Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

"Демократатори"

Originally posted by ihorhulyk at "Демократатори"
svoboda_slova_2
Ілюстрація: donbass.ua

Нинішній світ настільки сповнений нових реалій, що іноді звичний, усталений лексикон не може передати усієї повноти їхніх сенсів та підтекстів. Якщо вірити Альфонсу де Ламартіну, який уважав, що «Бог - всього лише слово, придумане, щоб пояснити світ», то ми вже давно можемо забути про свій монотеїзм, і з цілковитою певністю вважатися новітніми язичниками, оскільки для втямливої комунікації з ближнім іноді застосовуємо такі новоутвори, про які ще вчора не мали найменшого поняття. Філологи б’ють на сполох, волаючи про засмічення мови, і… перетворюються на якусь новітню закриту секту, де лише утаємниченим відомі давні знаки і символи. Тим часом, люди множать нові моделі слів, відкидаючи усі усталені норми, не зважаючи на те, що інколи в одній лексичній одиниці уживаються непоєднувані у природі й суспільстві поняття.
Цей короткий відступ перед давньою заявою Комітет захисту журналістів (CPJ), у якій попереджав про нові загрози для свободи слова. Джоуль Симон, виконавчий директор поважної міжнародної інституції тоді назвав російського президента Путіна і його венесуельського колегу Чавеса представниками нового покоління спритних диктаторів, які послуговуються законами для контролю над мас-медіа і запроваджують жорстку цензуру. За словами пана Симона, Уго Чавес виступив з нападками на новинні програми телебачення. Звинувативши їх у спробі «знесилити, розділити і зруйнувати» націю. А Владімір Путін підписав закон, що прирівнює «журналістів до терористів». Тепер, після публікації «законів 16 січня», до переліку цих одіозних персонажів можна долучити і Віктора Януковича.
У CPJ навіть придумали новий термін для означення схожих режимів – «демократатори». Кажуть, що вони пильнують за фасадом демократичного суспільства, за тим, аби на папері була свобода слова, багатопартійність і незалежний суд, але «усередині повністю спустошують їх». Пан Симон зауважив, що «демократатори» позірно дотримують прав людини і громадянських свобод, аби продемонструвати свою "відданість" демократії. Але вони «кидаючи журналістів у тюрми, часто кажуть, що чинять згідно з міжнародним правом і поважають процедуру. Інші застосовують принцип «обертових дверей», саджаючи журналістів на короткі терміни і випускаючи на волю раніше, ніж світове співтовариство висловить свою незгоду».
Але не слід громадити ілюзію, що термін «демократатори» ужитковий лише для далекої латиноамериканської країни, близької Росії і нинішньої України. Як на мене, навіть у най- найпрогресивніших, з точки зору дотримання і пошанівку свободи слова країнах, у кожному з чиновників живе собі маленький чи більший «демократатор». Варто лише бодай трішечки зачепити його приватний інтерес, варто лише півсловом згадати про його справжнє призначення: жити коштом платника податків і радіти з цієї можливості, як у відповідь почуєте, що ви зазіхаєте на підвалини устрою, що влаштовуєте безлад і провокуєте посполитих на заворушення. Вони, ці клерки і клеркині, дуже чітко відчувають загрози своєму безхмарному існуванню, вони уміло проектують на свої скромні особи непомірні вантажі суспільних проблем, вбираються у білі тоги «самої невинності», стають борцями за справедливість у кожному окремо взятому офісі чи сільській раді.
Вони забувають, що поза стінами їхніх дрібненьких і по-суті примітивних світів існують й інші виміри – нужди і болю, проблем і високих звершень, любові і ненависті, ницості і шляхетності, зла і лицарства. Їх бісить, що до царини їхніх повноважень і сил не входить урегламентування людських почуттів, упараграфлення відчайдушних учинків, унормування пристрастей і уподобань.
Навіть виходячи час од часу на публіку, вони змушені накидати собі на обличчя машкару «демократаторів», інакше люди не зауважать нічого, окрім порожніх зіниць і кам’яних мін. Вони просторікують у таких випадках про високі й незрозумілі для слухачів речі, аби сподобатися самим собі, аби, забившись у звичний і комфортний куток, тішити себе ілюзією величі, витвореної родинною фантазією чи власними снами.
Ігор Гулик

«Демократаторы»
Нынешний мир настолько исполнен новыми реалиями, что иногда привычный, устоявшийся лексикон не может передать всей полноты смыслов и подтекстов. Если верить Альфонсу де Ламартину, который считал, что «Бог - всего лишь слово, придуманное, чтобы объяснить мир», то мы уже давно можем забыть о своем монотеизме, и с полной уверенностью считаться новейшим язычниками, поскольку для понятной коммуникации с ближним иногда применяем такие новообразования, о которых еще вчера не имели ни малейшего понятия. Филологи бьют тревогу, говоря о засорении языков, и... превращаются в некую новую закрытую секту, где только посвященным известны древние знаки и символы. Между тем, люди умножают новые модели слов, отвергая все устоявшиеся нормы, несмотря на то, что иногда в одной лексической единицы употребляются несовместимые в природе и обществе понятия.
Это краткое отступление перед давним заявлением Комитета защиты журналистов (CPJ), в котором нас предупреждали о новых угрозах для свободы слова. Джоуль Симон, исполнительный директор уважаемой международной институции тогда назвал российского президента Путина и его венесуэльского коллегу Чавеса представителями нового поколения ловких диктаторов, которые пользуются законами для контроля над СМИ и вводят жесткую цензуру. По словам господина Симона, Уго Чавес выступил с нападками на новостные программы телевидения, обвинив их в попытке «ослабить, разделить и разрушить» нацию. А Владимир Путин подписал закон, приравнивнявший «журналистов к террористам». Теперь, после публикации «законов 16 января», в перечень этих одиозных персонажей можно дописать и Виктора Януковича.
В CPJ даже придумали новый термин для обозначения подобных режимов - «демократаторы». Говорят, что они следят, чтобы фасад демократического общества выглядел красиво, на бумаге была свобода слова, многопартийность и независимый суд, но «внутри полностью опустошают их». Господин Симон заметил, что «демократаторы» внешне соблюдают права человека и гражданских свобод (Янукович не делает этого даже "внешне"), чтобы продемонстрировать свою "преданность" демократии. Но они «бросая журналистов в тюрьмы, часто говорят, что действуют в соответствии с международным правом и уважают процедуру. Другие применяют принцип «вращающихся дверей», сажая журналистов на короткие сроки и выпуская на свободу раньше, чем мировое сообщество выразит свое несогласие».
Но не следует строит иллюзий, что термин «демократаторы» годится только для далекой латиноамериканской страны, близкого России и нынешней Украины. Как по мне, даже в самых-самых (с точки зрения соблюдения и почета свободы слова странах), в каждом из чиновников живет «демократатор». Стоит только хоть немного задеть его частный интерес, стоит лишь полусловом вспомнить о его истинном предназначении: жить за счет налогоплательщика и радоваться этой возможности, как в ответ услышите, что вы посягаете на устои строя, устраиваете беспорядок и провоцируете обывателей на беспорядки. Они, эти клерки и клеркини, очень четко чувствуют угрозы своему безоблачному существованию, они умело проецируют на свои скромные лица непомерные грузы общественных проблем, облачаются в белые тоги «сущей невинности», становятся борцами за справедливость в каждом отдельно взятом офисе или сельском совете.
Они забывают, что вне стен их мелких и по сути примитивных миров существуют и другие измерения - нужды и боли, проблем и высоких свершений, любви и ненависти, низости и благородства, зла и рыцарства. Их бесит, что к области их полномочий и сил не входит регламентация человеческих чувств, отчаянных поступков, нормирования страстей и привязанностей.
Даже появляясь время от времени на публике, они вынуждены надевать на лица маску «демократаторов», иначе люди не заметят ничего, кроме пустых зрачков и каменных физиономий. Они разглагольствуют в таких случаях о высоких и непонятных для слушателей вещах, чтобы понравиться самим себе, чтобы потом, забившись в привычный и комфортный уголок, тешить себя иллюзией величия, созданного семейной фантазией или собственными снами.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments