без будь-яких вказівок повинні самі визначати порядок денний громадського життя. І тут ми переходимо до того, що нам потрібно творити нашу власну еліту. Еліту не забронзовілу і самовдоволену, а еліту динамічну, члені якої розуміючи високу конкуренцію, постійно проходять ротацію і стають нашим авангардом. Визначаючи порядок денний розвитку, як суспільства вцілому, так і окремих галузей життя, вчиняючи тиск на політиків, можновладців, чиновників всіх рівнів і регіонів, наголошуючи на проблемах, що є в нашому житті, постійно їх висвітлюючи, пропонуючи шляхи їх подолання, поширючи їх серед всіх верств, така еліта допоможе униктнути помилки 2005 року. Завдяки "щепленню Майданом", завдяки активному використанню новітніх технологій для контролю, висвітлення нашої мобілізації будь де і будь коли, завдяки наші взаємодопомозі і самоорганізацї, ми не втратимо результат нашої Революції Гідності.

Тому ще раз ми повинні сказати самі собі: ініціатива, творчий підхід і взаємодопомога врятують нас від помилки-2005.

Сьогодні студенти "Богомолця" показали чудовий приклад: у своєму виші вони завдяки активним діям намагаються вирішити свою власну проблему, яка для інших членів суспільства видалася б сьогодні не такою вже і значною, але дуже значущою для саме цих студентів і всіх освітян взагалі. Тільки так, діючи на мікрорівні і макрорівні ми отримаємо ту країну яка буде комфортною для нас.

Окрім освітян, такі приклади вже показали НАШЕ "Громадське телебачення", НАШІ медики як на передовій, так і у лікарнях по всій країні, НАШІ пастирі душ різних конфесій, НАШІ юристи і НАШІ представники по всьому світу. Врешті-решт в нас вже є і НАШІ бойові загони, яки діючи активно показали, що навіть Главковерх з усіма його ресурсами не захоче чекати десятої ранку наступного дня і змушений буде залишити свої зручні пеньочки для вранішніх пробіжок. А ще таких прикладів й надалі можуть показати інші члени суспільства у своїх галузях, багато з яких непомітно, але щодня виконують свою роботу на відмінно: Доній, Вакарчук, Скрипка і їхні однодумці нехай продовжують завдавати динаміку нашій культурі; "Дзеркало Тижня", Центр Разумкова і Карасьов з компанією розтлумачують нам, де ж нас хочуть на...ти і хто саме; Москаль -- чому наші окремі генерали побожно дивляться через кордон; Таня Чорновіл і "Українська Правда" -- хто ще страждає на несмак і жлобство "золотих батонів". І таких для нас корисних -- мільйони. А коже з нас нехай стане хоч дещицею корисним для інших. І кожен з нас може хоч на де-який час зайняти місце у авангарді такого нашого нового Майдану.

Для досягнення цієї мети нам слід відкинути усіх наших політичних кумирів (бо вони трішки пригальмовані і познякові, і за нами не встигають) і вважати свої політичні погляди найправильнішими (до сраки, якщо в нас буде єдина державна мова, якщо нас тупо ніхто не захоче почути). Єдиний критерій доцільних дій -- поширення інформації, створення конкуренції і альтернатив, які стануть відомі найширшому колу громадян, і повна самовіддача іншим.

Якщо треба, ми повинні з усім цинізмом використовувати конкуренцію серед політичного класу у власних інтересах. Серед представників "старого режиму" ми повинні використовувати найактивніших і найдинамічних у наших інтерсах у боротьбі з представниками "нового режиму". Звісно після того, як конкретні "старі" пройдуть люстрацію і доведуть, що не порушували законів перед НАМИ. Адже не будемо себе обманювати, "нові" для нас зараз є найбільшою загрозою.

Якщо треба, ми повинні сказати, що перебування у "Качанівському санаторії" призвело до морального застарівання його відвідувачів і, нажаль, але "відпочивальники" цього санаторію вже нам не потрібні. Ми й так для них вже багато зробили. І обійдемося без їхніх гарантій. Бо чути цвірінькання горобців вже цієї весни не через загратовану кватирку є для них і так великим благом. Було б корисним і поцікавтися чому у тому ж "санаторії" не прибавилося відвідувачів, яким би ми залюбки носили б передачі, а заодно і послухали б про які їхні теревені з попередніми "відпочиваючими" вони нам розказали б за ці передачі, що ми їх принесли б.

Неодмінно треба, поцікавитися, а що ж з конституційним процесом, який де-хто зобов"язався перед поважними європейцями закінчити не пізніше вересня цього року? І в нас знайдуться свої кваліфіковані тлумачі того, що там буде написано. Головне, що якщо нам там щось не сподобається -- воно не повинно потрапити в останню редакцію, яку в умовах нинішнього дефіциту легітимності "нового" режиму, краще б винести на референдум. А МИ САМІ вже вирішимо, чи влашьує та конституція нас.

Лише НАШІ активні дії РАЗОМ і КОЖЕН ДЕНЬ не дадуть нам повторити помилки-2005 і не програти Революцію Гідності. І створити Нову Україну для НАС САМИХ, яка й є нашою спільною метою.

П.С. Будь-хто, особливо з НАС, може використовувати цей текст вцілому чи частково на власний розсуд, особливо якщо це буде на користь іншим НАМ.

Tags: Мнение, Украина, Україна, колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments