Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Важкі дні Майдану

Originally posted by ihorhulyk at Важкі дні Майдану
1
Ілюстрація: politica-ua.com

Мені видається, час ейфорії, новорічно-різдвяних карнавалів та концертів, ажіотажного зацікавлення іноземних політиків для Майдану минув. Зрештою, мабуть, не тільки я так думаю, але й ті, хто зараз стоять у центрі столиці, ті, хто бодай раз відчув неповторну атмосферу української революції, і тепер намагається втримати у пам’яті ці неповторні миттєвості.
Власне кажучи, спогади про них і кореляція тих вражень з «сірими буднями» нинішнього Майдану, - для багатьох можуть стати приводом для зневіри. Мовляв, знову спробували, і знову невдача.
Однак, як на мене, замість розчарувань нам варто було б поміркувати над тим, куди і як рухатися далі. І насамперед – визначитися із загрозами, що постали перед Майданом після перейдення піку його генези.
Ці загрози виходять, насамперед, із-зовні. Режим, спробувавши на зуб здатність майданерів до фізичної оборони і спротиву, і «діставши по зубах», зрозумів, що не все так просто. Звісно, зосередивши в кулак увесь «міліцейський зоопарк», він може влаштувати ще не одне криваве місиво у центрі «європейської» столиці. Але, сподіваюся, ні для ВФЯ, ні для його підлеглих не є байдужим бодай якесь «цивілізаційне реноме», як би умовно і саркастично це не звучало. Тож влада тепер використає увесь нагромаджений досвід інтриг, підступів, практику підкупу, улещення, обіцянок, аби розколоти протестний рух, звести його на манівці «тихого опору», втягнути у пусто-порожні дискусії. Утім, за прикладами шукати не доводиться: повідомлення про «громадські ради»-клони, поява на світ Божий певних не надто привабливих сторінок життєписів активістів Майдану, розпалювання суперечностей між прихильниками різних ідеологій та різних лідерів, «темники» для запланованих зібрань, - все це покликано звести нанівець єдність майданного ядра.
Є ще шлях залякування. Точкові удари, почасти вдалі, почасти – ганебні. Справа «васильківських терористів» завершена акурат вчасно, і вирок (несподіваний для всіх), жорстокий, безкомпромісний, - також промовистий факт. Те, що автомайданівці змусили «беркутят» показати свої «личка», зарахуємо до переліку моральних перемог. Але судовий маховик тільки-тільки починає розкручуватися, і ще невідомо, скільки схожих вироків наштампує вітчизняна продажна і кишенькова Феміда.
Є й загрози внутрішні. Вони не нові, а радше, - вроджені для будь-якого протестного руху часів незалежності. Байка про «трьох гетьманів» якнайліпшим чином утілена у триголовій нашій опозиції. Лідерів можна і треба зрозуміти, вони й не приховують мотивів, з якими йшли ДО Майдану і, зрештою, вийшли НА Майдан. Вони прагнуть влади. Але чи прагнуть вони змін? Ось про що, у першу чергу, мала б запитати їх громада. І яких конкретно змін? Бо ті ж таки лідери, окрім сповідування власних амбіцій, мали б зважити і на мотиви «піхотинців». Їх гучно іменують громадянським суспільством, але воно, природно, строкате. Підприємці бажають справедливих і чітких правил для бізнесу, молодь – соціальних ліфтів, некорумпованої освіти, батьки – влади, яка б не калічила дітей тощо.
Але якщо брати найвищу планку, точку біфуркації нинішньої революції, то, на мій погляд, вона полягала не стільки у бажанні змусити владу підписати Угоду про асоціацію з ЄС, як у зрозумілому соромі нормальних людей за те, що ними керує кримінальна мафія, за те, що вони змушені коритися бандюкам і пройдисвітам, потурати їхнім захцянкам, годувати усю цю, по суті, босоту, своїми податками, працею своїх рук і розуму.
Я не знаю, чи встоїть Майдан перед усіма цими загрозами. Знаю лише, що він не мине безслідно. За кільканадцять тижнів у центрі української столиці, - як на велетенському подіумі, - показали себе всі. І тепер час для аналізу, оцінок і дій.
Ігор Гулик

Тяжелые дни Майдана
Мне кажется, время эйфории, новогодне-рождественских карнавалов и концертов, ажиотажного интереса иностранных политиков для Майдана прошло. Увы, видимо, так думаю не только я, но и те, кто сейчас стоят в центре столицы, те, кто хоть раз ощутил неповторимую атмосферу украинской революции, и теперь пытается удержать в памяти эти неповторимые мгновения.
Собственно говоря, воспоминания о них и корреляция тех впечатлений с «серыми буднями» нынешнего Майдана, - для многих могут стать поводом для уныния. Мол, снова попытались, и снова неудача.
Однако, на мой взгляд, вместо разочарований нам следовало бы подумать над тем, куда и как двигаться дальше. И прежде всего - определиться с угрозами, которые стоят перед Майданом после пика его генезиса.
Эти угрозы исходят, прежде всего, извне. Режим, попробовав на зуб способность майданеров к физической обороне и сопротивлению, и «получив по зубам», понял, что не все так просто. Конечно, сосредоточив в кулак весь «милицейский зоопарк», он может устроить еще одно кровавое месиво в центре «европейской» столицы. Но, надеюсь, для ВФЯ, для его подчиненных чего то стоит хоть какое-то «цивилизационное реноме», как бы условно и саркастически это не звучало. Поэтому власть теперь использует весь накопленный опыт интриг, козней, практику подкупа, посудов, обещаний, чтобы расколоть протестное движение, свести его в тупик «тихого сопротивления», втянуть в пусто-порожние дискуссии. Впрочем, примеров искать не приходится: сообщения об «общественных советах»-клонах, появление на свет Божий не слишком привлекательных страниц жизнеописаний активистов Майдана, разжигание противоречий между сторонниками разных идеологий и разных лидеров, «темники» для запланированных собраний, - все это призвано свести на нет единство майданного ядра.
Есть еще путь запугивания. Точечные удары, отчасти удачные, отчасти - позорные. Дело «васильковских террористов» завершено аккурат вовремя, и приговор (неожиданный для всех), жестокий, бескомпромиссный, - также красноречивый факт. То, что автомайдановцы заставили «беркутят» показать свои «личика», отнесем к списку моральных побед . Но судебный маховик только-только начинает раскручиваться, и еще неизвестно, сколько подобных приговоров наштампует отечественная продажная и карманная Фемида.
Есть и угрозы внутренние. Они не новые, скорее, - врожденные для любого протестного движения времен независимости. Басня о «трех гетманах» наилучшим образом воплощена в трехглавой нашей оппозиции. Лидеров можно и нужно понять, они и не скрывают мотивов, с которыми шли К Майдану и, наконец, вышли НА Майдан. Они стремятся к власти. Но жаждут ли перемен? Вот о чем, в первую очередь, должно спросить у них общество. И каких конкретно перемен? Ибо лидеры, кроме лелеяния собственных амбиций, должны учесть и мотивы «пехотинцев». Их громко именуют гражданским обществом, но оно, естественно, пестрое. Предприниматели хотят справедливых и четких правил для бизнеса, молодежь - социальных лифтов, некоррумпированной системы образования, родители - власти, которая бы не калечила детей и т.д.
Но если брать самую высокую планку, точку бифуркации нынешней революции, то, на мой взгляд, она состояла не столько в желании заставить власть подписать Соглашение об ассоциации с ЕС, столько в естественном стыде нормальных людей за то, что ими руководит уголовная мафия, за то, что они вынуждены покориться бандюкам и проходимцам, потакать их прихотям, кормить всю эту, по сути, шваль своими налогами, трудом своих рук и ума.
Я не знаю, устоит ли Майдан перед всеми этими угрозами. Знаю только, что он не пройдет бесследно. За несколько недель в центре украинской столицы, как на огромном подиуме, - показали себя все. И теперь время для анализа, оценок и действий.
Игорь Гулык
Tags: Майдан, колонка
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments