Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Табула раса

Originally posted by ihorhulyk at Табула раса
1
Ілюстрація: geo.gov.ua

Це ж так чудово – писати перші літери на абсолютно чистому, білому, як сніг, аркуші паперу. Перед тим – острах цієї миті, вагання і невідомість перед тим, що вийде, які відчуття збудить у душі майбутнього читача твій ще ненароджений текст...
Так і країна. Після вуличних боїв, коли з наших міст вивітриться дим палених шин, після того, як широкі проспекти, позбувшись барикад і лав «Беркуту», відкриють свої обійми для справжніх господарів – квапливих перехожих, матусь із дитячими візочками, закоханих парочок, - ця країна стане «табула раса» - чистим аркушем, на якому слід буде вивести нові слова.
Революцію пишуть, мов палімпсест, замазуючи колишній малюнок новою грунтовкою барви крові. На жаль... Революцію творять, аби у її вогні випалити весь бруд і кіптяву душ, крізь які не розгледиш перспективу. Саме революція дає підстави переможцям взятися за щойно загострений стилос і писати заново історію майбутнього.
Український здвиг’2014 вручить оте писало народові. Попри намагання політиків відшукати свої зиски у драматичних перипетіях Майдану, головною дійовою особою тут, на відміну від помаранчевих подій, є громадянин. Він – переможець, - і той, хто одразу, після кривавої ночі проти 31 листопада, зірвався у центр столиці, аби захистити побитих дітей, і той, хто спочатку нагромаджував злість і спротив у серці, аби потім, зважившись, перебороти страх і долучитися до протестувальників. У кому, власне кажучи, саме у ці трагічні дні і ночі народився громадянин.
Усім, - безпосереднім учасникам подій, тим, хто підтримував їх, чим міг, хто молився за перемогу, хто, затамувавши біль у серці, вірив до останнього, що все буде добре, - усім їм належить право першого рядка на чистому аркуші нової історії України. За великим рахунком, Майдан – це революція мрійників, бо, як зауважив колись Андре Мальро: «хто не має відваги до мрій – не матиме сили до битви».
Я думаю, що і політики, особливо з опозиційного табору (у провладному – не політики, а дивна мутація самовпевнених дурнів і кримінальників-страхопудів), розуміють цю просту істину. Революція по-своєму переформатувала політичний ландшафт країни, на свій штиб підрахувала рейтинги і симпатії, як сама захотіла, так і розставила акценти.
І нема на те ради. Той, хто ще вчора тихенько плекав надію про лаври переможця, змушений тепер змиритися із долею аутсайдера. Той, хто гадав, що тішитиме ілюзії надіями на технології, нарешті втямив, що найкращою з них є щирість і безкомпромісність намірів. Хто галасував на «розпуттях велелюдних» про любов до неньки-України, змушені визнати, що найперше слід навчитися любити ближнього, ким би він не був, аби людиною...
Митрополит Андрей, міркуючи над долею батьківщини, давно визначив головне завдання для політиків. На жаль, його досі не почуто, бо немає пророка у своїй вітчизні. А дарма. «...Єдності Україні треба, і ця потреба накладає на нас усіх обов'язки і від виконання яких залежить ціла будучність... Якщо хочемо всенаціональної Хати хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є тільки фразою, ілюзією, то вона мусить проявлятися діяннями і те діяння мусить вести до єдності».
Перед нами усіма – табула раса. Перед «правими» і «лівими», «ультрас» і лібералами, заможними і бідними, перед кожним із народів, які населяють країну, перед вірними всіх церков, перед батьками й дітьми.
Якими будуть перші слова, написані нами?
Ігор Гулик


Табула раса
Это же так здорово - писать первые буквы на абсолютно чистом, белом, как снег, листе бумаги. Сначала - боязнь этого момента, колебания и неизвестность перед тем, что получится, какие ощущения пробудит в душе будущего читателя твой еще нерожденный текст...
Так и страна. После уличных боев, когда из наших городов выветрится дым жженых шин, после того, как широкие проспекты, избавившись баррикад и шеренг «Беркута», откроют свои объятия для настоящих хозяев - торопливых прохожих, мамочек с детскими колясками, влюбленных парочек, - эта страна станет «табула раса» - чистым листом, на котором нужно будет вывести новые слова.
Революцию пишут, как палимпсест, замазывая прежний рисунок новой грунтовкой цвета крови. Увы... Революцию творят, чтобы ее огнем выжечь всю грязь и копоть душ, сквозь которые не разглядишь перспективу. Именно революция дает основания победителям взять только что заостренный стилос и писать заново историю будущего.
Украинский здвиг'2014 вручит это перо народу. Несмотря на попытки политиков найти свои выгоды в драматических перипетиях Майдана, главным действующим лицом здесь, в отличие от "оранжевых" событий, является гражданин. Он - победитель, - и тот, кто сразу, после кровавой ночи на 31 ноября, рванул в центр столицы, чтобы защитить избитых детей, и тот, кто сначала накапливал злость и сопротивление в сердце, чтобы потом, решившись, преодолеть страх и присоединиться к протестующим. В таких, собственно говоря, именно в эти трагические дни и ночи родился гражданин.
Всем, - непосредственным участникам событий, тем, кто поддерживал их, чем мог, кто молился за победу, кто, затаив боль в сердце, верил до последнего, что все будет хорошо, - всем им принадлежит право первой строки на чистом листе новой истории Украины. По большому счету, Майдан - это революция мечтателей, ибо, как сказал когда-то Андре Мальро: «кто не имеет мужества к мечтам - не будет иметь силы к битве».
Я думаю, что и политики, особенно из оппозиционного лагеря (в провластном - не политики, а странная мутация самоуверенных глупцов и уголовников-трусов), понимают эту простую истину. Революция по-своему переформатировала политический ландшафт страны, на свой ​​манер подсчитала рейтинги и симпатии, как сама захотела, так и расставила акценты.
И ничего тут не поделать. Тот, кто еще вчера тихонько надеялся на лавры победителя, вынужден теперь смириться с судьбой аутсайдера. Тот, кто думал, что будет тешить себя иллюзии надеждами на технологии, наконец понял, что лучшие из них - искренность и бескомпромиссность намерений. Кто кричал на «распутьях многолюдных» о любви к неньке-Украине, вынуждены признать, что, в первую очередь, следует научиться любить ближнего, кем бы он ни был, главное человеком...
Митрополит Андрей, размышляя над судьбой родины, давно определил главную задачу для политиков. К сожалению, его так и не услышали, потому что нет пророка в своем отечестве. А зря. «...Единства Украине надо, и это требование накладывает на нас всех обязанности, от выполнения которых зависит целая будущность... Если хотим всенациональной Хаты желанием глубоким и искренним, если и воля не является только фразой, иллюзией, то она должна проявляться деяниями и то же деяние должно вести к единству».
Перед нами всеми - табула раса. Перед «правыми» и «левыми», «ультрас» и либералами, богатыми и бедными, перед каждым из народов, населяющих страну, перед верующими всех церквей, перед родителями и детьми.
Какими будут первые слова, написанные нами?
Игорь Гулык

Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments