Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Блазні і мрійники

Originally posted by ihorhulyk at Блазні і мрійники
1
Ілюстрація belcanto.ru

Спектакль, влаштований нинішніми політичними «елітами» в Україні, все більше скидається на дешевий фарс. Він, у принципі, затівався як фантастичне шоу з феєрверками, відтак дістався стадії драми. Потім, в одну мить ночі проти 30 листопада, коли режисери вдавано спали, а суфлер, мабуть, випив занадто оковитої, - вистава закінчилася на трагічній ноті. Та, як з’ясувалося, то був лише антракт, бо на сцену вийшло чимало акторів – непрофесійних, зате щирих у прагненнях ролей. Точніше, - одного на всіх амплуа, виписаного, між іншим, в партитурі Основного Закону, - ролі джерела влади.
Постановники і режисери змушені тепер задовольнятися малою, камерною сценою, позаяк головний майданчик належить, далебі, не їм. Та оскільки у цих залаштункових персонажів, як то бува з надто самовпевненими, до того ж пихатими представниками богеми, не було плану «Б», то вся їхня драматургія звелася до дешевого балагану з елементами гротеску. Там, на задвірках, вони ще й досі вважають себе «зірками», досі лестять власним амбіціям майбутніми шаленими оплесками.
Та марно. Публіка воліє стежити за головною сценою, де, іноді досягаючи коди, а подекуди зриваючись на фальцет, набувають азів фаху нові герої жанру оптимістичної трагедії.
Й справді – потуги «старих» еліт більше схожі на битви блазнів. Вони не годні дати собі раду не те що з країною, вони безсилі, коли йдеться про злагодженість хору формальних однодумців. Ті щораз частіше норовлять "зіскочити з партії", вийти з-під світла рамп у сутінь куліс, аби там поговорити про власне, шкурне майбутнє на випадок чогось форс-мажорного.
Вони не можуть усвідомити, зрозуміти одного. Чого прагнуть ці люди з Майдану? Їм же щоденно, щогодинно розповідають про «пакращення», про шалені знижки на газ, рятівні кредити, про не втрачену досі європейську перспективу, рівно ж як і «союз нерушімий», а вони... Вони не сприймають цієї випробуваної риторики, їм вже мало обіцянок. Вони не бояться репресій, вони воліють мерзнути й мокнути під дощем замість того, аби спокійно і приречено готувати новорічне олів’є під супровід привітань Головного Баті.
Ба більше, - ці упертюхи не слухають тих, кого ще вчора мали за кумирів, володарів дум. Їм набридла шулерська гра політичних невдах і лицемірів, їх вже не ваблять щедрі компліменти, і гучні імена «очільників», які ще учора виривали з мільйонів горлянок грім екзальтованого захоплення, видається, тепер падають у напружену тишу Майдану, мов у колодязне бездоння. Ні відлуння тобі, ні сплеску...
Блазням невтямки, що їхній електорат, їхнє «виборче гарматне м’ясо» якось непомітно стало народом. У шалі владних розбірок, кулуарних домовленостей «еліти» прогавили час, коли можна було гарно піти, передавши скіпетри та бунчуки молодшим і заслужити цим жестом бодай місця на лаві почесних старійшин. Їх, цих вилинялих від частих перефарбовувань політиків, виснажених зрадами інших і зрадами самих себе, закинуло у геть незнаний досі простір. Простір молодих, спраглих майбутнього, байдужих до учорашніх «цінностей», «стабільностей» та «комфортів», золотих унітазів і просто теплих перин. Простір сповнений ідей і мрій, цілком реальних, коли попереду – все життя.
Це, кажуть, революція ситих. Ні, гадаю я, це революція ситих минулим і голодних на майбутнє. І вони не втамують цього бажання. Допоки не здобудуть його.
Ігор Гулик


Паяцы и мечтатели
Спектакль, устроенный нынешними политическими «элитами» в Украине, все больше напоминает дешевый фарс. Он, в принципе, затевался как фантастическое шоу с фейерверками, затем перерос в стадию драмы. Потом, в одно мгновение ночи на 30 ноября, когда режиссеры притворно спали, а суфлер, увы, хватил чересчур водки, - спектакль закончился на трагической ноте. Но, как выяснилось, это был только антракт, потому что на сцену вышло немало актеров - непрофессиональных, зато искренних в жежании ролей. Точнее - одного на всех амплуа, выписанного, между прочим, в партитуре Основного Закона, - в роли источника власти.
Постановщики и режиссеры вынуждены теперь довольствоваться малой, камерной сценой, поскольку главная площадка принадлежит, пожалуй, не им. Но поскольку эти закулисные персонажи, как бывает со слишком самоуверенными, к тому же напыщенными представителями богемы, не подготовили плана «Б», то вся их драматургия свелась к дешевому балагану с элементами гротеска. Там, на задворках, они до сих пор считают себя «звездами», до сих пор льстят собственным амбициям будущими бешеными аплодисментами.
Но тщетно. Публика предпочитает следить за главной сценой, где, иногда достигая коды, а иногда срываясь на фальцет, участся азам профессии новые герои жанра оптимистической трагедии.
И действительно - усилия «старых» элит больше похожи на битвы шутов. Они не способны справиться не только со страной, они бессильны, когда речь идет даже о слаженности хора формальных единомышленников. Те все чаще норовят "соскочить из партии", выйти из-под света рамп в сумрак кулис, чтобы там поговорить о собственном, шкурном будущем на случай чего-то форс-мажорного.
Они не могут понять, понять одного. Чего хотят эти люди с Майдана? Им же ежедневно, ежечасно рассказывают о «пакращени», о сумасшедших скидках на газ, спасательных кредитах, о еще не потеряной европейской перспективе, равно как и о «союзе нерушимом», а они... Они не воспринимают этой привычной риторики, им уже мало обещаний. Они не боятся репрессий, они предпочитают мерзнуть и мокнуть под дождем вместо того, чтобы спокойно и обреченно готовить новогоднее оливье под сопровождение здравиц Главного Бати.
Более того, - эти упрямцы не слушают тех, кто еще вчера был их кумирами, властителями дум. Им надоела шулерская игра политических неудачников и лицемеров, их уже не привлекают щедрые комплименты, а громкие имена «очильников», которые еще ​​вчера вырывали из миллионов глоток гром восторженного увлечения, кажется, теперь падают в напряженную тишину Майдана, как в колодезное бездонье. Ни эха тебе, ни всплеска...
Шутам невдомек, что их электорат, их «избирательное пушечное мясо» как-то незаметно стало народом. В вихре властных разборок, кулуарных договоренностей «элиты» упустили время, когда можно было красиво уйти, передав скипетры и бунчуки младшим, и заслужить этим жестом хотя бы места на скамье почетных старейшин. Их, этих полинявших от частых перекрашиваний политиков, истощенных изменами других и изменами самих себя, забросило в совершенно неведомое доселе пространство. Пространство молодых, жаждущих будущего, равнодушных к вчерашним «ценностям», «стабильности» и «комфорту», к золотым унитазам и просто теплым перинам. Пространство, полное идей, смыслов и мечтаний, вполне реальных, когда впереди - вся жизнь.
Это, говорят, революция сытых. Нет, думаю я, это - революция сытых прошлым и голодных на будущее. И они не утолят этого желания. Пока не получат его.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment