істеорія

цей дощ надовго
цей сніг надовго
ця жерсть надовго – і так всю дорогу
і все від бога
і всі із богом
чого ж усе так далеко від нього?
а ніч згорає
а день минає
життя проходить як перехожий
і що я маю?
і що ти маєш?
і взагаді – на що це схоже?
життя поводиться
як убивця
що ріже час і тягне жили
і ще й сміється
іще й клянеться
що ніби цього ми заслужили
вже стільки крові
і стільки поту
і стільки сліз – сльоза за сльозою
зійди ж нам боже
новим потопом
коротким шквалом
або грозою
відмий же лик свій
від бруду й гною –
і будем вірно тобі служити
нам так хотілося бути з тобою
нам так хотілося просто жити