ua_redaktor (ua_redaktor) wrote in ua,
ua_redaktor
ua_redaktor
ua

Новий Рік на Мармаросах

Originally posted by magnovskyi at Новий Рік на Мармаросах

Запускаємо Різдвяну комету з вершини Піп Івана 1938м

Наближався черговий новий рік і у грудні 2012 постало питання місця його зустрічі.  Та як я відмовився від нудного домашнього застілля з телевізором, то святкування проходили в горах у походах. На цей раз приваблювали Мармароси – специфічний гірський масив через який проходить українсько-румунський кордон, окрім того, я там ще не бував.  Ідею підтримав Саня Бурсанов, який неодноразово вже там ходив, а згодом до нас приєдналися ще  його два львівських камради.



30 грудня, після прикордонних формальностей, стартуємо з Ділового.  У перший день план дійти лише до пол.Лисича тому вирішуємо ще піднятися до маловідомого водоспаду Ялин. У лісі, на південному сонячному схилі , снігу нема, все зеленіє – трава, листки на деревах, а під ногами шарудить осіннє листя, жарко +10 і наші снігоступи, прикріплені до наплічників, здаються дурною помилкою.

                                    Карпатський ліс напередодні Нового Року:)                                                                                             Фото А.Млинко

І тільки снігові шапки вершин, що біліють поміж  дерев, обнадіюють наші новорічні сподівання.



  Хлопці  по-спортивному швидко валять вперед, а я ж не звик на такій швидкості сприймати гори, тому рухаюся у постійному доганянні.  Засніженою долиною потічка виходимо до казкової льодяної завіси Ялинського водоспаду, що спадає з 26  метрової скали і є найвищим водоспадом Українських Карпат.

                                                                                           Фото А.Бурсанов


В останніх променях сонця, що золотять сніг та стовбури дерев, підіймаємося  до Щевори, перекушуємо, одягаємо снігоступи (снігу тут досить таки багато) і рухаємося в сторону Берлебашки, да плануємо стати на ночівлю.   Нічним лісом довго і сонно петляємо за Саньою, який нарешті виводить нас у залите місячним сяйвом підніжжя Берлебашки. На ніч зупиняємося у захищеній від вітру западині край лісу.

Зранку спостерігаємо мальовничий рожево-оранжевий світанок.






Світанок над румунськими вершинами Феркеу та Міхайлек

Сьогодні  маємо піднятися на вершину Попа Івана Мармароского (ПІМ) де хочемо поставити намети та заночувати новорічну ніч, але спершу піднімаємося на Берлебашку.  Поки йдемо на верх важкі сірі хмари накочуються з півдня і застряють на вершинах, затягуючи небо.





На вершині власне проходить верхня межа хмар і періодично просвічує сонце. Тут нам щастить спостерігати відомого Мармароського Привида, що періодично засвічується і переслідує мандрівників у цих краях, а також інше рідкісне атмосферне оптичне явище – туманна дуга (або біла веселка).


Біла веселка утворюється в результаті заломлення то розсіювання світла в дуже маленьких краплинках води радіусом не більше 25мкм (значно менші, чим ті, які присутні при утворенні звичайної веселки). Зникнення кольорів відбувається внаслідо дифракції світла. Всередині дуги можна розгледіти брокенського привида.


Мармароський привид :)

В одну мить хмарна занавіска розірвалася і нам відкрився величний краєвид.







Спускаємося з вершини та рухаємося до вершини ПІМ де знову потрапляємо у хмари.




Спостерігаючи за брокенським привидом та аналізуючи фізику цього явища у мене виникла досить цікава теорія можливого світобачення. Фактично, брокенський привид існує (і може бути побаченим) лише тоді, коли є спостерігач від якого  власне і відкидається тінь. За таких же самих сприятливих атмосферних умов коли його можна спостерігати, але спостерігача немає – він існує лише теоретично, а практично його не побачиш і його існування в даний момент у даному місці за відсутності спостерігача не докажеш, отже практично його не існує. Так само і зі світом – світ існує лише у тому вимірі і місці де існує спостерігач, а там де його немає – все теоретично, а отже, практично [матеріально] і не існує (або ми не знаємо чи не можемо абсолютно стверджувати про існування). Взагалі це цікава філософська думка яка потребує подальшого розвитку для розуміння глобальності у такому світобаченні.






На вершину підіймаємося досить швидко та легко. Намети вирішуємо поставити на декілька метрів нижче від вершини на зручній поличці, та спершу будуємо вітрозахисну снігову стінку.


                                                                                                                                                                                      Фото А.Бурсанов


Ближче до вечора хмари розриваються і внизу нам відкривається величний фантастичний краєвид: до краю горизонтів заповнене море сріблястих хмар, що хвилями накочуються на нашу гору, а над ним сіяє сонце, що ось-ось зануриться у це море. Після цього увесь наступний час до заходу ми провели у біганні по горі в спробі закарбувати цей чудесний вечір останнього дня року. На вершині пощастило вдруге за сьогодні спостерігати Мармароського привида, що було однозначно дуже хорошим знаком в переддень Нового Року . І справді -  2013 виявився багатим на різні цікаві природні явища (полярне сяйво, комета і т.д.)




Петрос Мармароський 1781м





Взагалі Мармароси, в силу свого географічного  розташування, є багатими на різні цікаві хмарно-туманні ефекти – вони стоять першим високим бар’єром на шляху переважаючих південних атмосферних фронтів і часто стають островом серед моря хмар.


На схилі можна побачити наше снігове укріплення)



У вечері довго не можемо заснути згадуючи різноманітні туристичні байки.
Десь за годину до півночі знизу піднялася група, що зупинилася в будиночку на полонині і не дала нам проспати новорічну мить.


Новорічна ніч на вершині ПІМ                                                                                                                                                             Фото А.Бурсанов

Високо у темно-синьому небі світив місяць та зорі, заливаючи своїм холодним білим світлом засніжені гірські вершини Карпат, дув легенький, але міцний морозний вітерець; внизу, в долинах поміж гірських хребтів України та Румунії, маленькими зірочками спалахували салюти; морозне п’янке гірське повітря, збагачене киснем, наповнювало груди… так починався новий 2013  рік…



Зранку, виглянувши сонно з намету і побачивши рожеве світанкове небо, голосним ревом намагаюся всіх пробудити, щоб не проспали світанок Нового Року. На вершину вибігаю саме вчасно – із-за далеких румунських хребтів починає підійматися сонце… Спершу у рожеве, а потім у золотисте забарвлюються вершини… Насправді підйом сонця над горизонтом – це оптична ілюзія, насправді то горизонт опускається відносно нерухомого сонця (певно надалі треба так і казати – світанкове опускання горизонту, вечірнє піднімання горизонту :-) ).




На горизонті - румунський масив Tibles




г.Щербан 1793м



Перший день року був чудовим сліпучо-сонячним, теплим та радісним. Гарний початок !


На горизонті - високий румунський хребет Родна.

Поснідавши новорічною вівсянкою із згущеним молоком та родзинками, вирушаємо назад в Ділове кордоном через вершину Щербаня. Тут сніг приспав жереп і якби не снігоступи – йшли б довго і провалювалися. Отак і є – два дня носи їх, а на третій вони понесуть тебе там, де без них йшлося б у два рази довше і енергозатратніше.




Мальовничий українсько-румунський кордон

Підйом на Щербан досить крутий, зимою треба бути обережним, особливо коли рухаєшся в снігоступах.



                                                                                                                                                                                                                   Фото А.Млинко

Під вечір починаємо контрабандистськими стежками спускатися вниз. Спуск досить стрімкий і мені дається досить болюче, що трохи дивно, адже останні два місяці я день у день незважаючи на погоду катав на велосипеді мінімум 10км вдень. Видно тут інші м’язи працюють, а по гірському рельєфу я ще з осені не ходив).
Спукаємося у безсніжне Ділове і нічним потягом вертаємося з Рахова до Франківська.




Румунські далі



P.S.  Як ви помітили, це розповідь про  зустріч минулорічного НР. А цього року щось не дуже хотів йти в гори тому поїхав з трьома чудовими дівчатами автостопом до Києва.
31 грудня ми виїхали з Тернополя і за 6 годин добралися до столиці. НР зустріли на Євромайдані  та у палатці з революціонерами, зранку поїхали до друзів в село. А 2 січня раннім ранком вже стопили на трасі до Одеси, куди приїхали в обід. Одеса склала приємні враження, але варто вернутися у тепліші дні. Ось така вийшла новорічна автостопна подорож холодною, туманною, безсніжною сірою Україною.
Tags: Карпати, Краса неймовірна, Погляд мандрівника, Свято, Странствия, Уикенд
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments