ФОТОПОГЛЯД. Хрещений Майданом

-01-

Субота, ранок, Стела Незалежности. Розшукуємо потрібну нам капличку. Питаємося у дядьок, що чатують на вході до однієї з сотень. Дивляться підозріло і не те, щоб ніц не кажуть, але явно чогось недоговорюють. Даю додаткову вводну: «Де хрестини відбуваються?». «Тут», – все так же недовірливо признаються вартові. Але пропускати не поспішають, мовляв, там і так народу багато, журналісти, зара виганяти будемо. Ага, значить, в яблучко. Показую «корочку», перекидаємося парою слів, дядьки добрішають і проводять до непомітного з загальної стежки намету.

Хрестини сьогодні були, можна сказати, в чомусь знакові. По-перше, хрестили онука diana_ledi, а це вам не хухри-мухри. Це вже внутрішній герой Майдану: поки одні на сцені калякають, Діана справу робить. Багато справ. По-друге, хрестив малого Тимофія славнозвісний отець Георгій. Ага, той самий.


-02-

Пробралися в намет. Темно, тісно, народу багато. Відбувається таїнство, на якому особисто я відчуваю себе не те щоб геть некликаним, але випадковим гостем. Власне, на те воно і таїнство.


-03-


-04-

Малий серйозний і терплячий. Дивиться, що ото мама навісила на нього і тепер сама ж і тішиться.


-05-


-06-

Як потім розповість Аня, мати малюка, хрестити дитину вони з чоловіком збиралися давненько, але все ніяк, як то кажуть, руки не доходили. Події на Грушевського ті «недохідливі» руки дещо прискорили: вирішили хрестити на Майдані. Бо ж концентрація народної сили, духу там таке, що гріх не охрестити дитинча в такому місці сили (ну, це вже моє порівняння). Батьки сподіваються, що частка оцієї народної незгинности, порядности, волі передасться і малому.


-07-

Готуємося зустрічати новохрещеного на вулиці. sotnyk затято папарацить, я роздивляюся прикладну (дуже прикладну) народну творчіть.


-08-

Особливо мені про Бабая сподобалося. І правда ж: не дай-бо прийде!


-09-

Бійці Другої сотні вишикувалися привітати малого. Хоча куди більше «пробило», нмд, його батька Олексія. На його щасливу й розчулену мармизу лишень гляньте:).


-10-

Малий же, спостерігаючи за тим, що відбувається, і протягуючи руки незнайомим йому бармалеям, усім своїм виглядом як би натякає: «Ташозанах! Що ж за день такий, га?». Слів таких він, звісно ж, ще не знає, але відповідні думки вже з’являються.


-11-

А взагалі Тімофей молодець: тримався, мов той цвях. Боєць!


-12-

Найцікавіше в молодих гарненьких журналістках для чоловічого організьму, що росте, – це, звісно ж, мікрофон.


-13-

Куми. Фото на пам’ять.


-14-

Потім було невеличке чаювання, по дорозі на яке до о. Георгія причепилися чи то єговісти, чи ще хтось подібний з метою «поговорити про бога». Дуже образилися, що він їх сектантами обізвав. «Що, отче, ледь не перехрестили вас у свою віру?» -- сміючись, наздогнали ми його. По ходу, проповідникам дуже пощастило, що о. Георгій був у доброму гуморі і без бойового кадила. А то б було їм в ім’я і Отця, і Сина, і Святого духа. Амінь.
А тим часом під сценою шанували афганців: сьогодні – 25 років з дня виводу радянських військ з Афганістану.


-15-

Ще сьогодні на Майдані було весілля – на жаль, зняти вже не зміг, бо віддав камеру на добру справу. Ну, і пропустив епічне побоїще від головного «киянина» Вані Проценко, котрий, як з’ясувилося, сьогодні нарешті домігся того, щоб комусь з його людей розбили голови. Тепер Ваня точно премію отримає, не дарма стільки часу тужився.

Біле.