Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Новий рік з Павічем

Originally posted by ihorhulyk at Новий рік з Павічем
1
Ілюстрація: horde.me

Як би того комусь не хотілося, і навпаки, якби жагуче хтось того прагнув, все ж 2013-й залишився за межею історії. Мусимо з цим миритися або ж тішитися, бо, зрештою, як пише Мілорад Павіч у романі-клепсидрі «Внутрішній бік вітру», у світі є «два різних ритми життя, два різних биття пульсу крові або соків у рослинах, два різновиди істот, загнаних у рамки одних і тих же днів та ночей, які однаково тривають для всіх, – але одним їх бракує, а іншим дістається з надлишком…».
Павіч дивний не тільки своїм світобаченням, воно, видається, втілюється у форму його писань, де, звідки не почни, одна половина, мов у піщаному годинникові, плавно перетікає в іншу. Я міркую, що приблизно так з року у рік скапує наше життя, і схоже до «Вітру…» чи «Хозарського словника», його можна перечитувати, як завгодно, з якої сторінки не почни, все рівно дійдеш до суті, до сокровенного, прихованого від чужих очей, доволі часто недоброзичливих і ревнивих.
Я не схильний сьогодні акцентувати на знакових подіях збіглого року: оцінки, мабуть, залишмо майбутньому. Так буде, принаймні, розважливіше і об’єктивніше. Либонь, є сенс поговорити про те, чого наразі не сталося, чого не втілили, хоча воно нам дуже пекло. Одразу ж зауважу, що нереалізовані бажання аж ніяк не означають трагедії, навпаки, вони свідчать, по-перше, про досвід, а, по-друге, про те, що маємо, попри все, мрії, а, отже, сенс цього життя.
Здебільшого, українці не стали заможнішими, попри всі ритуальні заклинання своїх провідників, не важливо, до якого табору ці оракули належать. Однак, цим мають перейматися, насамперед, обіцяльники, оскільки ніхто й ніколи більше їм не йнятиме віри, а відтак наступного року їм доведеться некомфортно жити, хоч і у затишних кабінетах, однак, на валізах.
Ми не стали відкритішими, хоча декларуємо себе за європейську націю. Хоча спробуй-но бути «прозорим» і відвертим у середовищі, яке має стійкий стереотип страху. Страху перед невідомим завтра, перед найдрібнішим чиновником, перед заздрістю сусіда і підлістю конкурента. Та знову ж таки, упродовж року ми переконалися, що не всі вовки є такими страшними, як їх малюють, не кожен владоможець є всесильним та вічним на своїй посаді, а заздрісний сусід перестає потерпати від свого недоброго почуття, щойно береться за якусь свою справу.
Ми не тупцювали на місці, хоча наш поступ радше скидався на біг по колу та ще й з розмаїтими перепонами – у кожного своїми. У того ж таки Павіча герой своїми мандрівками теж описує коло, але воно – символічне, воно сакральне, життєстверджуюче і сповнене прихованих сенсів.
Зате, на позір, ми перебуваємо у добрій фізичній формі, хоча, знову ж таки, від безглуздого кружляння знайомими маршрутами моральний наш стан бажає кращого. Наснажені досвідом, матимемо час, аби уникати битих стежок.
Наївно сподіватися, що всі наші негаразди залишаться у 20013-у. Ще наївніше вважати, що новорічної ночі сталося диво, і ми прокинулися у казковій країні без турбот і жалів. Однак, гляньмо, скільки їх, житейських проблем і глобальних бід відійшло з попередніми роками, гідно оцінімо те, що маємо, і що ще належить здобути. Час працює все-таки на нас, і м’яч все ж на нашому полі. Нам вирішувати, яким буде 2014-й.
Хай щастить!
Ігор Гулик


Новый год с Павичем
Как бы того кому-то не хотелось, и наоборот, как бы страстно кто-то этого хотел, все же 2013-й остался за чертой истории. Мы должны с этим мириться или радоваться, потому что, как пишет Милорад Павич в романе-клепсидре «Внутренняя сторона ветра», в мире «два разных ритмы жизни, два разных биение пульса крови или соков в растениях, две разновидности существ, загнанных в рамки одних и тех же дней и ночей, которые одинаково продолжаются для всех, - но одним их не хватает, а другим достается с избытком...».
Павич удивителен не только своим мировоззрением, оно, впрочем, воплощается в форму его писаний, в которых, откуда ни начни, одна половина, как в водяных часах, плавно перетекает в другую. Я думаю, что примерно так же из года в год капает наша жизнь, и ее можно перечитывать, как «Ветер...» или «Хазарский словарь». С какой страницы не начни, все равно придешь к сути, к сокровенному, скрытому от чужих глаз, довольно часто недоброжелательных и ревнивых .
Я не склонен сегодня акцентировать внимание читателя на знаковых событиях ушедшего года: оценки, пожалуй, оставим на будущее. Так, по крайней мере, рассудительней и объективней. Вероятно, есть смысл поговорить о том, что пока не произошло, что не воплотили, хотя оно нам очень досаждает. Сразу же замечу, что нереализованные желания отнюдь не означают трагедий, наоборот, они свидетельствуют, во-первых, об опыте, а, во-вторых, о том, что у нас, несмотря на все, есть мечты, а, следовательно, смысл этой жизни.
В основном, украинцы не стали богаче, несмотря на ритуальные заклинания лидеров, неважно, к какому лагерю эти оракулы принадлежат. Однако, этим должны заниматься, прежде всего те, кто обещает, поскольку никто и никогда больше им не поверит, и в следующем году им придется некомфортно жить, оставаясь, впрочем, в уютных кабинетах, но сидя, однако, на чемоданах.
Мы не стали более открытыми, хотя декларируем себя как европейскую нацию. Ну попробуй быть «прозрачным» и откровенным в среде, где доминирует устойчивый стереотип страха. Страха перед неизвестным завтра, перед мелким чиновником, перед завистью соседа и подлостью конкурента. Но опять же, в течение года мы убедились, что не все волки такие страшные, как их рисуют, не каждый властитель всесилен и вечен на своей должности, а завистливый сосед не страдает от своей недоброй зависти, как только берется за какое-то свое дело.
Мы не топтались на месте, хотя наш прогресс скорее напоминал бег по кругу да еще и с разнообразными препятствиями - у каждого своими. Герой того же Павича своими путешествиями тоже описывает круг, но он - символический, он сакрален, жизнеутверждающей и полный скрытых смыслов.
Зато, на первый взгляд, мы находимся в хорошей физической форме, хотя, опять же, от бессмысленного блуждания знакомыми маршрутами моральное наше состояние оставляет желать лучшего. Но вдохновленные опытом, найдем время для анализа, чтобы избегать битых троп.
Наивно надеяться, что все наши проблемы останутся в 20013-м. Еще наивнее считать, что в новогоднюю ночь произошло чудо, и мы проснулись в сказочной стране без забот и разочарований. Однако, посмотрите, сколько их, житейских проблем и глобальных бед осталось за спиной, достойно оценим то, чем обладаем, и что еще предстоит получить. Время работает все-таки на нас, и мяч все же на нашем поле. Нам решать, каким будет 2014-й.
Удачи!
Игорь Гулык

Tags: Авторская рубрика, Мнение
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments