Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Публічність брехні

Originally posted by ihorhulyk at Публічність брехні
1
Ілюстрація: warrax.net

Про сумну традицію вітчизняного політичного класу говорити одне, думати інше, а чинити – геть протилежне, сказано чимало. Ця згубна звичка вже давно набула рис традиції, а від того, мабуть, і втратила елемент ризику для тих, хто так чи інакше причетний до ухвалення рішень в Україні. Брехати, брехати і ще раз брехати, – заради хвилевих вигод, на потребу моменту, аби зберегти обличчя перед виборцем, аби здобути його прихильність. На гадку навертається порівняння з сумновідомим міністром пропаганди Третього райху, але, даруйте, Геббельс – це персонаж іншої опери, який не надто прагнув, аби його вважали «своїм» демократичні лідери решти світу, натомість наші очільники, принаймні, про людське око, хотіли б видаватися такими.
Маємо два зовсім свіжі приклади публічної брехні - нахраписту погрозу (зовсім безпідставну) Януковича розпустити парламент, якій повірило принаймні півсотні цілком притомних нардепів, і риторику президентового ж представника у ВР напередодні ухвалення так званої амністії. Мовляв, закон жодним чином не стосуватиметься дислокації Майдану.
Я не відаю, яким чином українці мають здолати цю ваду свого провідництва, але знаю, що вона, якщо не буде викорінена, спричинить загальний колапс людських стосунків навіть на побутовому рівні. Оскільки пересічний обиватель, зазвичай, схильний виправдовувати власні не надто шляхетні вчинки киванням убік «ясновельможних». Мовляв, вони брешуть по-крупному, то чому мені заказано покривити душею в дрібницях.
Утім, у дрібницях ховається знано хто. І «мізерна неправда» з уст «маленького українця» часто вилазить йому боком у прямому сенсі цього слова, тобто регламентована усією суворістю цивільного чи карного кодексів. А ось брехня, що нестримним потоком ллється з телеекранів та радіоприймачів, вихлюпується з газетних шпальт, брехня, яку не тільки толерують, але й інтенсивно практикують у владних ешелонах, ще жодного разу не стала прецедентом судової практики і лише в поодиноких випадках будила громадський осуд у його публічному виразі. Складається враження, що безкарність нечистоплотності штовхає високих клерків на своєрідне змагання поміж собою: хто нахабніше збреше, хто зуміє віртуозніше викрутитися, коли його схоплять на гарячому, тобто викриють облудність його аргументів.
Коли б схожа поведінка стосувалася лише «брехунців-самітників», то, мабуть, справа не вартувала б і виїденого яйця. Гірше інше, – брехню окремих персонажів заповзято покривають: а) партії, до яких належать ці панове; б) державні структури, у яких вони незле поживають на кошт платників податків; в) бізнес-парнери, які послуговуються чиновницьким дахом для власних оборудок. Список можна продовжити до безконечності. Все залежить від рангу і «потрібності» брехуна.
Але ж ми з вами, ті, хто, у принципі, вважають себе порядними і слухають, якщо не священицькі проповіді, то власне сумління, прекрасно розуміємо, що із брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся. З яких це пір нам стало комфортно серед публічної брехні?
Ігор Гулик

Публичность лжи
Про традицию отечественного политического класса говорить одно, думать другое, а делать - совсем противоположное, сказано немало. Эта пагубная привычка уже давно приобрела черты традиции, а опотому, видимо, и потеряла фактор риска для тех, кто так или иначе причастен к принятию решений в Украине. Врать, врать и еще раз врать, - ради сиюминутных нужд, ради потребности момента, чтобы сохранить лицо перед избирателем, чтобы получить его благосклонность. В голову приходит сравнение с печально министром пропаганды Третьего рейха, но, извините, Геббельс - это персонаж из другой оперы, он не слишком стремился, чтобы его считали «своим» демократические лидеры остального мира... Зато наши руководители, по крайней мере, для отвода глаз, желали бы казаться такими.
На ладони - два абсолютно свежих примера публичной лжи -наглую угрозу (совсем безосновательную) Януковича разогнать парламент, которой поверило полсотни совсем вменяемых нардепом, и риторику президентского же представителя в ВР накануне голосования так называемой амнистии. Мол, закон никоим образом не комнется дислокации Майдана.
Я не знаю, каким образом украинцы сумеют преодолеть этот недостаток своих лидеров, но знаю, что если его не искоренить, то это повлечет общий коллапс человеческих отношений даже на бытовом уровне. Поскольку среднестатистический обыватель обычно склонен оправдывать собственные не слишком благородные поступки, кивая в сторону «сиятельных». Мол, если они врут по-крупному, то почему это мне заказано покривить душой в мелочах.
Впрочем, в мелочах прячется известно кто. И «мелкая ложь» из уст «маленького украинца» часто вылезает ему боком в прямом смысле этого слова, то есть согласно всей строгости гражданского или уголовного кодексов. А вот ложь, льющаяся неудержимым потоком с телеэкранов и радиоприемников, выплескиваемая на страницы газет, ложь, которую не только терпят, но и интенсивно практикуют во властных эшелонах, еще ни разу не стала прецедентом судебной практики и только в единичных случаях будила общественное порицание в его публичном выражении. Создается впечатление, что безнаказанность нечистоплотности толкает высоких клерков на своеобразное соревнование между собой: кто наглее солжет, кто сумеет виртуознее выкрутиться, когда его схватят с поличным, то есть разоблачат лживость его аргументов.
Когда похожее поведение касалось бы только «обманщика-одиночки», то, наверное, дело не стоило бы и выеденного яйца. Хуже другое, - ложь отдельных персонажей упорно покрывают: а) партии, к которым относятся эти господа; б) государственные структуры, в которых они неплохо поживают на счет налогоплательщиков; в) бизнес-партнеры, которые пользуются чиновничьей крышей для собственных сделок. Список можно продолжить до бесконечности. Все зависит от ранга и «нужности» лжеца.
Но мы с вами, те, кто, в принципе, считают себя порядочными и слушают, если не священнические проповеди, то собственную совесть, прекрасно понимаем, что с ложью мир пройдешь, да обратно не вернешься. С каких это пор нам стало комфортно среди публичной лжи?
Игорь Гулык
Tags: колонка, майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment