desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

Майдан-хроніки, 10-12 січня. СКАЖЕНИЙ УЇК-ЕНД.

СКАЖЕНИЙ УЇК-ЕНД



Знову час ущільнився. Знову потік подій такий, що елементарно не встигаю відписувати. Тож вибачайте, далі – багато літер))

Події п’ятничної ночі (з 10 на 11 січня) я дивився у прямій трансляції на Майдані. Вирішив сходити на нічне чергування – і ось тобі маєш, такі події пропустив)

Але допомагати годувати народ – це теж хороше діло, і піднімає настрій та бойовий дух не згірше за будь-яку сутичку. Плюс, звісно, нічне спілкування на Майдані - унікальне за атмосферою. Воно чимсь схоже на крупний план у кіні: ти бачиш людину зблизька, в такій хорошій відвертості, якої в іншому місці, в інших умовах не доб’єшся. Цього разу розговорився з хлопчаком з Шепетівки, що на Хмельниччині. Половини зубів немає, але веселий, життєрадісний неймовірно. Щось я згадав про підготовку «майданівського спецназу» на 7 поверсі Профспілок, а він відповів:

- Ага, я теж зі спецназу. З духовного.

Належить він, здається, до п’ятидесятників. Але його релігійність геть не фанатична, така ж сама, як і він – від душі. Захоплюється тим, що на Майдані представлені всі християнські деномінації – від католиків і православних до баптистів і харизматів. А щодо того, що в Києві стільки днів незимово тепла погода, він упевнений, що це в тому числі і його рук діло:

- А ми отак стали, помолилися за гарну погоду, ось вона й гарна!

Класний чувак.

Через штовханину на проспекті Перемоги, біля Святошинського РВВС, на Майдані оголосили тривогу, й, хоча народу позірно було небагато, наче незвідки повиходили загони самооборони, причому дуже добре екіпіровані - при касках, щитках, наколінниках тощо. Серед інших проходили поруч якісь чоловіки, що балакали геть мені незнайомою мовою, явно з Кавказу. Спитав у них - звідки, виявилося – грузини! Утворюють окремий загон. З такими залізяками і дубцями, що дивитися страшно))) Виявилося, їх на Майдані 20, з першого дня, і один з них сказав мені: "Якщо нападуть, то хай спочатку нас спробують покласти" - явно не жартував) Ось дивлюся на таких і розумію, що за жодних умов силовий варіант не пройде. До речі, здається, це навіть у владі розуміють: хтось мені недавно казав, що для міліціонерів при наявності необхідної будівельної техніки всі барикади жодної перепони не складають, розібрати можна за 15-20 хвилин. Але ж людей на цих барикадах не розбереш ніякими екскаваторами.

Що ж до подій на Перемоги, то тут треба чітко розділяти сам суд і те, що відбувалося після нього. Я солідарний не з підсудними, а з тими, кого цієї ночі бив «Беркут». І, звісно, те, що їх змогли заблокувати, змусили зняти маски і пройти по коридору ганьби – це перемога, значення якої тільки зараз, через деякий час, починаєш усвідомлювати. Ще один доказ того, що моральний тиск набагато потужніший за будь-яке насильство. «Беркут» без масок виявився звичайними переляканими людьми. Вся Україна бачила їхні страх і слабкість. До того ж, здається, начальство їх просто кинуло напризволяще, навіть підкріплення не прислало, і це теж бачили всі. І таких випадків ставатиме більше. Уже зараз ці мармизи з їхніми персональними даними вивішено в Мережі. Ми перетворюємо їхнє життя на кошмар. Я чув, що у «Беркуті» - хвиля звільнень за власним бажанням. Деморалізовані силовики – це кінець режиму, а вони деморалізуються все більше.

Здавалося б, після цієї ночі має встановитися бодай нетривалий спокій – але ні.
Зранку 11 січня, невиспаний, але повний бойової енергії, я пішов до Бесарабки – там мала відбутися анонсована напередодні акція «ініціативної групи на захист сексменшин» (вже прокол – ЛГБТ себе секс-меншинами не називають), яку відповідні організації, такі як «Точка опори», одразу назвали провокацією.

Прибувши на місце о 12.00, я виявив, що там не одна, а цілих дві акції.



Під рок-н-роли з невеличкого динаміка танцювало десь три десятки яскраво одягненої молоді, хлопці і дівчата. Яскравість, здається, була головною метою: не просто одяг, а ще й різнокольорові перуки, окрім веселкових прапорів, ще, й звісно, прапори України та Євросоюзу, а до того – наче решти було мало – червоні льодяники у формі півників. Окремо кидалися в очі двоє хлопців, котрі стояли поруч – один у синій, другий у жовтій перуці – по кольорах українського прапора. Стояли вони окремо, не танцювали. На питання телевізійників один з них сказав, що він не гей, але у нього тут друг. Ага, так-так. Друг у нього.




Ще організатори залучили до участі чорношкіру дівчинку, щоб уже напевне.




Картину доповнювали двоє хлопців з транспарантом «Кличко – наш кандидат», котрі почувалися якось явно незручно, коли їх знімали, та кілька кремезних бугаїв у штатському трохи далі, котрі теж в об’єктив не лізли.



Очевидно, весь цей цирк збирався саме з однією метою: намалювати якомога помітнішу мішень, виставити її під обстріл і максимально скомпрометувати Майдан. А хто збирав клоунів, особливо навіть і не приховувалося: першим сайтом, який подав цю інформацію, був «Український вибір»)))
Ну й до купи: першими на місці були телеканали "Інтер", "Україна" и "112". Ще пояснення треба?










Невеличку частку здорового глузду вносили своїм контрпікетом Зорян Кісь і друзі – правдиві гей-активісти, котрі за права ЛГБТ борються по-справжньому вже не перший рік.





Дивуюся лише одному: наскільки все ж таки у Медведчука убога фантазія, нічого нового видумати не може – був уже «гей-парад» з бомжів, і нічим це не закінчилося – ані бійки не було, і людей на Майдані не поменшало. Він що, зовсім тупий?



Я поговорив трохи з молодими циркачами. Принаймні деякі з них дійсно належали до ЛГБТ. При тому неосвічені як ліс сосновий. Про успішний весняний гей-прайд у Києві не чули, про жодну українську ЛГБТ-організацію не знають, про те, що прайди можна проводити з належним рівнем безпеки, навіть не задумувалися. Одна дівчина так мені і сказала:
- Так, ми тут – гарматне м'ясо – для перевірки толерантності суспільства.
Питання, а якого дідька підписуватися на гарматне м'ясо, ми обговорити не встигли.
А втім, це були хороша молодь, хоч і ідіоти, тож я їх зняв собі на прощання.



Однак, як я сказав, це була не єдина акція біля Бесарабки.
Півколом довкола «геїв» стояли якісь дядьки й тітки середніх і старших років, тримали плакати проти Майдану, знімали танцюючу молодь й улюлюкали, але не нападали. Виявилося, це ще одне збіговисько провокаторів, очолюване таким собі Іваном Проценком, в котрого манія – очистити Хрещатик від барикад. Минулого разу на його акцію ніхто не прийшов. Тепер його господарі підігнали трохи бюджетників. Було їх аж 50, вони ще трохи позбиткувалися з молоді і пішли з гаслами «Майдан – по домам» і «Будівлі– для службовців» (так і кортіло спитати: мою будівлю теж службовцям віддати?) до барикади біля ЦУМу.





Охорона барикади була заскочена зненацька. Стояло там двоє зовсім юних хлопчиків. Натовп, коли підійшов, почав одразу поводитися вкрай агресивно. З матюками, з криками. Я знімав на відео, коли навів камеру на якогось кабана у зеленій куртці, кепці і марлевій пов’язці на обличчі (він теж намагався розбирати барикади) - він вдарив мене по руці і вибив камеру. Ні з того ні з сього. Коли спитався – нащо воно це зробило – почало брехати у вічі. Вивішую три його фото. Обличчя не видно, але, може, хтось і впізнає. Зараз я думаю, що, судячи з комплекції, агресивності, нахабства і брехливості, це був переодягнений мент.






Отакі ось прибічники у «киян проти Майдану». Матом поливають, техніку б’ють, на людей нападають. Бидло, а ніякі не кияни. Скотобаза.

Зрештою, підійшло підкріплення самооборони від КМДА і заблокувало прохід. Я збігав до Бесарабки, щоб якраз побачити, як фарбований цирк згортається і сідає в автобус.






Кремезних тітушок у цивільному, котрі супроводжували клоунів, побільшало в кілька разів, і всі зі схильністю до інкогніто – щойно навів фотоапарат, як чомусь)) почали відвертатися.








А в мікроавтобус супроводу сідали вже зовсім не гейського вигляду хлопці з веселковими прапорами, але з капюшонами на головах. Сфотографував номери теж про всяк випадок. Зрештою, всі благополучно від’їхали.






Тим часом Проценко і його кабани пішли геть (апдейт: сьогодні, у понеділок, вони знову ломилися на барикади з таким само результатом). Натомість на тротуарі вишикувалися у дві шеренги півтора десятки молодиків у масках. Фото нечітке, бо тепер моя камера нормально фотографує через раз.






На питання – хто вони і нащо стоять – мовчали або віджартовувалися. Олексій Чорний (на фото - зліва), комендант Одеського майдану – взагалі сміливий хлопець, справжній молодець, він перший, хто почав підіймати народ на Михайлівській ще 30 листопада з самого ранку – намагався їх розпитати, якого біса вони тут роблять.



Ті відповідали по-хамськи. Проценки, видання друге. Зрештою, просто почали від нього відвертатися.



Потім їхній старший сказав: «О, ось цей автобус», і все стало зрозумілим.
Однак автобус розгорнувся біля «Театральної» у геть інакший бік. Тоді молодики теж повернулися і пішли собі… на Майдан. Виявилося, що це «Правий сектор». Ось саме на них, рідненьких, Медведчук і розраховував.

Псевдогеї потім таки доїхали до ЦУМу, і жіночка-провокаторка, котра їх очолювала, почала вимагати охорону для проходу на Майдан. Їй відповіли: «Охорону вам ніхто не дасть». Після чого циркачі, гордо надувши губки, забралися остаточно. Навздогін на них намагався напасти один з тих тітушок, що стежили за акцією, але його швидко нейтралізували.

Більше ніяких сюрпризів у цей день не було. Жодного приводу для розгону напередодні Віча влада так і не отримала.

Ну а потім була неділя, 12 січня, і знову – повний Майдан; десь називалася цифра 150000 - і це на 53-й день протестів! Приємно вразило те, що було дуже багато людей з дітьми – значить, продовжують приходити сім’ями, значить, кияни, середній клас підтримують боротьбу.







Найбільше народ аплодував активістам Автомайдану. Прямо з мітингу вони знову поїхали пікетувати Межигір’я. Справжні бійці, справжні герої.

Що ж до плану дій, то його знову не озвучили, та це, здається, мало кого й обходило. У Майдану свій план. Яценюк, правда, запропонував через 10 днів прийти до Януковича в кабінет, аби вимагати виконання закону про амністію. Ну, подивимося.
А так – чудове завершення скаженого вік-енда))






Висновки такі:

1) Сила «силовиків» не безмежна. Ми знайшли їх слабке місце і нанесли точний удар. Їх деморалізація триватиме і далі.

2) Медведчук учергове довів, що все, за що він береться – провалює, а також те, що він не погребує жодними засобами, аби втриматися у владі, і це мене на сьогодні лякає найбільше; чорношкіру дівчинку у підставній демонстрації я йому не забуду.

3) Безпосередньо випливає з попереднього пункту: фашня, нацисти, «Правий сектор» – це наше вразливе місце. Своєю безголовістю і нарваністю вони практично ідеально підіграють владі. На мою думку, від таких союзників треба позбавитися якнайшвидше – інакше вони ще накоять чимало лиха.

4) Майдан чудово дає сам собі раду; сам знаходить оптимальні рішення і сам себе боронить (кажуть, що опо-депутати на Перемоги… вмовляли людей розійтися; чомусь я не здивований) – цілковито незалежно від партійних вождиків. У суботу ввечері я зайшов у намет, куди напередодні допомагав занести їжу – він був забитий продуктами, охоронець сказав, що люди понаносили.


5) Народ від протесту не втомився і ладен виходити ще й ще – стільки, скільки знадобиться.

6) Ми переможемо!


Tags: Акции-митинги, Майдан, Мандри, Уикенд
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments