Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Новорічне

Originally posted by ihorhulyk at Новорічне
1
Ілюстрація: hdwallpapersimages.com

Попри те, що Новий рік приходить до всіх одразу, у кожного з нас – своє його сприйняття і трактування. Особливим, – себто спільним для всіх за характером емоцій, сподівань і надій, – це свято буває вкрай рідко. Межа 2013 – 2014-го, мабуть, з таких. Уся країна, по який бік барикад би не стояли її мешканці, жила на одному подиху, в одному ритмі.
Дещо вгамувалися “майданні пристрасті”, і кожен з тих, хто стояв на площах, – київській чи провінційних, – усвідомив, що життя триває, що воно у нього – одне, і що будувати свої стосунки з державою, сусідами чи суспільством назагал, йому слід самотужки. Це, у принципі, властиво українцеві-індивідуалісту, але спробувавши солодкого пирога ілюзії колективної перемоги, у декого залишився присмак безпідставних сподівань на те, що від нині все відбуватиметься саме так.
Новорічної ночі наостанніша річ думати про політику і пов’язані з нею неприємності й розчарування. Залишмо їх на потім, адже життя триває, і якщо з нього усунути гірчинку, то воно видаватиметься прісним і глевким. Зосередьмося на спогадах про важкий минулий 2013-й (таки 13:) рік, а оскільки людська пам'ять має дивовижну здатність утримувати лише приємне і добре, то наші рефлексії, переконаний, підуть нам тільки на користь.
Відженімо подалі, за хатній поріг, підлоту і зради 2013-го, киньмо у домашнє вогнище записки з переліком наших страхів, непевностей і тривог, як це роблять перед Різдвом мудрі американці. Вислухаймо рідних, особливо дітей, і, можливо, зрозуміємо, що цьогоріч вони жили власним життям, яке лише інколи, лише краєм зачіпало нас з вами. Попросімо вибачення за свою ненавмисну байдужість, і станьмо родиною.
Життя – дивна штука, яку хочеться любити, коли воно вдається, і ненавидіти, коли воно кидає у нас сніжками негативів. Сахаючись від них, здобуваючи синці, міркуймо про те, що все так не буде, що невдовзі трапиться диво і доля повернеться до нас своїм сяючим, не схожим ні на яке інше, обличчям. І вразить нас усіма барвами світу, і зігріє серце погідним відчуттям успіху і надії. Хай це трапиться з усіма вами саме новорічної ночі.
Один мій знайомий – самітник без перспективи зміни статусу одинака, уночі проти 1 січня вдається до дивовижного способу медитацій. Запаливши свічки, він розкладає на столі вітальні новорічні листівки з далекого часу і намагається відтворити у своїй пам’яті обриси тих, хто водив рукою, підписуючи їх. Приємні спогади про друзів, про тих, з ким довелося подолати бодай найменший шмат життєвої дороги, про тих, кого, можливо, вже нема серед нас, перетворюють години новоріччя на справжній бенкет емоцій, на затишок душі, тиху гавань розради. Відтак цей чоловік замикає двері свого помешкання і кидається у святковий вир новорічного Львова, пробуючи зауважити в усміхнених обличчях риси його недавніх віртуальних візаві. Йому легко йти життям, оскільки живе переконаним, що, попри різність, люди мають на генному рівні щось невловиме, але спільне, що коли із Землі йде хтось добродушний, то на його місце обов’язково з’являється дублер. Він шукає двійників для своїх далеких знайомців, і, що дивно, знаходить їх.
Мій приятель – дивак, але, видається, це його дрібне дивацтво мало б бути зрозумілим для кожного з нас. Тим паче, новорічна ніч акурат надається для подібних вчинків, адже тоді ми всі хай на кілька годин стаємо дітьми. Ми очікуємо дива, і воно приходить до нас. Особливо, коли дуже цього прагнемо.
До традиційного переліку новорічних зичень своїм читачам досиплю також дещицю своїх. Хай вам ведеться у всьому, хай казкової ночі започаткується бодай щось добре: у кого – настрій на весь рік, у кого – можливо, діти, ті, задля яких ми здолаємо усі перепони і негаразди.
Хай щастить!
Ігор Гулик

Новогоднее
Несмотря на то, что Новый год приходит ко всем сразу, у каждого из нас его восприятия и трактовки - свои. Особым, - то есть общим для всех по характеру эмоций, надежд, - этот праздник бывает крайне редко. Предел 2013 - 2014-го, видимо, из таких. Вся страна, по какую сторону баррикад не были живущие в ней была на одном дыхании, в одном ритме.
Несколько улеглись "майданные страсти", и каждый из тех, кто стоял на площадях, - киевской или провинциальных, - осознал, что жизнь продолжается, что она у него - одна, и строить свои отношения с государством, соседями или обществом в целом, ему следует самостоятельно. Это, в принципе, свойственно украинцу-индивидуалисту, но попробовав сладкого пирога иллюзии коллективной победы, у некоторых остался привкус безосновательных надежд на то, что отныне все будет происходить именно так.
Самое последнее дело в новогоднюю ночь - думать о политике и связанных с ней неприятностях и разочарованих. Оставим их на потом, ведь жизнь продолжается, и если из нее убрать горечь, то она покажется пресным. Сосредоточимся на воспоминаниях о тяжелом минувшем 2013-м (таки 13-м:), а поскольку человеческая память имеет удивительную способность удерживать только приятное и хорошее, то наши рефлексии, убежден, пойдут нам только на пользу.
Отбросим подальше, за домашний порог, подлость и предательство 2013 года, бросим в домашний очаг записки с перечнем наших страхов, предрассудков и тревог, как это делают перед Рождеством мудрые американцы. Услышим родных, особенно детей, и, возможно, поймем, что в этом году они жили собственной жизнью, которая лишь иногда, лишь краем затрагивала нас с вами. Попросим прощения за свое нечаянное равнодушие, и станем семьей.
Жизнь - странная штука, которую хочется любить, когда она удается, и ненавидеть, когда она бросает в нас снежками негативов. Страшась их, получая синяки, порассуждаем о том, что всегда так не будет, что вскоре случится чудо и судьба повернется к нам своим сияющим, не похожим ни на какое другое, лицом. И поразит нас всеми цветами мира, и согреет сердце погожим ощущением успеха и надежды. Пусть это случится со всеми вами именно в новогоднюю ночь.
Один мой знакомый-отшельник без перспективы изменения статуса холостяка, в ночь на 1 января использует удивительный способ медитации. Зажигая свечи, он раскладывает на столе гостиной новогодние открытки из далеких времен и пытается воссоздать в своей памяти очертания тех, кто водил рукой, подписывая их. Приятные воспоминания о друзьях, о тех, с кем пришлось преодолеть хоть самый краткий отрезок жизненного пути, о тех, кого, возможно, уже нет среди нас, превращают время нового года в настоящий пир эмоций, в уют души, тихую гавань утешения. Потом этот человек запирает дверь своего жилища и бросается в праздничный водоворот новогоднего Львова, пробуя найти в улыбающихся лицах черты его недавних виртуальных визави. Ему легко идти по жизни, поскольку он живет с убеждением, что, несмотря на различия, люди имеют генетически что-то неуловимое, но общее, что когда с Земли уходит кто-то добродушный, то на его место обязательно появляется дублер. Он ищет двойников своих далеких знакомцев, и, что удивительно, находит их.
Мой приятель - чудак , но, кажется, его невинное чудачество должно быть понятным для каждого из нас. Тем более, новогодняя ночь аккурат подходит для подобных поступков, ведь тогда все мы, пусть на несколько часов, становимся детьми. Мы ожидаем чуда, и оно приходит к нам. Особенно, когда очень этого хотим.
К традиционному перечню новогодних пожеланий своим читателям добавлю также немного своих. Пусть вам живется во всем, пусть в сказочной ночи начнется хоть что-нибудь хорошее: у кого - настроение на весь год, у кого - возможно, дети, те, для которых мы преодолеем все преграды и трудности.
Удачи!
Игорь Гулык
Tags: Авторская рубрика, Мнение
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments