Кухонний комбайнер (jarkokozak) wrote in ua,
Кухонний комбайнер
jarkokozak
ua

українці на Кіліманджаро

Originally posted by jarkokozak at українці на Кіліманджаро
Публікую фотозвіт свого давнього друга, активного туриста і чудового гіда, керівника громадської організації К-2, Сергія Копанського.
Раніше я вже знайомив вас із сходженнями цієї команди у горах Кавказу та в Гімалаях.
А зараз настав час найвищої точки Чорного континенту.
Запитання автору ви можете надіслати на адресу: sergK2@i.ua

сн_ги К_л_манджаро ще вражають своєю величчю

"Они свернули налево, и там, впереди, он увидел заслоняющую всё перед глазами, заслоняющую весь мир, громадную, уходящую ввысь, немыслимо белую под солнцем, квадратную вершину Килиманджаро. И тогда он понял, что это и есть то место, куда надо держать путь".

Эрнест Хемингуэй, "Снега Килиманджаро", 1936

І ось 1 грудня – довгоочікуваний день початку нашої мандрівки у таємничу, загадкову і таку притягуючи Африку. Ще з дитинства, читаючи повість Ернеста Хемінгуея «Сніги Кіліманджаро, у мені народилася мрія-ностальгія побувати у цих місцях, і треба сказати, що багато хто із мого покоління, дізнавшись про наші плани, відразу проводив асоціацію із цим яскравим і таким емоційним твором Великого Хема. Багато приготувань, фізичні тренування, медико-профілактичні заходи, і врешті ми в поїзді – почалося!

У Києві приємна зустріч: постійні учасники наших високих мандрівок - Володя і Вероніка, підтримали Віче на Майдані Незалежності і, повертаючись до Львова, побажали нам щасливої дороги. Ми також хотіли б поборотись за європейське майбутнє України, але прийдеться це зробити десь на відстані більше 9000 км та й ще на висоті майже 6000 тис.м. над рівнем нашої столиці.

Вже у аеропорту Бориспіль зібралися усі 10 учасників нашої Команди: Копанський Сергій (це- я), Юрчишин Ігор, Рущак Ярослав, Борсукевич Люба, Павлів Петро, Павлів Софія – зі Львова, Копанський Юлій – з Києва, Плиска В’ячеслав – із Закарпаття, Харченко Андрій , Кривко Оксана – із Харкова. Ось така досить велика компанія, віком від 18 до 53 років, із досвідом походів по Кавказу, Гімалаях, Памиру, а в трьох учасників - лише по Карпатах.
Короткі митно-квиткові формальності і повітряна дорога у два етапи: спочатку переліт до аеропорту Шаржі.

1 в_дпочинок в аеропорту Шарджа
фото 1 Відпочинок в аеропорту Шаржі (ОАЕ)


А після 5 годин спання там у компанії барвистих представників десятків національностей Африки і Азії, ще 5 годин перельоту у столицю Кенії – Найробі. Там за 20 баксів оформлюється транзитна віза і маємо право вийти на Чорний Континент , вперше за екваторіальним колом. До речі, як вважають вчені, саме у Кенії більше 3 мільйонів років тому з’явилися найдавніші предки людини. І хоча Найробі, нібито є найбільшим містом Східної Африки, а також світовим центром сафарі, місто оглянути ми не встигли та й не планували цього разу. Тим більше, що в пам’яті ще був теракт 21 вересня 2013 року, коли там було вбито більше 60 людей.
Відразу на виході помічаю, що нам привітно махає солідний чоловік з особливою білосніжною посмішкою, тримаючи табличку Kopanskіy Yuli
2 зустр_ч в аеропорту
фото 2 Зустріч в аеропорту Найробі відбулася з хорошим настроєм


Так, наш партнер Джон, із яким ми здійснили попередні перемовини, усі офіційні моменти вирішував з нами персонально і дуже відповідально. Розмістилися у старенькому мікроавтобусі mitsubishi і минаючи Найробі якимось трущобами почали рух до Танзанії. Було помітно, що усі промислові райони, а також території готелів обнесені колючим дротом. Недаремно, мабуть, комісія ООН присвоїла Найробі категорію С, як одному з найбільш злочинних міст світу.

Через три години робимо зупинку для обміну грошей, та відвідуємо невеликий місцевий базар.

3 оце так чорний ринок
фото 3 Оце так "чорний" ринок


Потім оформлення документів на кенійсько-танзанійській митниці ( 50 у.о. за візу)

4 сувен_ри на  митниц_
фото 4 Сувеніри на митниці


Прибуваємо вже вночі до Моші – міста звідки розпочинаються сходження на Кіліманджаро. Невеличкі попередні збори і сон з передстартовим хвилюванням.

1-й день сходження
А похвилюватися таки трохи прийшлося. Адже о 7.00 ми здали усю суму (а це кількість грошей – спокуслива!) нашому компаньйону, збір він призначив на 9.00, а о 9.30 ми не бачимо біля готелю ні обіцяного автобуса, ні гідів, які б мали перевіряти наше спорядження.

5 наш готельчик симпатичний
фото 5 Наш готельчик - кольоровий і симпатичний


З яким полегшенням я подивився на своїх друзів, коли автобус врешті приїхав, і водій з привітною посмішкою пояснив, що все ОК. Знову рюкзаки на дах і ще годину в дорозі. Шлях вів вгору до входу у Національний парк, ставав все більш мальовничим, але чи то залишки хвилювання, чи духмяне повітря тропічного лісу зморили нас, і більшість учасників нашої групи проснулися уже на висоті 1800 м., біля воріт парку Шамбас. Саме тут починається маршрут Мачаме.

6 вх_д у парк Шамбас - початок маршруту Whisky Route
фото 6 Вхід у парк Шамбас - початок маршруту Whisky Route


Цей шлях, на відміну від коротшого і більш попсового маршруту Марангу (Coca-Cola Route), має ще й назву «Whisky Route». Знову втрата часу. Адже наша група, очевидно, найбільша і поки відбувається оформлення документів, роздача нашого вантажу портерам, проходить десь 2 години. Джон підходить з великими вибаченнями, знайомить нас із 4 гідами і показує ще 25 портерів і кухаря (така армія обслуги тут є обов'язковою, у наших подорожах це вперше і, мабуть, востаннє)

7 вс_ ц_ хлопц_-козаки до наших послуг
фото 7 Всі ці хлопці-козаки до наших послуг


Тут треба проявити до нових супутників певну жорсткість. Тому я не відповідаю на білозубі посмішки (ще й тому, що ніхто з нас похвалитися такою білизною не може, врешті, як і загаром шкіри), а розповідаю, що дотримую у своїх подорожах завжди чіткий графік і порядок. Ми робимо «вливання» і вимагаємо, щоб у подальшому все було оперативно. Треба сказати, що наш головний гід Ізраїль виявився відповідальним і вольовим чоловіком, дійсно увесь графік сходження він дотримував у подальшому до хвилинки. Отримали і відразу використали смачний перекус: по гамбургеру, курячій ніжці, два банани, кексу, упаковці соку на кожного(кількість калорій і вага у животі гарантована). І якось , не вірячи ще самим собі, нарешті почали йти. Дорога вела по ґрунтовій алейці, яка серпантином підіймала нас вгору тропічним лісом, навколо - неймовірні зарості і такі ж густі і духмяні внутрішні враження.

8 глядач_ на маршрут_
фото 8 Глядачі із джунглів чекають на маршруті


Невеличка фотозупинка біля водоспаду у малопрохідному лісі.
9 а покупатись тут не встиг
фото 9 А покупатись тут не встиг


І далі в путь. Через 4 години (відповідно до планів – йти близько 5 годин, але у нашої групи виходило завжди швидше, мабуть поспішали до смачної вечері) ми вийшли на територію табору Мачаме (3000 м). Це досить значний набір висоти (1200 м), але дався усім легко і з азартом – пригода розпочалася. Тепер хотілося усіма силами розтягнути час на довше, адже ці хвилини - омріяні задовго до цього. Смачна вечеря при свічках і ліхтариках, адже ніч настає тут з 19.00, і сон під мелодії незнайомого лісу і такої містичної Африки.

10 Бвана, їсти подано
фото 10 Бвана, їсти подано, або "садитесь жрать, пожалуйста"


2-й день сходження.
Цей день виявився ще коротшим: усього 3 години ходу, набір висоти 700 м на 8 км. Було кілька крутих скельних ділянок, але в цілому маршрут проходив по вересовому лісі. Кінцева точка денного маршруту - відкрите плато Шира.

11 пейзаж з плато Шира - _гор в туман_
фото 11 Пейзаж з плато Шира - Ігор в тумані


Але якраз на такій висоті у учасників сходжень можуть вже спостерігатися прояви гірської хвороби – головна біль, задишка, нудота. Тим з нашої групи, хто вже мав «висотний» досвід, поки що легко, але для кількох членів мандрівки - розпочалися дискомфортні години. Розпочинається сильний «обідній» дощ. Треба сказати, що кожного дня з 12.00 до 15.00 тут йшли дощі. Тому наші гіди організовували сніданок о 7.30, а вихід о 8.15. Після обіду проводимо час у комунікативних іграх, а трошки згодом розпочинається цікава розмова з нашим головним провідником – Ізраїлем. Він запропонував нам нібито цікавіший варіант сходження на Кіліманджаро – через так званий Lava Tower. Це – шлях по менш ходженних місцях, і якраз по краю велетенського кратера (нагадаю Кіліманджаро – великий сплячий вулкан). Виглядає цікаво, але відчуваю, щось тут «закопано». І дійсно, після детальної розмови розуміємо, що партнери пробують скоротити наш похід на один день, нібито на нашу користь. Проте, наш маршрут ми вибрали ще й тому, що тут більша кількість днів, хоча й суттєво дорожча, але дає можливість пройти мінімальну акліматизацію. Ізраїль старається переконати нас з усіх сил, але ми категорично «ні». Настрій зіпсували йому сильно (треба сказати, що у африканців досить легко читаються їх емоції на обличчі, особливо негативні). В цей день робимо ще гарний акліматизаційний вихід.

13 акл_матизац_я на Шира Хат_
фото 12 Акліматизація на Шира Хаті


Даємо Ізраїлю 20 у.о. компенсаційних для настрою. А ввечері відкриваються неймовірні пейзажі. Це вже компенсація за нашу наполегливість.

12 пейзаж в напрямку - додому
фото 13 Пейзаж у напрямку - додому.


3-й день сходження
Дуже красивий, хоча й мокрий день. Проходимо 11 км, з підняттям на перевал Вежа Лави.

14 можу _ полет_ти
фото 14 Можу і полетіти - висота 4600 м.


15 два молодих  ворли
фото 15 Два молодих «ворли», батько і син


Потім вже під дощем спускаємося дуже гарною дорогою до табору Баранко (3950м). Ось це і називається акліматизація!
Цікаві скельні ділянки , місцями досить круто, навіть трошки нагадує категорійні перевали попередніх складніших походів. Посеред місячних пейзажів - барвисті куточки тропічної рослинності, долина річки , два водоспади. ). Це вже подобається по справжньому. Впевнений, що згодом саме цей день дозволив успішно виконати поставлені цілі.
16 дивляться, чи перший долет_в
фото 16 Дивляться вниз і гадають, чи перший вже долетів…

17 невже _ тут камен_ гуцули наносили
фото 17 Невже і тут гуцули ці камені наносили?!

18 камяна пустеля _ дерево... хтось посадив
фото 18 Кам’яна пустеля і дерева... хтось посадив :)


І цього дня до місця реєстрації наша група прийшла першою. Ну любимо ми позмагатися… До речі, в кожному таборі є пункт реєстрації груп.

19 реєструємося  п_д кодовою назвою - астронавти
фото 19 Реєструємося під кодовою назвою – "астронавти"


До цього тут ставляться дуже відповідально (згадую минулорічний Памір, де відсутні усілякі реєструючо-рятувальні інстанції).
В цей день організовуємо читання вголос «Снігів Кіліманджаро». І вкотре цей твір проймає мене до мозку кісток, надіюсь, молодше покоління нашої Команди також відчуло в цей момент високе емоційне напруження. Свого роду, командний аутотренінг, а може командний психомазохізм…

4-й день сходження
День розпочався підйомом на стіну Баранко.
І тут я відірвався. І у відстані, і у відчутті драйву.

таб_р йде в небо
фото 20 Табір йде в небо


Дуже крутий кам’яний схил, інколи потрібно було застосовувати навики нескладного скелелазіння – накотилися спогади про насправді небезпечні похідні дні, і захотілося бігти, стрибати, обганяти. Що й я успішно зробив. Визнаю , причинив незручності нашим гідам, але ж їх у нас - 4 , мусять відриватися разом з нами. Верхом гірської ейфорії було віджимання з подвійними хлопками наверху стіни, на висоті 4100 м. Якби не знав себе, можна було б сказати - «горняшка». Ну а так, просто гора задоволення від чудового технічного дня і трошки дитячості.

в_дчуття задоволення в горах - це не завжди горняшка
фото 21 Відчуття задоволення в горах - це не завжди симптоми гірської хвороби


Потім невеликий спуск в долину річки, яка була останнім пунктом набору води на маршруті і підйом через черговий місячний пейзаж в табір Каранга.

камян_ джунгл_ на М_сяц_ - приблизно щось таке
фото 22 Кам’яні джунглі на Місяці - приблизно щось таке…


Нічліг на висоті 4200 м – перевірка акліматизаційних процесів нашого організму у цьому динамічному сходженні. Сон нормальний , за бортом уночі - непоганий морозець.

5-й день сходження
Сповільнити час ми так і не змогли. Вже наблизився вирішальний день. Якраз сьогодні ми піднімається по скельних ділянках до останнього табору Барафо (4600м). Це забирає трошки більше ніж 2 години часу. Тому від нашого табору здійснюємо останній акліматизаційний підйом ще до 4900м. Хмари розходяться, можливість для фотосесії – відмінна.

команда К-2 на акл_матизац_ї, а виглядає, н_би на курорт_
фото 23 Команда К-2 на акліматизації, а виглядає, ніби на курорті…

фотосес_я на 5000 м над р_внем моря
фото 24 Фотосесія на висоті 5000 м над рівнем моря – обставини і можливості дозволяють


Дехто навіть подумував встановити висотний рекорд сімейного життя, але я не дозволив порушити спортивний режим (а насправді просто заздрісно). Дійсно, краса неймовірна і надихаюча. З чудовим настроєм повернення в табір, обід , підбір і підготовка спорядження до останнього штурму. Залишається 6 годин для відпочинку і сну, адже сходження розпочнеться о 0.00. Але якісно поспати нікому не вдається – все ж таки усі схвильовані. Незважаючи на вік і досвід, кожна нова вершина – це завжди невідомість, загадка, боротьба з собою і надія на Боже благословення.

6-й день сходження
Піднімаємось о 23.00, п’ємо чай донесхочу (для зменшення наслідків гірської хвороби треба випивати кожен день по 3-4 літри рідини). Ну що ж, молитва, і вперед і вгору. Напередодні випало чимало снігу, зоряне небо часто затягується туманом. До точки вчорашнього акліматизаційного виходу йдеться легко. Морозець з кожною сотнею метрів вгору дужчає, треба утеплюватися. Думаю не пожалкували ті, хто все ж таки взяли пуховки і теплі рукавиці. Гіди застерігали, що потрібно одягати на себе все , що маємо, але ми зробили незначну поправку, адже живемо трошки північніше, ніж їх народ. Вже вище 5000 м над рівнем моря. Темп трохи впав, кроки стають коротшими, а дихання – глибшим і різкішим. Позаду нас тримається група іноземців. Раптом один з них захитався і присів - легке запаморочення. Наша допомога не знадобилася - з ними ще більше помічників , ніж з нами. Нестача кисню дається непросто. На висоті 5300-5400 я теж відчуваю, як починає крутитися голова, і ноги стають все більш ватними. Але пам’ятаю, що ця висота – це якраз точка болючої переакліматизації саме для мене. Тому рухаю ногами майже на місці, пихчу, як ковальський міх і впевнено замикаю нашу колону. Ізраїль, відповідно до попередніх спостережень за нашою групою, мене із сином Юлієм поставив замикаючими. От зараза! Але ж я сам останніми ставлю досвідчених і міцних, такі правила - і вони правильні. Підйом крутішає, але праворуч, над горою Мавензі, вже прокидається сонечко, і його тендітні промінчики підзаряджають наші внутрішні двигуни.

сх_д сонця над горою Мавенз_ - народження нового дня, _ початок мого дня народження
фото 25 схід сонця над горою Мавензі - народження нового дня, і початок мого дня народження


Останній ривок, вже з камерою на голові, і ми на краю велетенського кратера, в сідловині між піками Кібо і Мавензі. Це місце називається - вершина Стелла, з висотою 5745м.

вершина точка Стелла, з висотою 5745м - важлива,але нек_нцева
фото 26 Проміжна вершина - точка Стелла, з висотою 5745м - важлива, але ще некінцева


Це вже вище, ніж найвища точка Європи – гора Ельбрус (висота 5642 м). Передчасна ейфорія і вітання , адже йти ще близько 45 хвилин, хоча й пологою ділянкою, але із набором ще 150 метрів. Часто читав у репортажах, що люди саме тут вирішували: «з мене досить, далі не піду, яка різниця , тут вершина, чи там». Але для нас вершина одна – пік Ухуру – найвища точка Африки, і одна із семи найвищих вершин , відповідно на своїх континентах. Після радісної фотосесії знову концентруємо зусилля, і далі - до головної мети подорожі. Але йдеться вже легше, встигаємо робити фото , відеозйомку, милуємося льодовиками і внизу спостерігаємо велику долину – кратер вулкана Кібо. Першосходжувач на Кіліманджаро, німець Ганс Маєр назвав це місце висотною тундрою у тропічній Африці.

сн_ги К_л_манджаро ще вражають своєю величчю
фото 27 Сніги Кіліманджаро ще піднімаються на Африкою і вражають своєю величчю


Через півгодини – справжня перемога, ми в черговий раз перебороли себе, і вершина пустила нас.

команда К-2 на п_ку Ухуру - нова мр_я досягнута
фото 28 Команда К-2 на піку Ухуру - нова мрія досягнута


Ось тут вже шалені емоції, обнімання, спів гімну України, і навіть вітання з Днем народження. Адже дехто примудрився майже випадково потрапити на Кіліманджаро у своє особисте свято.

разом _з сином на вершинах св_ту - це життєве щастя
фото 29 Разом із сином на черговій вершині світу - це моє життєве щастя. Та ще й день народження!

хороше спорядження - необхідне для наших мандрівок
фото 30 Хороше спорядження - необхідне для наших мандрівок


добре мандрувати з хорошою командою
фото 31 Добре мандрувати з хорошими партнерами


Після цього ще був дуже затяжний спуск, аж до воріт Національного парку, короткий переїзд до готелю, святкування Сходження і Дня народження за сумісництвом. Але день насправді вдався дуже довгий і незабутній.
А потім ще були райські екскурсії:
перша – до термальних витоків кришталево дзвінкої річки, які знаходяться посеред справжніх глухоманей бідної Танзанії. По дорозі ми побачили справжню автентику африканського села, класичних представників народу масаї, які показують на білих людей свої дітям, як на диво і не дозволяють їх фотографувати. До речі , цю екскурсію наш «шеф» Джон подарував нам безкоштовно, але пізнавально-відпочинкова цінність її для нас була величезною;
друга – сафарі, комбінована автомобільно- пішохідна прогулянка територією національного парку Аруша, огляд із кількох метрів представників місцевої фауни – жираф, зебр, антилоп, буйволів, свинок «тумба», мавп, змій та купу іншого.
Але це вже моменти більш звичні для теплого відпочинку, і Хемінгуеєм описані не так пронизливо. Хоча, читаймо «Недовге щастя Френсіса Мекомбера»…

ВIН ОХОРОНЯВ НАС ВIД ДЖУНГЛIВ, А Я ОХОРОНЯВ ЙОГО
охоронці джунглів

АФРИКАНСЬКI БУЙВОЛИ - НАВIТЬ ДЛЯ ДЖИПА ПЕРЕШКОДА
люті кафрські буйволи

ВИСОКI ТА ГРАЦIОНIЗНI , ДОВIРЛИВI I БЕЗПЕЧНI
найкраща декорація в савані

ЦЕ - ЛИШЕ КРАЄЧОК ТРОПIЧНОГО ЛIСУ
лише краєчок тропічного лісу

ДО САФАРI ГОТОВI
автомайдан "Африка"

ДО ЖИРАФИ - РУКОЮ ПОДАТИ
так ось хто все листя з'їв

ТЕРМIТНИК I МIСЦЕВА ЖИТЕЛЬКА
термітник

ВОЗИК ЗА 10 $, ХТО БIЛЬШЕ
такий візочок за 10 у.о.

Запитання автору ви можете надіслати на адресу: sergK2@i.ua

Tags: Краса неймовірна, Мандри, Погляд мандрівника
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments