Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Коли держава починає вбивати…

Originally posted by ihorhulyk at Коли держава починає вбивати…
1
Ілюстрація: initiativenational.blogspot.com

Фраза, винесена у заголовок цього коментаря, належить шведському письменникові Августу Стріндбергу. Повністю вона звучить так: «Коли держава починає вбивати, вона завжди називає себе батьківщиною».
Справді, слова-евфемізми, слова-симулякри стали предметами ширвжитку в країні, де конституційно зафіксований постулат про народ як «єдине джерело влади» перетворився на гірку іронію і над народом, і над владою, і, зрештою, над Основним законом. Відтак тим, хто нагорі, не залишається іншого виходу, аніж апеляція до фальшивого патріотизму, ніж стогони над долями суспільства, - важкими не через безрукість і безмозглість тих, хто захопив собі високі управлінські кріселка, а через… громадян, невдоволених їхнім урядництвом.
На карбах цієї влади – тисячі смертей і зламаних доль, - від відомого всім студента Ігоря Індила, зґвалтованої у Врадіївці Ірини Крашкової, спаленої Оксани Макар до цілого легіону невідомих «олов’яних солдатиків», чиї могили знають лише рідні та сусіди. Тож, за логікою Стріндберга, ця держава має стократне право називати себе батьківщиною…
Державний молох, однак, перебірливий. Він зважує людські вчинки на якихось макабричних терезах, далеких від аптечної точності, далеких взагалі від суті, яку ми вкладаємо у поняття справедливості. Я вже писав про запис у Фейсбуку, зроблений віце-губернатором Луганщини Едуардом Лозовським. Цей державний чиновник прямо закликає до розстрілу мирних мітингувальників на столичному Майдані.
А тепер – про ще один пост у тому ж таки ФБ. Його зробила активістка із Запоріжжя Катерина Коротченко. І теж стала відомою всій країні, але не завдяки своїй посаді, а тому, що блискавично отримала відповідь від Служби безпеки України. Повістку про надання пояснень щодо своїх записів на приватній сторінці. Якщо ухвалені вчора поправки до Кримінального кодексу набудуть чинності, пані Катерина відповідатиме перед законом*.
Я чомусь переконаний, що Едуард Мойсейович Лозовський такої повістки не отримав. І не отримає. І не відповідатиме. Бо і для СБУ, і для МВС, і для влади загалом є велика різниця між статусом авторів. Бо у нас стало самозрозумілим одне неписане правило: ті, хто годує банду при владі, тобто пересічні платники податків, мають єдине право – мовчати. Їм заказано висловлювати невдоволення своїми погоничами і визискувачами, а лише тихо мовчати, жуючи владний поп-корн із провладних же телеканалів, і регулярно живити їх плодами своєї праці.
І коли врешті терпець у загалу урвався, коли столичний Майдан сповнився мільйонами справжніх господарів цієї країни, носіїв абсолютної інших уявлень про батьківщину і своє місце у ній, з усіх щілин почали вилазити тупі рила лозовських, добкіних, кернесів. Ні, вони не переймаються долею «Баті», їх пече власна перспектива персональної відповідальності перед тими, кого вони ще вчора уважали бидлом. Бо їхня «програма проста – ми хочемо правити», - як у Беніто Муссоліні. І заради цієї "програми" вони ухвалюють закони, яких ще не бачив цивілізований світ.
Вони пам’ятають цю просту формулу, але чомусь забули, як закінчив дуче…
Ігор Гулик
* За поширення в інтернеті матеріалів, які суд визначить як «екстремістські» – штраф від 200 до 800 неоподаткованих мінімумів; за повторного вчинку – позбавлення волі до 3 років.

Когда государство начинает убивать...
Фраза, вынесенная в заголовок этого комментария, принадлежит шведскому писателю Августу Стриндбергу. Полностью она звучит так: «Когда государство начинает убивать, она всегда называет себя родиной».
Действительно, слова-эвфемизмы, слова-симулякры стали предметами ширпотреба в стране, где конституционно зафиксированный постулат о народе как «единственном источнике власти» превратился в горькую иронию и над народом, и над властью, и, наконец, над Основным законом. Поэтому тем, кто наверху, не остается другого выхода, лишь апелляции к фальшивому патриотизму, лишь стоны над судьбами общества, - тяжелыми не из-за безрукости и глупости захвативших себе высокие управленческие кресла, а из-за... граждан, недовольных их "руководством".
На зарубках этой власти - тысячи смертей и сломанных судеб - от известного всем студента Игоря Индило, изнасилованной во Врадиевке Ирины Крашковой, сожженной Оксаны Макар к целому легиону неизвестных «оловянных солдатиков», о чьих могилах знают только родные и соседи. Поэтому, по логике Стриндберга, это государство имеет стократное право называть себя родиной...
Государственный молох, однако, переборчив. Он взвешивает человеческие поступки на каких-то макабрических весах, далеких от аптечной точности, далеких вообще от сути, которую мы вкладываем в понятие справедливости. Я уже писал о записи в Фейсбуке, сделанной вице-губернатором Луганщины Эдуардом Лозовским. Этот государственный чиновник прямо призывает к расстрелу мирных митингующих на столичном Майдане.
А теперь - о еще одном посте в том же ФБ. Его сделала активистка из Запорожья Екатерина Коротченко. И тоже стала известной всей стране, но не благодаря своей должности, а потому что молниеносно получила ответ от Службы безопасности Украины. Повестку о предоставлении объяснений относительно своих записей на частной странице. Если утвержденные вчера поправки к Уголовному кодексу станут законом, пани Катерина будет отвечать по всей строгости*.
Я почему-то убежден, что Эдуард Моисеевич Лозовский такой повестки не получил. И не получит. И отвечать не будет. Потому и для СБУ, и для МВД, и для власти в целом есть большая разница между статусом авторов. Потому что у нас стало само собой разумеющимся одно неписаное правило: те, кто кормит банду у власти, то есть рядовые налогоплательщики, имеют единственное право - молчать. Им заказано выражать недовольство своими погонщиками и эксплуататорами, а лишь тихо молчать, жуя властный попкорн из провластных же телеканалов, и регулярно питать их плодами своего труда.
И когда в конце терпение общества лопнуло, когда столичный Майдан наполнился миллионами настоящих хозяев этой страны, носителей абсолютно других представлений о родине и своем месте в ней, из всех щелей начали вылезать тупые рыла лозовских, добкиных, кернесов. Нет, они не озабочены судьбой «Бати», их печет собственная перспектива ответственности перед теми, кого они еще вчера считали быдлом. Потому что их «программа проста - мы хотим править», - как в Бенито Муссолини. И ради этой "программи" они голосуют за законы, которых еще не видел цивилизованный мир.
Они помнят эту простую формулу, но почему-то забыли, чем закончил дуче...
Игорь Гулык
* За распространение в интернете материалов, которые суд определит как «экстремистские» – штраф от 200 до 800 необлагаемых налогом минимумов; при повторном деянии – лишение свободы на срок до 3 лет.
Tags: Банковая, Политика, Політика, Украина, Україна, колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments