Майдан-арт. КАМІННЯ ТА СПІВИ, або Найвагоміший стріт-арт у світі.
КАМІННЯ ТА СПІВИ,
або
Найвагоміший стріт-арт у світі.
Мистецтво на Майдані приймає все більш масштабні форми. Це дістало підтвердження завдяки французькому художнику на псевдо Roti (справжнє ім*я - П*єр), котрий подарував киянам скульптурну композицію «Нова Україна».
Roti народився у Франції, у місті Аннсі, що на кордоні зі Швейцарією, вже встиг попрацювати у Нью-Йорку, Парижі та Лондоні. Його мати - француженка, а батько з Іраку, обидва - скульптори, однак син спочатку став відомим як стріт-артист - творець не завжди легальних настінних розписів.
Власне, саме в якості стріт-артиста Roti вперше і побував в Україні – у вересні минулого року приїздив до Києва на запрошення фестивалю "Гогольфест". Результатом цього візиту став мурал на стіні одного з цехів Експериментально-механічного заводу, де проходив фестиваль – переважно чорно-біла, сповнена цікавих деталей фреска з мотивами з Біблії.
Цього разу Roti приїхав незабаром після початку українського повстання. По приїзду він взяв участь у благодійному аукціоні на підтримку інтернет-телеканалу Hromadske.tv, надавши організаторам створений у Києві малюнок «Майдан».
«Нова Україна», власне, є результатом десятиденної праці художника безпосередньо на місці. Скульптура являє собою барельєф з рожевого мармуру довжиною 2 метри та завширшки 1 метр. З кам’яної брили проступають людське обличчя, руки (що важливо, долонями догори) й ноги: нова Україна наче прокидається від тяжкого кам’яного сну, починає вириватися з брили диктатури на свободу.
Встановлення скульптури перетворилося на окреме дійство: жіночий гурт Dakh Daughters, співаючи колядки, пройшов Майданом від барикади на вулиці Михайлівській до початку Інститутської; слідом за ними їхала вантажівка зі скульптурою. Тут, поруч з тротуаром, П*єр під співи голосистих Dakh Daughters розмістив свою дещо інфернальну композицію.
Коли відбувалося встановлення "Нової України", я не мав можливості зробити більш-менш чіткі фото. Але, опинившись у суботу вдень на Майдані, я за щасливим збігом обставин не тільки поспілкувався з автором, а й побачив його в роботі.
Власне, П*єр прийшов доробити скульптуру - висікти на ній назву-присвяту. На місці він виявив, що якісь львівські вуйки знайшли мистецтву практичне застосування - заходилися встановлювати намет просто поруч, і одну з мотузок примотали за ріг "Нової України". Художник поставився до цього з гумором і погодився з моєю думкою, що це все нагадує ще один перформанс))
Поки новоприбулі львів*яни розбиралися зі своїм житлом, ми з П*єром трохи поговорили про його роботу. Для нього це вже не перша скульптура, але він вважає, що "Нова Україна" - направду продовження його стріт-артистської активності - так само безкорисливе, безкоштовне вуличне мистецтво, просто подароване людям - у даному випадку Майдану і киянам.
Зрештою, намет без шкоди для скульптури таки встановили (варто, до речі, було побачити, як дядько шукає місце, куди б йому вколотити залізний костур), і тоді вже П*єр дістав молоток, зубило і почав вистукувати - дописувати - необхідні літери. Люди підходили, розпитували, захоплювалися. Хтось розумів символіку твору одразу, комусь доводилося пояснювати. Якийсь дядько красномовив - ось, який молодець, зовсім юний, аж з Франції приїхав, і так Україну любить, не то що деякі набагато старші українці.
Мені ж сподобалося, наскільки точно П*єр підібрав матеріал: у рожевого мармуру дивовижна кольорова фактура, дуже подібна до людської шкіри, і ця подібність набуває додаткових відтінків, коли на каміння потрапляє вода.
А П*єр тим часом закінчив свою присвяту: "Новій Україні". І поставив своє ім*я поруч.
Так Майдан дістав чергове підтвердження свого перетворення на окрему, автономну територію, котра відтепер має не тільки власну економіку, поліцію і законодавство, а й своє монументальне мистецтво.
Дмитро Десятерик
або
Найвагоміший стріт-арт у світі.
Мистецтво на Майдані приймає все більш масштабні форми. Це дістало підтвердження завдяки французькому художнику на псевдо Roti (справжнє ім*я - П*єр), котрий подарував киянам скульптурну композицію «Нова Україна».
Roti народився у Франції, у місті Аннсі, що на кордоні зі Швейцарією, вже встиг попрацювати у Нью-Йорку, Парижі та Лондоні. Його мати - француженка, а батько з Іраку, обидва - скульптори, однак син спочатку став відомим як стріт-артист - творець не завжди легальних настінних розписів.
Власне, саме в якості стріт-артиста Roti вперше і побував в Україні – у вересні минулого року приїздив до Києва на запрошення фестивалю "Гогольфест". Результатом цього візиту став мурал на стіні одного з цехів Експериментально-механічного заводу, де проходив фестиваль – переважно чорно-біла, сповнена цікавих деталей фреска з мотивами з Біблії.
Цього разу Roti приїхав незабаром після початку українського повстання. По приїзду він взяв участь у благодійному аукціоні на підтримку інтернет-телеканалу Hromadske.tv, надавши організаторам створений у Києві малюнок «Майдан».
«Нова Україна», власне, є результатом десятиденної праці художника безпосередньо на місці. Скульптура являє собою барельєф з рожевого мармуру довжиною 2 метри та завширшки 1 метр. З кам’яної брили проступають людське обличчя, руки (що важливо, долонями догори) й ноги: нова Україна наче прокидається від тяжкого кам’яного сну, починає вириватися з брили диктатури на свободу.
Встановлення скульптури перетворилося на окреме дійство: жіночий гурт Dakh Daughters, співаючи колядки, пройшов Майданом від барикади на вулиці Михайлівській до початку Інститутської; слідом за ними їхала вантажівка зі скульптурою. Тут, поруч з тротуаром, П*єр під співи голосистих Dakh Daughters розмістив свою дещо інфернальну композицію.
Коли відбувалося встановлення "Нової України", я не мав можливості зробити більш-менш чіткі фото. Але, опинившись у суботу вдень на Майдані, я за щасливим збігом обставин не тільки поспілкувався з автором, а й побачив його в роботі.
Власне, П*єр прийшов доробити скульптуру - висікти на ній назву-присвяту. На місці він виявив, що якісь львівські вуйки знайшли мистецтву практичне застосування - заходилися встановлювати намет просто поруч, і одну з мотузок примотали за ріг "Нової України". Художник поставився до цього з гумором і погодився з моєю думкою, що це все нагадує ще один перформанс))
Поки новоприбулі львів*яни розбиралися зі своїм житлом, ми з П*єром трохи поговорили про його роботу. Для нього це вже не перша скульптура, але він вважає, що "Нова Україна" - направду продовження його стріт-артистської активності - так само безкорисливе, безкоштовне вуличне мистецтво, просто подароване людям - у даному випадку Майдану і киянам.
Зрештою, намет без шкоди для скульптури таки встановили (варто, до речі, було побачити, як дядько шукає місце, куди б йому вколотити залізний костур), і тоді вже П*єр дістав молоток, зубило і почав вистукувати - дописувати - необхідні літери. Люди підходили, розпитували, захоплювалися. Хтось розумів символіку твору одразу, комусь доводилося пояснювати. Якийсь дядько красномовив - ось, який молодець, зовсім юний, аж з Франції приїхав, і так Україну любить, не то що деякі набагато старші українці.
Мені ж сподобалося, наскільки точно П*єр підібрав матеріал: у рожевого мармуру дивовижна кольорова фактура, дуже подібна до людської шкіри, і ця подібність набуває додаткових відтінків, коли на каміння потрапляє вода.
А П*єр тим часом закінчив свою присвяту: "Новій Україні". І поставив своє ім*я поруч.
Так Майдан дістав чергове підтвердження свого перетворення на окрему, автономну територію, котра відтепер має не тільки власну економіку, поліцію і законодавство, а й своє монументальне мистецтво.
Дмитро Десятерик