ua_redaktor (ua_redaktor) wrote in ua,
ua_redaktor
ua_redaktor
ua

"Давай відро!"[або] Будні та свята горілчаного заводу [інтерв'ю]

Originally posted by 3axapko at "Давай відро!" [або] Будні та свята горілчаного заводу [інтерв'ю]
91560727

Мій друг працював на горілчаному заводі.
Він (!!!) не п'є взагалі! Уявляєте як то?
Робив колись з ним інтерв'ю для "Країни".

Але се "режисерська версія", розширена.
_________________________________________________________________________________________

Пити на заводі не можна взагалі. Це ж виробництво. Є техніка безпеки. Є відповідальність. Існує система штрафів. Але за розпиття одразу звільняють. Все одно люди вмудряються не те, що пити, а квасити. В моєму цеху скільки питущих, скільки і непитущих.

Коли мене приймали на роботу то я проходив співбесіду у самого директора. Зараз же беруть таких, що я не знаю де таких можна взяти. Підприємство велике, працювати важко. Тому й, мабуть, набирають зараз всіх охочих.

В мене знайомий в Росії теж на горілчаному працює. То дивується: «Як то у вас не дозволяють пити?». В них там на завод черга у відділі кадрів.


П’ють найбільше в нічні зміни. В денні начальство, ризик. Найчастіше п’ють на початку зміни. Потім під обід. А поки йти додому воно зазвичай вже вихмелюється.

Облік ведуть за акцизними марками. Етикетку можна загубити, чи викинути, а акцизку навіть три рази перервану складаєш і здаєш у брак, бо це гроші. Якщо ж рахувати пляшку, то на лінії іде бій. Там розбилась, там брак.

Охорона в структуру підприємства не входить. Це приватна фірма. Вони на таких бухарях можуть заробити і премію.

Часто охорона робить «рейд на виробництво». Приходять і кожному дають дихати в трубку. Трубки це теж річ непевна. Людина може взагалі не пити, а просто надихатись спиртом. Раз було, що взагалі непитущого чоловіка показало п’яним просто після м’ятної цукерки. Буває залізеш з головою в машину і так надихаєшся, що аж хилитає.

На виході охоронці ще нікого п’яним не ловили. То жувачками то цукерками, то спреями всі маскуються. Я з собою ношу спрей, то наприкінці зміни хлопці вже підходять. На довго спрею не хватає. Інколи просто прибігають і питають: «Є якась печенька?». Це вже значить, шо випив.

Раз охорона ловила і на вході. Десь чоловік погуляв і приїхав на роботу. Якщо раніше тебе просто завертали п’яного, то зараз там пропускна система за картками. Вони бачать і мовчать. Пробив пропуск – ти вже на роботі. От тут вони вже його і взяли.

Найчастіше горілку беруть прямо з лінії. Конвеєр собі йде. Розвернувся подивився, чи ніхто не бачить, злив собі в чашку. Камери то стоять, але всі працівники вже давно знають де в них мертві зони.

Є виробничий брак. Наприклад іде пляшка, а в неї відбилось горло. От ти її зняв, склобій викинув, а цю горілку виливаєш у спеціальну ємність. Потім її фільтрують, перегонять, але знову в пляшки не лиють. Така горілка вже йде на потреби. На миття механізмів, чи пляшок, наприклад, адже водою пляшки мити не можна. І такі відра з браком стоять біля кожної машини. Це ж не те, що нема що випити. Ми ж не на кирпичному заводі працюємо. Але найняли такого хлопця, який був просто алкаш. Не знаю, навіть, як його взяли. Ні спеціальності, ні вмінь. Він взагалі просто підходив і пив. Стоїть чашка на столі. Бере її, зачерпнув з того відра пів чашки. Залпом дьоргнув. Хух! Поставив і пішов. Вихмелів і знов підходить. Не знаю де то скільки в нього бралось здоров’я. Спочатку ми з нього сміялися. Але потім стало не до сміху. Вже й начальство те бачило. І йому просто підійшли і сказали «Вибачте, але в нас тут не п’ють.»

Є в нас одна весела тітонька. Їй років так під 45. Але вона така бойова, ну прямо «родіна-мать». Вона постійно то анегдоти травить, то так жартує. Мені здається, що вона просто ховає за цією маскою якісь домашні негативи. І от вона ще з початку зміни наклюкалась. Сиджу, дивлся вона щось там підмітає, підняв голову ще раз, а вона вже з мітлою танцює. То так, то так витанцьовує. Із сторони й не було видно, що вона випила. Але ми ж то знаємо. Буває реально весело. Сидиш нудишся, а тут хтось шось таке як вчудить.

На іншій лінії в нас почали розливати лікери. Вони солодкі, не такі міцні, колір у них приємний. І жінки ж захотіли спробувати. Не підуть же вони в магазин купувати пробувати те що є тут на заводі. Краще прямо тут на місці. Я й сам спробував. Але ж я просто вмочив губи і все. Вони ж просять мене «Принеси!». Бо вони прив’язані до місця, а я ні. Коли міняється лікер, то залишки попереднього зливають у чистенькі відра. От я пішов і потягнув їм пів відра того лікеру. Вони понабирали в кружки і сидять собі п’ють, як чай. Прямо на камеру. А лікерчик же смачний, не такий міцний і всандалити можна багато. Я спостерігаю за однією. Дивлюся вже голову схилила, вже кліпає, а тут раз і вже засинає. Вони тоді на 12 людей випили 10 літрів. Чоловіки лікерів не п’ють. Бо там одному треба пляшку.

Спирту в нас в цеху немає. Та і який сенс? Коли є гарна горілка, то хто буде пити той спирт.

Дівчина посварилася з хлопцем. Послали одне одного. Обоє працюють на заводі. Та сидить дується, а мужику ж не плакати. Вмазав добряче. Прямо з лінії взяв пляшку налив повну чашку, перехилив за два заходи і проблем як не було. Ближче до кінця зміни він уже кожному розповідав яка вона така-пересяка. Хлопці його через прохідну виводили. От що таке чоловіча солідарність.

Є ще одна цікава особистість. Жіночка, за 50, працює оператором. Вона працює на заводі довше за мене. Ми вже знаєм, що для робочого тонусу їй треба трохи ковтнути. Тож вона приходить і з ходу: підзаправилась і нормально працює. Ніхто навіть не баче, як вона п’є, але всі знають. Видно тільки по очах, що вона вже «в зюзю». Але працює нормально, відповідально. Таке враження, що вона на роботу приходить відпочивати від життя. Одного разу вона шокувала. Ми обідаємо. А в обід білшість машин вимкнуто і в цеху певна тиша. І тут розливається такий спів, як ото в селі після доброго застілля. Таке щось народне і автентичне. Такий голос гарний, таке акапелло, на весь цех! Ми аж завмерли. А то вона собі співає. Пообідала і давай. Не розуміє, що її чують. Співає собі на всю горлянку. І так же ж душевно. І сміх, і гріх.

Колектив такі прояви прикриває. Ну хіба вже конфліктні такі ситуації. Або коли постійно доводиться працювати за людину. Один взагалі раз напився, сів собі нога на ногу і почав курити в цеху. Забив на все і на всіх. Таке ж ніхто терпіти не буде. Його одразу звільнили.

Часто, коли завод зупиняється, то жінки збираються і йдуть десь в бар. Чоловікам кажуть, що в них нічна зміна. Дружній у нас колектив. Коли святкують якесь свято, то набирають прямо на лінії скільки треба. Таке враження, що ти в барі. Лише танців не вистачає.

Начальство – люди не дурні. Я розумію, що вони здогадуються про ці всі випивки. Але, мабуть, розраховують певний відсоток продукції і на працівників. Така собі амортизація. Я думаю є люди на виробництві, які розповідають гачальству про всіх і все.

Найняли на роботу одного військового. Ну типовий сержант. Йому десь сороковнік. Такий же ж паскудний. Йому постійно свербіли руки шось стирити. Ну от на холєру йому якісь болти? Але свербіли в нього руки. Це доходило до того рівня, що ми просто з ним воювали. Мало того шо він тирив, так ще ж був взагалі без комплексів. Налив собі чарочку, перехилив, приліг і дрьомає. Сховався десь за піддон і спить. Його охорона колись застукала. Так він дивиться на них скляними очиам і «Я не пив!». І хєр докажеш.

Як приходять новенькі, то певний час бояться випити. А потім вже його хлопці самі вгощають «Давай! За знайомство!»

Чоловіки часто просто випивають перед обідом для апетиту. Ну наробила комусь жінка вареників. Так вони собі сіли і просто, як вдома. Ковпачок по колу пустили і їдять. Ну… як мужики.

Хтось п’є з пляшки, хтось з чашки. Але найчастіше п’ють з ковпачка. Це в побутовому розумінні ковпачок – ота маленька пробка. А він іде разом з накладкою на горлечко – в ньому якраз 50 грам.

Був у нас випадок, що хтось з начальства знайшов в неположеному місці аусті пляшки. Понюхали – від горілки. На зборах нас з цього приводу почали допитувати. То показують дві пляшки 0,7, одну 0,5 і дві чикуньки. Я собі думаю «Ото хтось рекорд поставив. Це ж треба за зміну скільки в себе влити». Винних звісно не знайшли.

Чоловіки п’ють частіше. Але за об’ємом, мабуть, не більше. Є такі баби-бетеери, як ота шо співала – то вона, як верблюд. Десь в неї є два горба. Жінки п’ють більш пристрасно.

В моєму цеху працює більше жінок. Дівчата завжди сидять і тільки «бла-бла-бла». Кожна одна одній проблеми свої розповідає. Раз прохожу повз баришню, а вона плаче сидить. «Шо таке?» - питаю. Дивлюсь на іншу, а вона махає «проходь мимо». А вони собі поболтали, поплакали, а потім залічують душевні травми. Випили і «Ну його все к чєртям!». А зранку після зміни знов до чоловіка. Жінки буває п’ють до нєвмєняємості.

У дівчат хто ближче сидить – та і подружка. Дівчата поплакали, пожалілись одна одній, а потім вмазали і всьо. Чоловік вже їй похєру. Дзвонить йому в три часа ночі і кричить на весь цех. Ледве на ногах стоть, але хоробрості набралась і давай йому видавать. Хлопці теж буває вмажуть і давай по телефону: «Та пашла ти!».

Цікаво збоку спостерігати. Прийшов хтось з якоюсь проблемою: то вдома щось не лади, то один машину стукнув. Дивишся, а він вже через пів години веселий і проблем як не було.

Якщо заговорити з людиною, то зрозуміло зразу пила вона, чи ні. Підходиш і питаєш, наприклад, де там якийсь інструмент. Тверезий зразу скаже «не знаю», або «там та й там». А випивший починає розмишляти: «А може там… А може там… Піди подивись. Не буде, то я тобі допоможу знайти». І ти вже собі думаєш: «Ну де ти вже встиг дьоргнуть?».

П’яних розборок у нас ще не було.

Один чолов’яга тільки перехилив чарочку і одразу тут як тут охорона. Виборочно дихати в трубочку. То він бідняга так переякався. Заліз під машину і оте відро з браком на себе виливає. Стоїть весь в горілці. Нє… Ну сидиш собі працюєш і тут мужик такий перехиляє на себе відро горілки. Мене аж накрило. Очі по рублю і думаю: «Йоханий бабай! Шо з ним? Може це вже білочка?». А його охоронці кличуть в трубку дихати. Він їм каже, що з механізмом працював і розлилось на нього. Нам він вже пізніше все розповів.

Одного разу хлопець з охоронником просто домовився. В них там премія гривень 50 за пійманого бухаря. А той йому дав сотню.

Колись я виходжу з прохідної. Мене перевірили. Охоронець відкриває пляшку з мінералкою, нюхає і такий мені каже: «Спіртік виносим? А чо так мало?». Я розумію, що нічого не розумію. А начальник охорони аж вискочив з своєї будки. А той охоронець каже, що пожартував.

Вважається, що за територію горілку винести нереально. Але був випадок, коли жіночка попалась. Виносила прямо в сумці. Мабуть же не перший раз. То її звільнили за дві години. Проте я думаю, що хто хоче – той виносить.

Якби я працював десь на соках і мені не дозволяли їх пити, то я б теж скрадався. Тому десь їх розумію. А горілки мені не кортить.

Зарплату горілкою не видавали ніколи.


Tags: Истории из жизни
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments